Постанова № 30981039, 25.04.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2013 р.Справа № 923/117/13-гОдеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Соколовій Ю.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Бережок С.І. (довіреність № 14-65 від 22.03.2013 року)

від відповідача: Гейко О.В. (довіреність № 4937/08 від 25.12.2012 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Херсонгаз"

на рішення господарського суду Херсонської області від „28" лютого 2013 року

по справі № 923/117/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства „Херсонгаз" , м. Херсон

про стягнення 212 018 грн. 45 коп.

В С Т А Н О В И В :

01.02.2013 року Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Херсонгаз" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 212 018,45 грн., з яких: 57 896,70 грн. - інфляційні витрати; 128 975,09 - пеня; 25 146,66 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги ПАТ „НАК „Нафтогаз України" обґрунтовані наявністю між сторонами укладеного договору купівлі-продажу природного газу № 14/128/11 від 31.01.2011 року, згідно якого ПАТ„ НАК „Нафтогаз України" передало відповідачу протягом січня 2012 року - лютого 2012 року природний газ в обсязі 6 210,273 тис. куб.м. на загальну суму 22 780 647, 63 грн.. Між тим ПАТ „Херсонгаз" свої зобов'язання з оплати поставленого природного газу належним чином не виконало та сплатило суму заборгованості з порушенням строків виконання грошового зобов'язання, що і стало підставою для нарахування пені, 3 % річних та збитків від інфляції.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 28.02.2013 року по справі № 923/117/13-г (суддя Ємленінова З.І.) позовні вимоги ПАТ„НАК „Нафтогаз України" задоволені частково. Стягнуто з ПАТ „Херсонгаз" на користь ПАТ „НАК „Нафтогаз України" 25 146,66 грн. 3 % річних, 128 975,09 грн. пені та 3 082,44 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог - відмовлено.

Такий висновок суду мотивований тим, що:

- по-перше, відповідач порушив умови договору та норми чинного законодавства, а саме розрахувався за поставлений природний газ з простроченням строків виконання зобов'язання, позивачем це встановлено та підтверджено відповідними доказам, а тому позовні вимоги про стягнення 3 % річних та пені є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

- по-друге, ПАТ „Херсонгаз" прострочило виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого природного газу відповідно до актів приймання-передачі від 31.01.2012 року на 14 днів (з 16.02.2012 року по 29.02.2012 року) та від 29.02.2012 року на 15 днів (з 16.03.2012 року по 30.03.2012 року). Між тим, прострочення платежу за період часу, менший за місяць не тягне за собою інфляційних нарахувань, тому нараховані позивачем збитки від інфляції у розмірі 57 896,70 грн. є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду ПАТ „Херсонгаз" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 28.02.2013 року по справі № 923/117/13-г в частині стягнення пені та 3 % річних ;

- прийняти нове рішення, яким зменшити розмір пені на 100 %, а також відмовити у стягненні 3 % річних повністю.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

За твердженням скаржника, можливість здійснювати своєчасно розрахунки за отриманий природний газ від ПАТ „НАК „Нафтогаз України" відповідно до договору № 14/128/11 від 31.01.2011 року ускладнює його виконання, оскільки тариф на транспортування природного газу є важливим джерелом фінансування ПАТ „Херсонгаз".

На думку скаржника, суд першої інстанції не надав оцінки тому факту, що на момент подачі позовної заяви, заборгованість ПАТ „Херсонгаз" перед ПАТ „НАК „Нафтогаз України" відсутня, а тому слід відмовити у стягненні пені та 3 % річних повністю.

Крім того, ПАТ „Херсонгаз" подало до суду апеляційної інстанції додатковий розрахунок штрафних санкцій, відповідно до якого, відповідач погодився з рішенням суду щодо відмовлені в стягненні інфляційних збитків та вважає, що загальна сума пені повинна складати 119 327,55 грн.

ПАТ „НАК „Нафтогаз України" відзив на апеляційну скаргу ПАТ „Херсонгаз" до суду апеляційної інстанції не надало, але його представник в судових засіданнях просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи і апеляційну скаргу, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 31.01.2011 року між ПАТ „НАК „Нафтогаз України" (постачальник) та ПАТ „Херсонгаз" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 14/128/11, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується передати покупцеві в 2011 році імпортований природній газ для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в повному обсязі , зазначеному у п.1.2 цього Договору (а.с.8-11).

Згідно вимог п.2.1 Договору, постачальник передає Покупцеві в 2011 році газ з урахуванням вартості його транспортування, магістральним трубопроводами в обсязі до 15 552,100 тис.куб.м.

Відповідно до п.2.2 Договору, за розрахункову одиницю переданою газу приймається один кубічний метр (куб, м), приведений до стандартних умов: температура 20 град. За Цельсієм; тиск 760 мм.рт.ст. (101.325 КПа)

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що приймання-передача газу, його документальне оформлення та звітність здійснюється відповідно до порядку, встановлено Положенням про порядок складання балансів природного газу в газорозподільних мережах, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 24.12.2001 року № 677. Приймання-передачу газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актами приймання-передачі газу.

Не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, підписані та скріплені печаткою покупця, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу. Акти є підставою для остаточних розрахунків (п.3.6 Договору).

Відповідно до п.4.1 Договору, ціна за 1000 куб.м. газу становить 2 282,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2 %;

- податок на додану вартість за ставкою 20 %.

Крій того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 67,80 грн., крім того ПДВ - 20 %.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2 395,44 грн., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 2 874,53 грн.

Розділом 5 Договору сторонами встановлений порядок та умови проведення розрахунків, а саме згідно вимог п.5.1 Договору, оплата за газ, з урахуванням вартості його транспортування, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 15 числа, наступного за місяцем поставки газу.

При невиконанні покупцем вимог, передбачених у п.5.1 договору, постачальник обмежує поставку газу покупцеві або припиняє поставку газу до повного погашення заборгованості за спожитий газ по цьому договору (п.5.2 Договору).

Відповідно до п.5.5 Договору, звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та акту приймання-передачі газу протягом 10 днів з моменту вимоги однієї із сторін. Вказана звірка оформлюється відповідним актом.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у розмірі та у порядку, що передбачені чинним законодавством України та договором.

За несвоєчасну оплату газу у строки, зазначені в п.5.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день простроченого платежу. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітний місяць (п.6.2 Договору).

Відповідно до пункту 9.1 Договору, цей договір набуває чинності з дати підписання та скріплений печатками сторін та поширює дію на відносини, що склались між сторонами з 1 січня 2011 року і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2011 року включно, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Відповідно до Договору № 14/128/11 від 31.01.2011 року, укладені додаткові угоди № 1 від 28.02.2011року, № 2 від 05.04.2011року, № 3 від 27.07.2011року, № 5 від 30.09.2011року, №6 від 30.09.2011року, №7 від 11.10.2011року, якими сторони узгоджували ціну газу у відповідні періоди (а.с.12-17).

Відповідно до Додаткової угоди № 5 від 30.09.2011 року, постачальник зобов'язується передати покупцеві у 2011 та 2012 роках імпортований природний газ для виробничо-технологічних витрат покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природній газ в обсягах, зазначених у п.2.1 та п.2.1 Договору. Постачальник передає покупцеві у 2012 році природний газ до 40 967,080 тис.куб.м. в період з січня 2012 року по грудень 2012року.

На виконання умов Договору № 14/128/11 від 31.01.2011 року та додаткових угод до цього Договору, ПАТ „НАК „Нафтогаз України" в період з січня 2012 року по лютий 2012 року поставило ПАТ „Херсонгаз" природній газ в обсязі 6 210,273 тис.куб.м. на загальну суму 22 780 647,63 грн., що підтверджується відповідними складеними, підписаними обома сторонами та скріплені печатками актами приймання-передачі природного газу (а.с.18-19):

- акт приймання-передачі природного газу № б/н від 31.01.2012 року (обсяг - 2 847.497 тис.куб.м. на суму 10 445 245,45 грн.);

- акт приймання-передачі природного газу № б/н від 29.02.2012 року (обсяг - 3 362.776 тис.куб.м. на суму 12 335 402,18 грн.).

В свою чергу, ПАТ „Херсонгаз" оплату за отриманий від ПАТ „НАК „Нафтогаз України" протягом січня 2012 - лютого 2012 року, природний газ в обсязі 6 210,273 тис.куб.м. на загальну суму 22 780 647,63 грн. розраховувалося з постійним простроченням, про що свідчать наявні в матеріалах справи відомості про операції по підприємству „Херсонгаз ПАТ" з 01.01.2011 року по 30.11.2012 року (а.с.24-25).

Судова колегія суду апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог ПАТ „НАК „Нафтогаз України" та вважає, що доводи, заперечення і вимоги ПАТ „Херсонгаз", викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства", інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із цими нормами чинного законодавства, між сторонами - ПАТ „НАК „Нафтогаз України", як продавцем, та ПАТ „Херсонгаз", як покупцем, склалися правовідносини пов'язані з продажем/купівлею товару (природного газу), про що 31.01.2011 року було укладено відповідний договір № 14/128/11.

Так, Договір № 14/128/11 від 31.01.2011 року є підставою для виникнення у сторін (ПАТ „НАК „Нафтогаз України" та ПАТ „Херсонгаз") за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст.173, 174 ГК України (ст.ст.11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ „НАК „Нафтогаз України" (Продавець) свої зобов'язання по виконанню умов договору № 14/128/11 від 30.01.2011 року виконало належним чином та в повному обсязі, а саме поставило протягом січня 2012 року - лютого 2012 року відповідачу природний газ в обсязі 6 210,273 тис.куб.м. на загальну суму 22 780 647,63 грн.

ПАТ „Херсонгаз" (Покупець), в свою чергу, в порушення норм чинного законодавства та умов вказаного Договору, за отриманий від позивача газ розраховувалося з постійним простроченням.

Згідно із ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

ПАТ „Херсонгаз" несвоєчасно розраховувалося за отриманий природний газ за договором № 14/128/11 від 31.09.2011, чим порушило умови договору та норми чинного законодавства. Отже, має місце прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару.

При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст.610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу приписів ч.ч.4, 6 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Крім того, згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч.1 ст.229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частини 1, 2, 4 ст.217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Згідно із пунктом 6.2 Договору № 14/128/11 від 31.01.2011 року, за несвоєчасну оплату газу у строки, зазначені в п.5.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день простроченого платежу. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітний місяць (п.6.2).

Таким чином, судова колегія погоджується з позовними вимогами ПАТ „НАК „Нафтогаз України" та висновками суду першої інстанції в тій частині, що ПАТ „Херсонгаз" в порушення норм чинного законодавства та умов Договору №14/128/11 від 31.01.2011 року за отриманий від позивача газ своєчасно (як то встановлено законом та договором) не розрахувалось, у зв'язку з чим позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 128 975,09 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частин 1 та 2).

Крім того, слід зазначити і те, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням зазначеного індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України, Листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права.

Таким чином, судова колегія погоджується з позовними вимогами ПАТ „НАК „Нафтогаз України" та висновком місцевого господарського суду про нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача 25 146,66 грн. - 3% річних.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та відмовлено ПАТ „НАК „Нафтогаз України" в частині стягненні інфляційних витрат, оскільки прострочення платежу відповідно до актів приймання-передачі природного газу які підписані обома сторонами та скріплені печатками складає менше місяця, а тому не тягне за собою інфляційних нарахувань.

ПАТ „Херсонгаз" ні в місцевому господарському суді, ні в суді апеляційної інстанції не представило доказів, які б могли бути підставою для зменшення розміру пені у відповідності до ст.83 Господарського процесуального кодексу України, ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України, п.п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Більш того, згідно із зазначеними нормами чинного законодавства, зменшення пені є правом суду, а не його обов'язком.

Судова колегія вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги ПАТ „Херсонгаз", викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

ПАТ „Херсонгаз" ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги та справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підстави своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ „НАК „Нафтогаз України".

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Херсонської області від 26.02.2013 року по справі № 923/114/13-г відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ПАТ „Херсонгаз" - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Херсонгаз" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Херсонської області від „28" лютого 2013 року по справі № 923/117/13-г залишити без змін.

3. Повернути Публічного акціонерного товариства „Херсонгаз" (73036, м. Херсон, вул. Поповича,3, код ЄДРПОУ 03355353) надлишково сплачений судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 30,82 грн., згідно платіжного доручення № 1539 від 11.03.2013 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 923/117/13-г.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „26" квітня 2013 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров