Постанова № 30990011, 22.04.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2013 р. Справа № 5015/4234/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Зварич О.В.

суддів Краєвська М.В.

Якімець Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (надалі ДТГО «Львівська залізниця») за № М-112 від 17.01.2013р. (вх. № 207 від 31.01.2013р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 25.12.2012р.

у справі № 5015/4234/12

за позовом: Приватного підприємства «ОККО-Бізнес» (надалі ПП «ОККО-Бізнес»)

до відповідача: ДТГО «Львівська залізниця»

про стягнення 350 425,41 грн.,

за участю:

від позивача: Немеловська-Хмара З.П. - представник (довіреність № 22/11-2012 від 22.11.2012р.);

від відповідача: Гачак І.О. - представник (довіреність № НЮ-27 від 01.01.2013р.),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 25.12.2012р. у справі №5015/4234/12 (суддя Н. Мороз) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ДТГО «Львівська залізниця» на користь ПП «ОККО-Бізнес» - 294 993,20 грн. та 5 899,86 грн. судового збору. В частині решти вимог у позові відмовлено.

При винесенні рішення суд першої інстанції виходив з того, що ДТГО «Львівська залізниця», всупереч п. 115 Статуту залізниць України безпідставно не прийняло до відшкодування суми податків та зборів, із необхідністю понесених позивачем, та які в сумі з цифрою інвойсу становлять вартість вантажу на дату передачі його для перевезення відповідачу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій оскаржуване рішення місцевого господарського суду вважає прийнятим з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову. Скаржник зазначає, що при прийнятті рішення судом не враховано вимог чинного законодавства, згідно яких перевізник не відшкодовує ані реальні витрати, понесені відправником внаслідок такого порушення, ані втрачену вигоду. Звертає увагу суду на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували факт неотримання позивачем доходів, які б він мав отримати. Покликається на те, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо включення до суми з цифрою інвойсу суми ПДВ, акцизного збору, екологічного податку та екологічного збору, сплачених позивачем та перерахованих до Державного бюджету України, оскільки порядок їх нарахування регулюється спеціальними нормами податкового законодавства.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає безпідставними та необґрунтованими доводи, наведені скаржником. Зокрема зазначає, що всі платежі (в тому числі оплата контрактної вартості товару, ПДВ, акцизний збір, екологічний податок та екологічний збір), на підставі яких визначено вартість втраченого відповідачем вантажу, проводились останнім на виконання договірних умов та вимог чинного законодавства і підтверджені матеріалами справи. Просить залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 25.12.2012р. у справі №5015/4234/12, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про наявність підстав для часткового скасування рішення господарського суду Львівської області від 25.12.2012р. у справі №5015/4234/12, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 28 жовтня 2010р. між ДТГО «Львівська залізниця) (залізниця) та ПП «ОККО-Бізнес» (замовник) укладено договір про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 608-10, за умовами якого залізниця зобов'язується здійснювати перевезення та надавати додаткові послуги замовнику при умові попередньої оплати ним тарифу, зборів запланованих перевезень та послуг. Надання залізницею послуг здійснюється на підставі належно оформлених планів та заявок; здійснювати своєчасне, якісне перевезення вантажів та їх збереження відповідно до ст. 22 ЗУ «Про залізничний транспорт»; надавати платні послуги по підготовці та подачі вагонів, перевезення вантажів та інших додаткових зборів. Розрахунок перевізних платежів, послуг та додаткових зборів проводиться згідно ставок Тарифного керівництва № 1 з урахуванням коефіцієнтів, оголошених Укрзалізницею (а.с.13-14,т.1).

Відповідно до п. 1.1 цей договір регламентує взаємовідносини між залізницею і замовником по наданню послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів, та проведенням розрахунків за ці послуги на умовах попередньої оплати.

Згідно п. 3.1 договору замовник виступає платником за перевезення вантажів та/або вантажовідправником/вантажоодержувачем.

Розмір оплати та періодичність її внесення визначається замовником, виходячи із очікуваного обсягу перевезень та послуг на підставі діючих тарифів (п. 4.1 договору).

В п. 5.4 договору вказано, що сторони несуть відповідальність за недотримання умов договору відповідно до вимог Статуту залізниць України.

У відповідності до п. 8.1 договору усі спірні питання, які виникають при виконанні цього договору, вирішуються шляхом переговорів, а у разі недосягнення домовленості - у претензійно-позовному порядку.

Пунктом 9.1 передбачено, що термін дії договору встановлюється з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2011р. якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення дії, то цей договір пролонговується на кожен наступний календарний рік згідно надісланої замовником завчасно заяви про пролонгацію.

Договір про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 608-10 від 28.10.2010р. підписаний представниками сторін, що свідчить про погодження ними всіх істотних умов даного договору.

На виконання умов цього договору, 30.04.2012 р. зі станції Коростень до станції Підзамче за накладною №33241480 від 30.04.2012 р. позивачу був відправлений вантаж дизпалива в складі 4-х вагоно-цистерн №№74952904, 74031006, 51629244, 73059560 загальною масою 235100 кг., що належав позивачу на підставі контракту №ТТ-0102/12/GO від 03.04.2012 р. (а.с. 15, т.1).

Проте, як встановлено судом на станцію призначення було доставлено лише 101350 кг. вантажу, що підтверджується відміткою станції у накладній №33241480 та актом загальної форми №1013 від 04.05.2012 р., відповідно до якого комісійним заміром вантажу у цих цистернах було виявлено нестачу 133750 кг дизпалива (а.с.16, т.1).

Окрім того, 05.05.2012 р. в додаток до вищезазначеного акту загальної форми, позивачу з боку відповідача були надані для підписання комерційні Акти №№ 061954/7, 061955/8, 061956/9 та 061957/10 що підтверджують обсяг нестачі (а.с. 17-20, т.1).

Залишки вантажу за накладною № 33241480 від 30.04.2012 р. в кількості 101350 кг. прийняті позивачем згідно актів приймання нафтопродуктів за кількістю №№ 530, 531, 532 та 533 від 05.05.2012 р (а.с. 21-24, т.1).

04.07.2012 р. позивач скерував на адресу відповідача претензію № 625 від 04.07.2012р. про відшкодування збитків за втрату (недостачу) вантажу у розмірі 1 431 107,11 грн. (а.с. 48, т.1).

Відповідач визнав претензію лише в сумі 1 080 280,33 грн., відмовившись визнати в складі збитків податок на додану вартість, акцизний збір, тариф за міждержавні перевезення, екологічний податок та екологічний збір та зменшивши суму на 2% норм природної втрати та граничного розходження маси нетто, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням № 5 від 20.07.2012 р. (а.с. 49, т.1).

Вищевказані обставини слугували підставою для звернення ПП «ОККО-Бізнес» до місцевого господарського суду з позовом про стягнення з ДТГО «Львівська залізниця» 350 425,41 грн. збитків за втрату (недостачу) вантажу.

При винесенні постанови, колегія суддів керувалась наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями ч. 5 ст. 306 ГК України, які кореспондуються з ст. 908 ЦК України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 909 ЦК України, ст. 307 ГК України та ст. 22 Статуту залізниць України (надалі - Статут) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Статтею 113 Статуту встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не до'ведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

У відповідності до пп. «а» ст. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі, а за ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Тобто відповідно до чинного законодавства України, перевізником не відшкодовуються ані реальні витрати, понесені відправником внаслідок такого порушення, ані втрачена вигода.

Судом встановлено, що на виконання умов договору № 608-10 від 28.10.2010р. про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, 30.04.2012 р. зі станції Коростень до станції Підзамче за накладною №33241480 від 30.04.2012 р. позивачу був відправлений вантаж дизпалива в складі 4-х вагоно-цистерн №№74952904, 74031006, 51629244, 73059560 загальною масою 235100 кг., що належав позивачу на підставі контракту №ТТ-0102/12/GO від 03.04.2012 р.

Однак, на станцію призначення доставлено лише 101350 кг. вантажу, що підтверджується відміткою станції у накладній №33241480 та Актом загальної форми №1013 від 04.05.2012 р., відповідно до якого нестача дизпалива складає 133750 кг. Крім того, обсяг нестачі дизпалива підтверджується Комерційними Актами №№061954/7, 061955/8, 061956/9, 061957/10.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач за недостачу маси вантажу (паливо дизельне) сплатив позивачу 1 080 280,33грн., тобто відшкодував фактичні збитки, а саме за недостачу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу.

Позивач у заявлених вимогах просив стягнути спірну суму 350 425,41 грн., яка складається з ПДВ, акцизного збору, екологічного податку, екологічного збору та тарифу за міжнародні перевезення.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що залізницею у відповідності до ст. 115 Статуту залізниць України, безпідставно не прийнято до відшкодування суми податків та зборів, із необхідністю понесених позивачем, та які в сумі з цифрою інвойсу становлять вартість вантажу на дату передачі його для перевезення відповідачеві. Виходячи з норми природних втрат 2%, кількість фактично втрачених нафтопродуктів по цистернах становить 37,697 т., 41,841 т., 10,759 т., 38,751 т. Звідси, сума акцизного збору становить 62 744,42 грн., екологічного збору - 46,45 грн., екологічного податку - 2 108,64 грн., ПДВ - 230 093,69 грн., всього - 294 993,20 грн.

Суд апеляційної інстанції, з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне:

Як зазначалось вище, обмежена відповідальність перевізника за втрачу, нестачу, пошкодження вантажу передбачена ст. 314 ГК України. Підприємства транспорту відповідають за втрату, нестачу, псування і пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, причому відповідальність перевізника обмежена розміром вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає (ч. З ст. 314 ГК України, ч. 2 ст. 23 Закону України «Про залізничний анспорт»).

Тобто, відповідно до чинного законодавства перевізником не відшкодовуються ані реальні витрати, понесені відправником внаслідок такого порушення, ані втрачена вигода.

Також слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси. Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.

Аналогічною є правова позиція Вищого господарського суду України у постанові від 14.04.211р. у справі № 5/32.

Окрім того, як вбачається із інвойсу від 15.05.2012 вантажовідправника - ПМК Тгасіе Ілтіїесі від 15.05.2012 (а.с. 46, т.1), продукція поставлена із застосуванням ПДВ - 0%, тобто без нарахування ПДВ, у зв'язку з чим у вантажоодержувача (позивача) відсутні підстави застосовувати інший розмір ціни, додаючи 20% ПДВ, ніж вказано в рахунку іноземного постачальника, що помилково не взято до уваги судом першої інстанції.

На думку колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду, місцевий господарський суд, частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача 294 993,20 грн., не врахував вищенаведені норми чинного законодавства України, Статут залізниць України та умови договору № 608-10 від 28.10.2010р. про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, укладеного між сторонами та дійшов хибного висновку, щодо включення до суми з цифрою інвойсу сум ПДВ, акцизного збору, екологічного податку та екологічного збору, сплачені позивачем та перераховані ним до Держаного бюджету України, оскільки між позивачем та залізницею немає укладених договорів, які б регулювали взаємовідносини сторін під час здійснення митного декларування вантажів, переміщення вантажів через державний кордон, тощо. Позивач здійснив оплату зазначених податків не у зв'язку з виконанням господарських зобов`язань, пов'язаних з перевезенням вантажів залізницею, а у зв`язку з виникненням податкових зобов`язань на підставі Митного та Податкового законодавства.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог в сумі 294 993,20 грн. слід скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, яким в задовленні позовних вимог відмовити.

Разом з тим, суд першої інстанції правомірно та обгрунтовано відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми тарифу за міждержавні перевезення, оскільки згідно залізничних накладних СМГС №№05423832, 05423833 до передачі відповідачу для перевезення вантаж слідував від станції Балбаров Білоруської залізниці до станції Коростень ДТГО "Південно-західна залізниця". Однак, на вказану станцію вантаж прибув без втрат 29.04.2012 р., що підтверджується календарним штемпелем цієї станції в накладних СМГС.

У той же час, спірні відносини стосуються іншого договору перевезення, опосередкованого залізничною накладною №33241480 від 30.04.2012 р. про доставку вантажу зі станції Коростень на станцію Підзамче, у зв'язку із чим така вимога не підлягає задоволенню, про що судом першої інстанції зроблено вірний висновок.

Враховуючи вищевказане, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає до скасування в частині стягнення з відповідача на користь позивача 294 993,20 грн., в рештій - залишенню без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на позивача згідно вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись, ст.ст.99, 101, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу задоволити.

Рішення господарського суду Львівської області від 25.12.2012р. у справі № 5015/4234/12 скасувати в частині стягнення з Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів, вул. Гоголя,1 (ЄДРПОУ 01059900) на користь Приватного підприємства "ОККО-Бізнес", м. Львів,вул. Пластова, 1 (ЄДРПОУ 37278249) 294 993,20 грн. та 5 899,86 грн. судового збору. В цій частині прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

В рештій частині вказане рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Приватного підприємства "ОККО-Бізнес", м. Львів, вул. Пластова, 1 (ЄДРПОУ 37278249) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів, вул. Гоголя,1 (ЄДРПОУ 01059900) - 2 949,93 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

Головуючий суддя Зварич О.В.

судді Краєвська М.В.

Якімець Г.Г.