Рішення № 30982251, 05.03.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.12 Справа№ 5015/348/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина -Захід», с.Кавсько Стрийського району Львівської області

До відповідача: Державного підприємства «Угерський спиртовий завод», с.Угерсько Стрийського району Львівської області

Про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 34 337,00 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача: Сойка К.С. -представник

від відповідача: не з'явився

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Іванило О.П.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина -Захід»до відповідача Державного підприємства «Угерський спиртовий завод»про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 34 337,00 грн.

В судовому засіданні 16.02.2012 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач в судові засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 05.03.2012 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

13.12.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Галичина-Захід»(Постачальник) та Державним підприємством «Угерський спиртовий завод» (Покупець) було укладено договір поставки № 131210/01, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити у власність Покупця дефектну кукурудзу (насипом) урожаю 2010 року (Товар) в кількості 68,16 тонн, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар на визначених договором умовах.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу зазначений в договорі товар загальною вартістю 89 289,60 грн., що підтверджується видатковою накладною № 26 від 15.12.2010 р. (а.с.13), за який відповідач зобов'язувався оплатити, однак, свої договірні зобов'язання виконав частково оплативши позивачу 60 000,00 грн.

Позивачем відповідачу 04.01.2012 року була направлена претензія про сплату заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Станом на день подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем складала 29 289,60 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 1 825,10 грн. та три відсотки річних в сумі 946,10 грн. Крім цього, відповідно до п.3.3 Договору поставки та відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" позивачем нараховано пеню за період 25.07.2011 р. по 25.01.2012 р. в розмірі 2 276,20 грн., яку просив стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки № 131210/01 від 13.12.2010 року позивач поставив відповідачу зазначений в договорі товар, а саме: дефектну кукурудзу (насипом) урожаю 2010 року в кількості 68,16 тонн загальною вартістю 89 289,60 грн., що підтверджується видатковою накладною № 26 від 15.12.2010 р. (а.с.13).

Відповідно до п.3.1. Договору поставки №131210/01 від 13.12.2010 р. Покупець зобов'язаний здійснити розрахунок з Постачальником за фактично отриманий товар у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в сумі 89 289,60 грн. протягом 14 днів з моменту поставки.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач виконав частково, заборгувавши позивачу 29 289,60 грн. за поставлений товар, які підлягають до стягнення з відповідача.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань нараховані позивачем три відсотки річних в сумі 946,10 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1825,10 грн. підлягають до сплати.

Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1-3 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків..

Згідно із ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Оскільки, зобов'язання за договором з урахуванням фактичних взаємовідносин сторін мало бути виконано 29.12.2010 р., то нарахування пені починається з 30.12.2010 р. Відтак, відповідно до п.3.3. Договору № 131210/01 від 13.12.2010р., позивачем, згідно уточненого розрахунку пені, нарахована пеня в межах шестимісячного строку позовної давності за період з 30.12.2010 р. по 30.05.2011 р., яка не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, та підлягає до стягнення в розмірі 2 238,80 грн.

Таким чином, в частині позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 37,40 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог в сумі 1 607,75 грн. судового збору.

Керуючись 3,4,41,42,43,44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,75,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Угерський спиртовий завод»(82424, Львівська область, Стрийський район, с. Угерсько, вул. І. Франка, 2, код ЄДРПОУ 00374733) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-Захід» (82420, Львівська область, Стрийський район, с. Кавсько, вул. Стрийська, буд. 1, код ЄДРПОУ 30124457) - 29 289,60 грн. -основного боргу, 1825,10 грн. -інфляційних втрат, 946,10 грн. -трьох відсотків річних, 2238,80 грн. -пені та 1 607,75 грн. -судового збору.

3. В решта частині позовних вимог -відмовити.

4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя Н. Березяк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 06.03.2012 року.

Суддя Березяк Н.Є.