Рішення № 30980881, 15.04.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.04.2013р. Справа № 905/732/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Куньчик К.А. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Іноземного підприємства «Торговий дім ЄПК-Запоріжжя», м.Запоріжжя

до Відповідача: Публічного акціонерного товариства «Тельманівський кар’єр», с.Гранітне

про: стягнення заборгованості у розмірі 54 242,14грн., неустойки у сумі 2 712,11грн.

за участю:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Іноземне підприємство «Торговий дім ЄПК-Запоріжжя», м.Запоріжжя (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Тельманівський кар’єр», с.Гранітне (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 54 242,14грн., неустойки у сумі 2 712,11грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за договором поставки №26 від 29.08.2011р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору поставки №26 від 29.08.2011р., додаткової угоди №1 від 30.12.2011р. до договору поставки, видаткових накладних, рахунків на оплату, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, товарно-транспортних накладних, акту приймання-передачі, претензії від 04.12.2012р. №1792, правоустановчих документів Іноземного підприємства «Торговий дім ЄПК-Запоріжжя».

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 2-12 Господарського процесуального кодексу України.

04.03.2013р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії наступних документів: платіжних доручень з доказами здійснення Відповідачем часткових оплат за поставлений товар.

Представник Позивача у судове засідання 15.04.2013р. не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Представник Відповідача у судове засідання 15.042013р. не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

29 серпня 2011 року між Іноземним підприємством «Торговий дім ЄПК-Запоріжжя» (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Тельманівський кар’єр» (Покупець) було укладено договір поставки №26, відповідно п.1.1 якого Постачальник зобов’язується, в узгоджені строки передати Товар (підшипникову продукцію) у власність Покупця, а Покупець зобов’язується прийняти вказаний Товар та оплатити за нього встановлену Договором ціну.

У розділі 4 договору Сторони дійшли згоди щодо умов розрахунку:

- оплата за Товар, поставлений за даним Договором, повинна бути здійснена Покупцем в гривнях на умовах 50% (п’ятдесяти процентної) попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника та перерахування 50% (п’ятдесяти процентів) які залишились протягом 15 календарних днів з моменту відвантаження (п.4.1 Договору);

- оплата за Товар здійснюється в сумі зазначеній в Специфікаціях, відповідно виставлених рахунків (п.4.2 Договору);

- у платіжному доручення зазначається номер та дата Договору та рахунку (п.4.4 Договору);

Згідно п.8.1 договору за порушення зобов’язань за даним договором Сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством.

У пункті 12.4 договору встановлено, що даний Договір вступає в дію з моменту підписання та діє до 31 грудня 2011 року.

30 грудня 2011 року між Сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору поставки від 29.08.2011р., в якому п.12.4 виклали у наступній редакції: «Даний Договір укладений та вступає в дію з момент його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2012 року включно, а в частині фінансових зобов’язань до їх повного виконання Сторонами».

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку на суму 643 090,58грн., що підтверджується видатковими накладними №1445 від 30.08.2011р. на суму 367 459,66грн., №2040 від 15.12.2011р. на суму 183 729,83грн., №1838 від 08.10.2012р. на суму 84 240,00грн., №1446 від 17.08.2012р. на суму 7 661,09грн. Вказані накладні підписані з боку обох Сторін без зауважень.

Відповідачем вказаний товар отримано на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей №1346 від 29.08.2011р., №1755 від 14.12.2011р.

Внаслідок цього обов’язок передачі Постачальником товару вважається виконаним.

Для оплати Позивачем було виставлено рахунки на оплату №1584 від 26.08.2011р., №2232 від 09.12.2011р., №2028 від 05.10.2012р., №1473 від 01.08.2012р.

Відповідачем була здійснена лише часткова оплата за поставлений товар у сумі 588 848,44грн., внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 54 242,14грн.

Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію №1792 від 04.12.2012р. з вимогою здійснити оплату за поставлений товар.

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору поставки №26 від 29.08.2011р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на суму 643 090,58грн., Відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений товар у сумі 588 848,44грн.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов’язань по Договору – суду не надавались.

Оскільки, сторони своїми конклюдентними діями змінили умови Договору в частині строків проведення розрахунків, строк виконання зобов’язання щодо оплати за поставлений товар визначається за приписами ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до загальних умов виконання зобов’язання викладених в статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки нормативними актами не передбачений порядок виставлення вимоги та її форма, то суд вважає, що претензія №1792 від 04.12.2012р., яка направлена Відповідачу з вимогою оплатити заборгованість за поставлений товару є вимогою оплатити заборгованість. Докази направлення підтверджені списком №2351 поштових відправлень.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов’язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 54 242,14грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем доказів погашення суми боргу у розмірі 54 242,14грн. до матеріалів справи не надано, у зв’язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Публічного акціонерного товариства «Тельманівський кар’єр».

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобов’язань за договором, суд вважає, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Зокрема, у ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Також у п. 4 ст. 231 вказаного Кодексу встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст.610 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивачем, відповідно до вимог п.66 «Положення про поставку продукції виробничого призначення» затвердженого постановою від 25.07.1988 РМ СРСР №888, Покупцеві нарахований штраф у розмірі 5% від суми основного боргу у розмірі 2 712,11грн.

Проте, у відповідності до Постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.1991р. передбачено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови що вони не суперечать Конституції і законам України.

Питання щодо застосування штрафних санкцій врегульовані діючим законодавством України.

Враховуючи вищевикладене, оскільки в договорі поставки №26 від 29.08.2011р. сторонами не було визначено відповідальність за порушення зобов’язання, вимоги Позивача щодо стягнення штрафу є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Іноземного підприємства «Торговий дім ЄПК-Запоріжжя», м.Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства «Тельманівський кар’єр», с.Гранітне про стягнення заборгованості у розмірі 54 242,14грн., неустойки у сумі 2 712,11грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Тельманівський кар’єр» (ЄДРПОУ 04628681, 83129, с.Гранітне, Тельманівського району Донецької області, вул.Південна, 21) на користь Іноземного підприємства «Торговий дім ЄПК-Запоріжжя» (ЄДРПОУ 35300916, 69600, м.Запоріжжя, вул.Дімітрова, 52) заборгованість у розмірі 54 242,14грн., судовий збір у сумі 1 638,57грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 15.04.13р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Т.М. Риженко

Повний текст рішення складено та підписано 22.04.13р.