Рішення № 30982214, 25.04.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.04.13р. Справа № 904/1900/13-гЗа позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Нікополь Дніпропетровської області

До відповідача: публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Експрес Банк", м. Київ, в особі Дніпропетровської філії публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Експрес Банк", м. Дніпропетровськ

Про: стягнення 208 878 грн.

Суддя: Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 18.10.2010 року, представник

Від відповідача: Галагур З.А., довіреність від 14.02.2013 року, начальник юридичного відділу; Ємець О.М., довіреність №юр-179 від 26.06.2012 року, провідний юрисконсульт

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду із позовом, яким просить стягнути з публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Експрес Банк" в особі Дніпропетровської філії публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Експрес Банк" основний борг з орендної плати у розмірі 208 878 грн.; судові витрати по справі покласти на відповідача.

10.04.2013 року позивачем подано заяву про виправлення технічної помилки щодо уточнення позовних вимог (вих. №7 від 05.04.2013 року), в якій зазначено, що поданні позову позивачем було розраховано крім суми основного боргу ще й 3% річних у сумі 12 902,82 грн. за період з 02.06.2010 року по 01.03.2013 року, що підтверджується розрахунком суми позову та квитанцією №3 від 01.03.2013 року про сплату судового збору у сумі 4 435,62 грн., що в повному обсязі відповідає ціні позову у розмірі 221 780,82 грн., тобто з урахуванням суми 3% річних.

10.04.2013 року від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вих. №8 від 08.04.2013 року), якою просить стягнути з публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Експрес Банк" в особі Дніпропетровської філії публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Експрес Банк" суму основного боргу з орендної плати у розмірі 208 878 грн., суму 3% річних у розмірі 13 695,85 грн., судовий збір у сумі 4 451,48 грн.; всі судові витрати по справі покласти на відповідача.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що на виконання умов договору оренди нежитлового приміщення №01/03-07 від 07.03.2007 року відповідачу передано в оренду нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, приміщення 73.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2010 року у справі №17/15-10 договір оренди №01/03-07 від 07.03.2007 року розірваний з 07.12.2009 року. За рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №1/5005/5719/2011 публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Експрес Банк" в особі Дніпропетровської філії публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Експрес Банк" зобов'язане повернути орендоване за договором оренди №01/03-07 від 07.03.2009 року майно фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1. Орендоване приміщення було повернуто позивачу лише 16.11.2011 року, про що складено акт прийому-передачі.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за договором №01/03-07 від 07.03.2007 року на підставі положень статей 759, 762, 795 частини 2 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 285 Господарського кодексу України за період з 01.06.2010 року по 16.11.2011 року (дата повернення орендованого майна), тобто за час користування нежитловим приміщенням.

25.03.2013 року позивачем подано до суду клопотання (вих. №4 від 20.03.2013 року) про відшкодування витрат на оплату адвокатського гонорару, яким просить стягнути з відповідача витрати на сплату гонорару адвокату за надану правову допомогу у справі у сумі 10 000 грн.

Відповідач проти позову заперечує та просить в його задоволенні відмовити, оскільки у період з 01.06.2010 року по 16.11.2011 року фактично не користувався орендованим майном, оскільки об'єкт оренди в цей період був позбавлений електропостачання. За договором оренди обов'язок укладати договір про постачання електричної енергії покладений на позивача, а відповідач мав відшкодовувати фактично спожиті послуги. 26.10.2009 року за зверненням відповідача в орендованому приміщенні електропостачання було припинене Нікопольським районом електричних мереж, фактичне користування об'єктом оренди стало неможливим, тому відповідач не зобов'язаний сплачувати орендну плату з 01.06.2010 року по 16.11.2011 року. Також відповідач звертає увагу на те, що не користувався орендованим приміщенням навіть під склад, оскільки ще в 2009 році вивіз меблі, обладнання і уклав з іншою особою договір оренди приміщення під склад.

Розгляд справи був відкладений з 26.03.2013 року на 16.04.2013 року. У судовому засіданні 16.04.2013 року оголошувалась перерва до 23.04.2013 року.

У судовому засіданні 23.04.2013 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

07 березня 2007 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець) та акціонерним банком "Експрес-Банк", найменування якого змінено на публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Експрес-Банк" (орендар), був укладений договір №01/03-07 оренди нежилого приміщення, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець зобов'язується надати, а орендар прийняти в оренду (користування) нежиле приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, приміщення 73, що належить орендодавцеві на праві власності (далі - об'єкт оренди), що підтверджується свідоцтвом на право власності ЯЯЯ №553490, виданим виконкомом Нікопольської міської ради 05.10.2006 року.

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області 07.03.2007 року та зареєстрований в реєстрі за №400.

Відповідно до п. 1.2 договору об'єкт оренди передається в оренду для розміщення орендарем відділення АБ "Експрес-Банк" з метою надання послуг населенню відповідно до діяльності орендаря. Об'єкт оренди передається в оренду строком на п'ять років (п. 1.3 договору).

Орендодавець передає орендареві об'єкт оренди не пізніше 12.03.2007 року (п. 2.1 договору).

12.03.2007 року між сторонами підписаний акт №1 прийому-передачі нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 16-17).

Відповідно до п. 9.1 договору термін дії даного договору визначений сторонами з 12.03.2007 року по 12.03.2012 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2010 року у справі № 17/15-10 розірвано договір оренди №01/03-07 від 07.03.2007 року з 07 грудня 2009 року. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.03.2010 року рішення господарського Дніпропетровської області по справі №17/15-10 суду скасовано, у позові відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 28.07.2010 року у справі №17/15-10 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.03.2010 року скасовано, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2010 року залишено без змін.

Відповідно до п. 5.1 договору після закінчення строку оренди або в результаті дострокового розірвання договору орендар зобов'язаний передати орендодавцеві об'єкт оренди протягом 3-х днів з моменту закінчення строку оренди (припинення дії договору) по Акту приймання-передачі № 2. Майно вважається повернутим з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі № 2.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 1/5005/5719/2011 від 19.07.2011 року (при новому розгляді справі присвоєно №13/5005/4042/2012) в задоволенні первісного позову про зобов'язати суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 прийняти майно з оренди по договору оренди №01/03-07 від 07.03.2007 року, шляхом підписання акту приймання передачі приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_2, приміщення 73, з датою підписання 07.12.2009 року було відмовлено, зустрічний позов задоволено частково, а саме зобов'язано ПАТ "АБ "Експрес Банк" в особі Дніпропетровської філії ПАТ "АБ "Експрес Банк" повернути з оренди незаконно утримане майно (приміщення), розташоване за адресою: АДРЕСА_2 приміщення 73.

У подальшому рішення суду у справі №1/5005/5719/2011 в частині зустрічних позовних вимог щодо повернення з оренди незаконно утриманого майна було залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 20.03.2012 року у справі №1/5005/5719/2011 було частково задоволено заяву ПАТ АБ "Експрес Банк", постанову Вищого господарського суду України від 16.11.2011 року у справі №1/5005/5719/2011 було скасовано в частині залишення без змін постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.10.2011 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2011 року щодо відмови у задоволенні вимог за первісним позовом про виконання обов'язку прийняти майно з оренди та в цій частині справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.04.2012 року у справі №1/5005/5719/2011 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2011 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.10.2011 року у справі №1/5005/5719/2011 в частині відмови в задоволенні вимог ПАТ АБ "Експрес Банк" про виконання суб'єктом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 обов'язку прийняти майно з оренди було скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2012 року у справі №13/5005/4042/2012 (попередній номер 1/5005/5719/2011) провадження у справі припинено в зв'язку з відсутністю предмету спору відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки сторонами 16.11.2011 року підписаний акт приймання-передачі нежитлового приміщення з оренди.

16.11.2011 року між публічним акціонерним товариством "Акціонерний Банк "Експрес-Банк" (орендар) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець) був підписаний акт №2 прийому-передачі нежитлового приміщення з оренди (а.с. 18-20).

Відповідно до п.6.1 договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцеві або особі, що діє на підставі довіреності, виданої орендодавцем, орендну плату в національній грошовій одиниці України, виходячи з орендної ставки, обумовленої сторонами в доларах США, установленої Національним банком України на день оплати, але не нижче курсу - 5,05 грн. за долар США. Орендна плата становить 1 500 доларів США за один календарний місяць.

Додатковим договором від 23.01.2009 року до договору №01/03-07 від 07.03.2007 року сторонами змінено розмір орендної плати на період з 01.01.2009 року по 30.06.2009 року у розмірі 8 500 грн. (пункти 1, 3 додаткового договору).

Додатковим договором від 06.07.2009 року до договору №01/03-07 від 07.03.2007 року сторонами змінено розмір орендної плати на період з 15.09.2009 року по 01.10.2009 року у розмірі 5 500 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2011 року у справі №41/5-11(11/40-10) стягнуто з акціонерного банку "Експрес-Банк" в особі Дніпропетровської філії акціонерного банку "Експрес-Банк на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за період з листопада 2009 року (10 днів) по грудень 2009 року (по 07.12.2009 року) у сумі 6 702,55 грн., в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 08.12.2009 року по травень 2010 року відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.01.2012 року у справі №21/7-11, яка постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2012 року залишена без змін, стягнуто з публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Експрес-Банк" в особі Дніпропетровської публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Експрес-Банк" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 неустойку у сумі 336 512 ,10 грн. за несвоєчасне повернення майна з оренди за період з 07.12.2009 року по 10.02.2011 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2012 року у справі №5/5005/6527/2012 стягнуто з публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Експрес-Банк" в особі Дніпропетровської публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Експрес-Банк" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 неустойку у сумі 217 539,43 грн. за несвоєчасне повернення майна з оренди за період з 11.02.2011 року по 16.11.2011 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.11.2012 року, яка постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2012 року залишена без змін, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2012 року у справі №5/5005/6527/2012 залишено без змін.

Позивач зазначає, що відповідачем не сплачувалася орендна плата за користування орендованим приміщенням у період з 01.06.2010 року по 16.11.2011 року, у зв'язку з чим просить стягнути заборгованість у сумі 208 878 грн., проти чого заперечує відповідач, що є причиною виникнення спору.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за договором №01/03-07 від 07.03.2007 року за період з 01.06.2010 року по 16.11.2011 року у сумі 208 878 грн.

Відповідно до п. 6.2 договору зобов'язання по сплаті орендної плати починається за даним договору з моменту підписання акту прийому-передачі №1, а закінчується з моменту підписання акту прийому-передачі №2.

Орендар щомісяця до 02 числа поточного місяця сплачує орендодавцеві суму орендної плати шляхом перерахування на поточний рахунок, про реквізити якого орендодавець зобов'язаний повідомити орендаря у простій письмовій формі (п. 6.3 договору в редакції додаткового договору від 23.01.2009 року).

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Керуючись зазначеними нормами законодавства та враховуючи те, що пунктом 6.2 договору передбачено, що зобов'язання по сплаті орендної плати закінчується з моменту підписання акту прийому-передачі №2, який було підписано сторонами лише 16.11.2011 року, спірні правовідносини сторін має бути врегульовано з урахуванням положень статей 627, 629, частини 3 статті 653, частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України та пункту 6.2 договору.

З урахуванням викладеного є правомірними та підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати за період з 01.06.2010 року по 16.11.2011 року у сумі 208 878 грн.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 року у справі №12/75-2167-33/75-4/180, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, що є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України відповідно до статті 11128 Господарського процесуального кодексу.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

10.04.2013 року від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вих. №8 від 08.04.2013 року), якою, крім суми основного боргу, просить стягнути з публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Експрес Банк" в особі Дніпропетровської філії публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Експрес Банк" 3% річних у розмірі 13 695,85 грн. за період з 02.06.2010 року по 16.04.2013 року.

Відповідно до п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 Господарського процесуального кодексу України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (п. 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Як вбачається з прохальної частини позову за вих. №1 від 01.03.2013 року позивач просив стягнути з відповідача основний борг з орендної плати у розмірі 208 878 грн.

Посилання позивача на те, що при складанні позовної заяви допущено технічну помилку, а саме помилково не зазначено про стягнення 3% річних не приймається судом з огляду на наступне.

У судовому засіданні 23.04.2013 року, тобто безпосередньо під час розгляду позовних вимог (початку розгляду справи по суті), представником позивача оголошені позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу з орендної плати у розмірі 208 878 грн., тому подана позивачем 10.04.2013 року заява про збільшення позовних вимог (вих. №8 від 08.04.2013 року) фактично є заявою про зміну предмету спору після початку розгляду справи по суті, оскільки, крім заявленої суми боргу, позивачем заявлені додаткові вимоги про стягнення 3% річних.

Щодо сплати судового збору при поданні позову з урахуванням вимог про стягнення 3% річних, то питання про повернення надмірно сплаченого судового збору вирішується при прийнятті рішення.

За викладеного заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог (вих. №8 від 08.04.2013 року), яка надійшла до господарського суду Дніпропетровської області 10.04.2013 року залишається без розгляду.

Суд відхиляє заперечення відповідача щодо неможливості фактично користуватися орендованим майном з огляду на наступне.

Умовами договору №01/03-07 оренди нежилого приміщення від 07.03.2007 року (пунктом 6.2) передбачено, що обов'язок орендаря (відповідача) сплачувати орендну плату закінчується з моменту підписання акту прийому-передачі №2, тобто сторонами визначений термін закінчення зобов'язання зі сплати орендної плати, який пов'язаний із підписанням акту прийому-передачі майна з оренди.

Доказів визнання недійсним договору або пункту 6.2 договору №01/03-07 оренди нежилого приміщення від 07.03.2007 року в установленому законом порядку до суду не надано.

Щодо неможливості використовувати орендоване майно у зв'язку із відсутністю у приміщенні електропостачання, яким мав забезпечити орендодавець відповідно до умов договору, то слід зазначити, що відповідач не позбавлений права звернутися з позовом до суду про зобов'язання виконати умови договору.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача витрати на сплату гонорару адвокату за надану правову допомогу у справі у сумі 10 000 грн.

На підтвердження наданих послуг позивачем надано: договір №20/02-13 про надання юридичних послуг адвокатом по господарській справі від 20.02.2013 року, акт прийому-передачі послуг за договором №20/02-13 про надання юридичних послуг адвокатом по господарській справі від 20.03.2013 року на суму 10 000 грн., квитанцію до прибуткового касового ордеру №47 від 20.03.2013 року на суму 10 000 грн., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2604, видане ОСОБА_5.

Відповідно до пункту 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, суд враховує, що заявлений до стягнення розмір витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката у даній справі про стягнення заборгованості з орендної плати, є явно завищеним.

Суд, безперечно визнаючи важливість і необхідність вивчення адвокатом судової практики, не може погодитися з зазначеними професійним адвокатом витратами часу на вивчення судових рішень при підготовці до розгляду даної справи, виходячи з аналізу наступних обставин. Так, наприклад, професійний адвокат, повинен і не в аспекті розгляду кожної конкретної справи, а для підтримання професійного рівня, вивчати і знати практику застосування судами положень чинного законодавства. У розрахунку гонорару зазначено вивчення 2 постанов Верховного Суду України, що стосуються практики стягнення орендної плати.

Зменшуючи розмір витрат на оплату послуг адвоката суд також враховує, що в розрахунок цих витрат включено вивчення матеріалів справ №21/7-11, №41/5-11(11/40-10), №5/5005/6524/2012, №1/5005/5719/2011, стороною яких є позивач, та предметом розгляду яких є спірний договір оренди від 07.03.2007 року.

З урахуванням обставин цієї справи, з огляду на розумну необхідність витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката для даної справи, час, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів, суд вважає за необхідне обмежити розмір цих витрат та стягнути на користь позивача витрати на оплату послуг адвоката у сумі 1 800 грн.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" підлягає поверненню з державного бюджету України судовий збір у сумі 273,51 грн. (4 451,07 грн. - 4 177,56 грн.), сплачений згідно квитанції №3 від 01.03.2013 року та квитанції №37 від 08.02.2013 року, на підставі ухвали господарського суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 4 177,56 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Експрес-Банк" (03049, місто Київ, проспект Повітрофлотський, 25, ідентифікаційний код 20053145) в особі Дніпропетровської філії публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Експрес-Банк" (49070, місто Дніпропетровськ, вулиця Плеханова, 17, ідентифікаційний код 25724963) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (53200, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість з орендної плати у сумі 208 878 грн., судовий збір у сумі 4 177,56 грн., витрати на оплату послуг адвоката у сумі 1 800 грн., про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.М.Євстигнеєва

Повне рішення складено - 26.04.2013 року