Постанова № 30980989, 25.04.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2013 р.Справа № 923/114/13-гОдеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Соколовій Ю.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Бережок С.І. (довіреність № 14-65 від 22.03.2013 року)

від відповідача: Гейко О.В. (довіреність № 4937/08 від 25.12.2012 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Херсонгаз"

на рішення господарського суду Херсонської області від „26" лютого 2013 року

по справі № 923/114/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства „Херсонгаз", м. Херсон

про стягнення 419 579 грн. 56 коп.

В С Т А Н О В И В :

01.02.2013 року Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Херсонгаз" (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 419 579,56 грн., з якої: 245 989,34 грн. пені, 110 171,34 грн. збитків від інфляції та 63 418,88 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 14/2105/11 від 30.09.2011 року. Так, ПАТ „НАК „Нафтогаз України" протягом листопада 2011 року - грудня 2011 року, січня 2012 року - лютого 2012 року поставило ПАТ „Херсонгаз" природний газ в обсязі 262 025,903 тис.куб.м. на загальну суму 98 831 448,47 грн., який відповідач оплатив з простроченням, не у встановленні п.6.2 Договору строки, у зв'язку з чим позивачем, відповідно до умов Договору та норм чинного законодавства, нараховані відповідачу відповідні штрафні та фінансові санкції санкції.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 26.02.2013 року по справі № 923/114/13-г (суддя Гридасов Ю.В.) позовні вимоги ПАТ „НАК „Нафтогаз України" задоволені частково. Стягнуто з ПАТ „Херсонгаз" на користь ПАТ „НАК „Нафтогаз України" 110 171 грн. 34 коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 63 418 грн. 88 коп. з урахуванням 3 % річних, 210 083 грн. 37 коп. пені, 7 673 грн. 48 коп. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Такий висновок суду мотивований тим, що:

- по-перше, відповідач порушив вимоги договору та норми чинного законодавства, за отриманий протягом листопада 2011 року - грудня 2011 року, січня 2012 року - лютого 2012 року газ розрахувався несвоєчасно, позивачем це встановлено та підтверджено відповідними доказами, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відповідні штрафні санкції, що складаються з пені в сумі 210 083 грн. 37 коп., 3 % річних в сумі 63 418 грн. 88 коп. та збитків від інфляції в сумі 110 171 грн. 34 коп.;

- по-друге, розмір пені перерахований та зменшений, оскільки пеня у сумі 35 905 грн. 97 коп. позивачем нарахована за межами річного строку позовної давності.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ПАТ „Херсонгаз" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 26.02.2013 року по справі № 923/114/13-г;

- прийняти нове рішення та зменшити розмір пені на 100 %, стягнути з відповідача 56 861,26 грн. інфляційних втрат, а також відмовити у стягненні 3 % річних повністю.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

На думку скаржника, підписаний сторонами 30 листопада 2011 року акт приймання-передачі природного газу за жовтень того ж року, не свідчить про отримання відповідачем газу саме у жовтні, що, на думку останнього, впливає на строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті зазначеного природного газу та на виникнення у позивача права застосовувати відповідні санкції. А відтак, на думку відповідача, нарахування 4 135,73 грн. 3 % річних та 3 717,25 грн. індексу інфляції, за прострочені зобов'язання за жовтень 2011 року, є безпідставним.

Скаржник посилається на те, що позивачем пропущений річний строк позовної давності щодо вимог про стягнення частини суми пені. Систематична заборгованість ПАТ „НАК „Нафтогаз України" по розрахункам за послуги з транспортування природного газу розподільними трубопроводами значно ускладнює можливість відповідача проводити розрахунки за отриманий газ по договору № 14/2105/11 від 30.09.2011 року.

За твердженням скаржника, ПАТ „Херсонгаз" являється постачальником природного газу населенню, а кінцеві споживачі не понесуть витрати за штрафними санкціями, що стягуються з відповідача. Тому, з урахуванням інтересів сторін, ступеню виконання зобов'язань (з 98 831 448,47 грн. (вартість поставленого газу) оплачено 98 831 448,47 грн., що дорівнює 100 %), а також враховуючи, що причиною неналежного виконання зобов'язання відповідачем є наявність заборгованості населення за спожитий природний газ, на думку відповідача, є підстави для зменшення розміру пені судом, відповідно до приписів частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, п.1 статті 233 Господарського кодексу України.

Як стверджує скаржник, ПАТ „Херсонгаз" не має можливості користуватися грошовими коштами Позивача, що надходять від споживачів на банківський рахунок зі спеціальним режимом використання, і тому не повинно сплачувати нараховані позивачем 3 % річних, які нараховуються за користування чужими грошовими коштами. На думку відповідача, положення ст.625 ЦК України про індексацію заборгованості по грошовому зобов'язанню і нарахування відсотків є правовим наслідком порушення зобов'язань і на ці відносини розповсюджується ст.614 ЦК України, яка передбачає, що відповідальність за порушення зобов'язання настає у разі наявності вини (умислу або необережності) з боку особи, яка його порушила.

Розрахунок інфляційних втрат всередині місяця скаржник вважає доцільним здійснити за методикою Держкомстату (лист від 13.02.2009 року №11/1-5/73), за допомогою формули середньоденної геометричної незваженої. Згідно наведених формул відповідачем здійснено розрахунок, згідно якого втрати від інфляції складають 56 861,28 грн., а не 110 171,34 грн., як розраховано позивачем.

Крім того, ПАТ „Херсонгаз" подало до суду апеляційної інстанції додатковий розрахунок штрафних санкцій, відповідно до якого відповідач вважає, що розмір збитків від інфляції складає 66 458,91 грн., а розмір пені та 3 % річних дорівнює 0,00 грн.

ПАТ „НАК „Нафтогаз України" відзив на апеляційну скаргу ПАТ „Херсонгаз" до суду апеляційної інстанції не надало, але його представник в судових засіданнях просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи і апеляційну скаргу, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 30.09.2011 року між НАК „Нафтогаз України" (продавець) та ВАТ „Херсонгаз" (перейменовано у ПАТ „Херсонгаз") (покупець) було укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 14/2105/11 (а.с.11-15), відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати Покупцеві у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для подальшої реалізації населенню, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, на умовах цього договору (пункти 1.1-1.2 Договору).

Згідно вимог п.2.1 Договору, Продавець передає Покупцю в період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 559 400 тис.куб.м.

За розрахункову одиницю переданою газу приймається один кубічний метр (куб, м), приведений до стандартних умов (t-20 град. За Цельсієм Р = 760 мм ртутного стовпчика (п.2.3 Договору).

Відповідно до пункту 3.3 Договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 5.2 Договору встановлена ціна за 1000 куб.м. природного газу. Крім того, 30.09.2011 року та 31.01.2012 року сторонами укладено Додаткові угоди № 1 та № 2 до Договору № 14/2105/11 від 30.09.2011 року, якими внесені зміни у пункт 5.2 Договору щодо ціни за 1000 куб.м. природного газу (а.с.16-17).

Розділом 6 Договору сторонами встановлений порядок та умови проведення розрахунків. Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця відповідно до вимог Закону України „Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ, поставлений Продавцем Покупцю в тому ж місяці, у якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків Покупця. За наявності заборгованості за попередні періоди Покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця (пункти 6.1-6.2 Договору).

Розділом 7 Договору встановлено відповідальність сторін. Так, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором (пункт 7.1 Договору).

Згідно із пунктом 7.2 Договору, у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 цього Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується Продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Відповідно до пункту 11.1 Договору, цей договір набуває чинності з дати його укладення і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості.

На виконання умов Договору № 14/2105/11 від 30.09.2011 року ПАТ „НАК „Нафтогаз України" поставило протягом листопада 2011 року - грудня 2011 року, січня 2012 року - лютого 2012 року, а ПАТ „Херсонгаз" отримало/прийняло природний газ в обсязі 262 025,903 тис.куб.м. на загальну суму 98 831 448,47 грн., що підтверджується відповідними складеними та підписаними обома сторонами актами приймання-передачі природного газу (а.с.18-22):

- акт приймання-передачі природного газу № б/н від 30 листопада 2011 року (обсяг - 24 291,862 тис.куб.м. на суму 9 213 237,04 грн.);

- акт приймання-передачі природного газу № б/н від 30 листопада 2011 року (обсяг - 48 106,233 тис.куб.м. на суму 18 241 984,82 грн.);

- акт приймання-передачі природного газу № б/н від 31 грудня 2011 року (обсяг - 49 746,574 тис.куб.м. на суму 18 868 962,89 грн.);

- акт приймання-передачі природного газу № б/н від 31 січня 2012 року (обсяг - 63 959,671 тис.куб.м. на суму 24 009 210,10 грн.);

- акт приймання-передачі природного газу № б/н від 29 лютого 2012 року (обсяг - 75 921,563 тис.куб.м. на суму 28 498 053,62 грн.).

В свою чергу, ПАТ „Херсонгаз" за отриманий від ПАТ „НАК „Нафтогаз України" протягом листопада 2011 року - грудня 2011 року, січня 2012 року - лютого 2012 року в обсязі 262 025,903 тис.куб.м. на загальну суму 98 831 448,47 грн. розраховувалося з постійним простроченням, про що свідчать наявні в матеріалах справи відомості про операції по підприємству „Херсонгаз ПАТ" з 01.01.2011 року по 30.11.2012 року (а.с.24-30) та реєстр прийнятих платежів на користь НАК „Нафтогаз України" від ПАТ „Херсонгаз" за період з 26.11.2010 року по 20.12.2012 року (а.с.85-108).

Судова колегія суду апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог ПАТ „НАК „Нафтогаз України" та вважає, що доводи, заперечення і вимоги ПАТ „Херсонгаз", викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства", інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із цими нормами чинного законодавства, між сторонами - ПАТ „НАК „Нафтогаз України", як продавцем, та ПАТ „Херсонгаз", як покупцем, склалися правовідносини пов'язані з продажем/купівлею товару (природного газу), про що 30.09.2011 року було укладено відповідний договір № 14/2105/11 від 30.09.2011 року.

Так, Договір № 14/2105/11 від 30.09.2011 року є підставою для виникнення у сторін (ПАТ „НАК „Нафтогаз України" та ПАТ „Херсонгаз") за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст.173, 174 ГК України (ст.ст.11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ „НАК „Нафтогаз України" (Продавець) свої зобов'язання по виконанню умов договору № 14/2105/11 від 30.09.2011 року виконало належним чином та в повному обсязі, а саме поставило протягом листопада 2011 року - грудня 2011 року, січня 2012 року - лютого 2012 року відповідачу природний газ в обсязі 262 025,903 тис.куб.м. на загальну суму 98 831 448,47 грн.

ПАТ „Херсонгаз" (Покупець), в свою чергу, в порушення норм чинного законодавства та умов вказаного Договору, за отриманий від позивача газ розраховувалося з постійним простроченням.

Згідно із ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Як вже зазначалось, свій обов'язок оплатити позивачу поставлений/отриманий природний газ за договором № 14/2105/11 від 30.09.2011 року ПАТ „Херсонгаз" виконало несвоєчасно, чим порушило умови договору та норми чинного законодавства. Отже, має місце прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару.

При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст.610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу приписів ч.ч.4, 6 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Крім того, згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч.1 ст.229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частини 1, 2, 4 ст.217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Згідно із пунктом 7.2 Договору № 14/2105/11 від 30.09.2011 року, у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 цього Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується Продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Таким чином, судова колегія погоджується з позовними вимогами ПАТ „НАК „Нафтогаз України" та висновками суду першої інстанції в тій частині, що ПАТ „Херсонгаз" в порушення норм чинного законодавства та умов Договору №14/2105/11 від 30.09.2011 року за отриманий від позивача газ своєчасно (як то встановлено законом та договором) не розрахувалось, у зв'язку з чим позивачем правомірно нараховано пеню.

В свою чергу, судова колегія повністю погоджується з висновком місцевого господарського суду, що строк виконання грошового зобов'язання відповідача за природний газ, отриманий у грудні 2011 року сплинув десятого числа наступного за вказаним місяця - 10.01.2012 року, відповідно пеня у розмірі 35 905,97 грн. за частину вказаного періоду розрахована позивачем за межами річного строку позовної давності, за виключенням суми пені у розмірі 372,67 грн. нарахованої на суму невиконаного грошового зобов'язання за грудень 2011 року. Отже, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 210 083,36 грн. (372,67 + 87 731,09 + 121 979,60).

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції законно, правомірно та обґрунтовано перераховано та зменшено розмір пені за порушення строків оплати поставлено/отриманого газу з 245 989,34 грн. до 210 083,36 грн. та стягнуто зазначену суму з відповідача на користь позивача в примусовому порядку.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частин 1 та 2).

Крім того, слід зазначити і те, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням зазначеного індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України, Листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з позовними вимогами ПАТ „НАК „Нафтогаз України" та висновком місцевого господарського суду про нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача 110 171,34 грн. збитків від інфляції та 63 418,88 грн. 3 % річних.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Місцевим господарським судом вірно не прийнято до уваги та відхилено посилання відповідача на неможливість користування ним коштами, що надходять від споживачів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання як на підставу звільнення від нарахування сум інфляційних та 3 % річних, оскільки відповідно до положень ст.625 ЦК України для її застосування достатньо факту прострочення виконання грошового зобов'язання.

Також судом першої інстанції вірно не прийнято до уваги посилання відповідача на неналежність, як письмового доказу отримання природного газу у жовтні 2001 року, акту прийому-передачі природного газу за жовтень 2011 року, складеного сторонами 30.11.2011 року, оскільки оформлення зазначеної події (факту) вказаним чином не протирічить діючому цивільному та господарському законодавству України.

Крім того, ПАТ „Херсонгаз" ні в місцевому господарському суді, ні в суді апеляційної інстанції не представило доказів, які б могли бути підставою для зменшення розміру пені у відповідності до ст.83 Господарського процесуального кодексу України, ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України, п.п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Більш того, згідно із зазначеними нормами чинного законодавства, зменшення пені є правом суду, а не його обов'язком.

Судова колегія вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги ПАТ „Херсонгаз", викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

ПАТ „Херсонгаз" ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги та справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підстави своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ „НАК „Нафтогаз України".

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Херсонської області від 26.02.2013 року по справі № 923/114/13-г відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ПАТ „Херсонгаз" - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Херсонгаз" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Херсонської області від „26" лютого 2013 року по справі № 923/114/13-г залишити без змін.

3. Повернути Публічного акціонерного товариства „Херсонгаз" (73036, м.Херсон, вул. Поповича,3, код ЄДРПОУ 03355353) надлишково сплачений судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 645,35 грн., згідно платіжного доручення № 1540 від 11.03.2013 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №923/114/13-г.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „26" квітня 2013 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров