Рішення № 30979904, 08.04.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 740/389/13-ц Провадження № 22-ц/795/763/2013 Головуючий у I інстанції -Бережняк В. Д. Доповідач - Губар В. С.Категорія -цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2013 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіГубар В.С., суддів:Позігуна М.І., Шемець Н.В.,при секретарі:Рудик І.І., Летуті Ю.М.за участю:прокурора Копистко Н.В., відповідача ОСОБА_6

Ніжинського міжрайонного прокурора Чернігівської області на рішення Ніжинського міжрайонного суду Чернігівської області від 11 лютого 2013 року по справі за позовом Ніжинського міжрайонного прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Ніжинського міжрайонного центру зайнятості до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, заподіяної при виконанні трудових обов'язків

в с т а н о в и в:

В січні 2013 року Ніжинський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Ніжинського міськрайонного центру зайнятості звернувся в суд з позовом до ОСОБА_6, в якому просив поновити строк для звернення до суду та стягнути з ОСОБА_6 на користь Ніжинського міськрайонного центру зайнятості матеріальну шкоду, заподіяну зайвими грошовими виплатами у розмірі середньомісячного заробітку, що становить 5044 грн. 28 коп.

Рішенням Ніжинського міжрайонного суду Чернігівської області від 11 лютого 2013 року в задоволенні позовних вимог Ніжинського міжрайонного прокурора Чернігівської області відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Ніжинський міжрайонний прокурор звернувся з апеляційною скаргою та просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким поновити строк для звернення до суду з даним позовом і задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в період з 24.10.2011 року по 19.12.2011 року контрольно-ревізійним відділом в Ніжинському районі і м. Ніжині проведено перевірку фінансово-господарської діяльності Ніжинського міськрайонного центру зайнятості за 2009-2010 роки та 9 місяців 2011 року. Акт ревізії був підписаний директором центру зайнятості ОСОБА_6 26.12.2011 року.

Як зазначає апелянт, за результатами ревізії Ніжинською об'єднаною Державною фінансовою інспекцією 01.02.2012 року Ніжинському міськрайонному центру зайнятості було направлені вимоги по усуненню виявлених порушень, а Ніжинську міжрайонну прокуратуру інспекція повідомила 16.02.2012 року, що підтверджується відміткою в акті ревізії. Тому апелянт вважає, що про виявлені порушення прокуратурі стало відмово лише 16.02.2012 року, але суд першої інстанції на зазначений факт уваги не звернув.

Апелянт вказує, що в порушення вимог ст. 233 КЗпП України та ст. 73 ЦПК України судом першої інстанції не були вирішені питання про поважність причин пропуску строку прокуратурою для звернення до суду з даним позовом.

Апелянт не погоджується з висновком суду про те, що про виявлені у центрі зайнятості порушення прокурор вважається повідомленим з 26.12.2011 року, тобто з моменту підписання акту ревізії, оскільки судом не був врахований той факт, що днем виявлення шкоди є день підписання не лише акта ревізії, а й висновку.

Посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 «Про затвердження Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами» апелянт зазначає, що висновок КРВ був скерований до центру зайнятості 27.01.2012 року, а вимогу - 01.02.2012 року, про що не заперечував і відповідач.

Апелянт наголошує, що зазначені прокурором у позовній заяві обставини були предметом спору у справі за адміністративним позовом та за апеляційною скаргою Ніжинського міськрайонного центру зайнятості до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області, про що під час розгляду даної справи наголошувалось сторонами, проте судом першої інстанції зазначені обставини також не були прийняті до уваги.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 просить відхилити апеляційну скаргу Ніжинського міськрайонного прокурора Чернігівської області, а рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11 лютого 2013 року - залишити без змін.

Вислухавши суддю - доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Ніжинського міжрайонного прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Ніжинського міжрайонного центру зайнятості суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява подана прокурором поза межами строку, встановленого ч.ч. 3,4 ст. 233 КЗпП України.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.

Апеляційним судом з матеріалів справи встановлено, що в період з 24.10.2011 року по 19.12.2011 року Державною фінансовою інспекцією в Чернігвській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Ніжинського міськрайонного центру зайнятості за 2009-2010 роки та 9 місяців 2011 року. За результатами ревізії складено акт ревізії № 12-25/80 від 26.12.2011 р., в якому відображено ряд виявлених порушень та недоліків (а.с.19-36).

Зазначений акт ревізії підписаний директором центру зайнятості ОСОБА_6 26.12.2011 року, а другий примірник цього акту відповідачем отриманий 29.12.2011 р., що підтверджується його особистим підписом (а.с. 36).

Апеляційним судом встановлено, що Ніжинською об»єднаною Державною фінансовою інспекцією за результатами ревізії було направлено 01.02.2012 р. Ніжинському міськрайонному центру зайнятості згідно до п. 7 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» вимоги по усуненню виявлених порушень (а.с. 18).

Законність вказаних вимог Держфінінспекції (окрім збитків на суму 5275 грн.) підтверджена постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року, які набрали законної сили і є преюдиціальними при вирішенні даного спору згідно до ст. 61 ЦПК України (а.с. 10-17).

Вказані обставини ОСОБА_6 в апеляційному суді не заперечувались і жодними доказами не спростовані.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 233 КЗпП України для для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Цей же строк застосовуються і при зверненні до суду вищестоящого органу або прокурора.

Як вбачається з матеріалів справи, Ніжинський міжрайонний прокурор Чернігівської області в інтересах держави в особі Ніжинського міжрайонного центру зайнятості звернувся до суду з позовною заявою 25 січня 2013 року.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 20 постанови № 14 від 29.12.1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акту або висновку.

Як встановлено постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року, що не заперечувалось відповідачем, акт за наслідками ревізії було складено 26.12.2011 р. а вимоги по усуненню порушень, виявлених при проведенні ревізії були направлені на адресу Ніжинського міськрайонного центру зайнятості 01 лютого 2012 року.

Ніжинську міжрайонну прокуратуру про наслідки ревізії, проведеної у Ніжинському міськрайонному центрі зайнятості, Ніжинська об»єднана Державна фінансова інспекція повідомила 16.02.2012 р., про що наявна відмітка на акті ревізії. Зазначена обставина ОСОБА_6 в апеляційному суді не оспорювалась і не заперечувалась.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що річний строк, встановлений ч.3 ст.233 КзпП України, прокурором пропущений з поважних причин і підлягає поновленню.

З акту ревізії фінансово-господарської діяльності Ніжинського міськрайонного центру зайнятості від 26.12.2011 року № 12-25/80 вбачається, що у результаті неналежного виконання директором Ніжинського міськрайонного центру зайнятості ОСОБА_6 своїх трудових обов'язків, що полягало в укладенні договорів із суб»єктами підприємницької діяльності за суттєво завищеними цінами, з його вини Ніжинському міськрайонному центру зайнятості заподіяна матеріальна шкода в розмірі 40263 грн. 35 коп.

Відповідно до ч.1 ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов"язків.

Згідно зі ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середньомісячного заробітку.

Відповідно до Положення про Ніжинський міськрайонний центр зайнятості, Ніжинський міськрайонний центр зайнятості є юридичною особою, а директор здійснює керівництво діяльністю центру і несе персональну відповідальність за виконання покладених на центр завдань та функцій, ефективну роботу центру, цільове використання Фонду в межах затвердженого кошторису видатків, належне використання виділеного в розпорядження центру майна і матеріальних цінностей тощо.

Пунктом 2 частини 1 статті 133 КЗпП України передбачено, що у відповідності із законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами.

З матеріалів справи вбачається, що середньомісячний заробіток ОСОБА_6 складає 5044 грн. 28 коп. (а.с. 5).

Відтак, враховуючи вищенаведене та керуючись частиною 2 статті 133 КзпП України, апеляційний суд вважає, що відповідач, як керівник Ніжинського міськрайонного центру зайнятості, має нести обмежену матеріальну відповідальність за заподіяну центру зайнятості матеріальну шкоду в розмірі середнього місячного заробітку. Отже, позов прокурора є обгрунтованим і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Зазначені обставини справи належним чином не досліджувались і не були оцінені судом першої інстанції у їх сукупності, що призвело до помилкового вирішення справи, а тому рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11 лютого 2013 року має бути скасоване з ухваленням нового рішення по суті спору.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Ніжинського міжрайонного прокурора Чернігівської області задовольнити.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11 лютого 2013 року скасувати.

Поновити Ніжинському міськрайонному прокурору Чернігівської області строк звернення до суду.

Позов Ніжинського міськрайонного прокурора Чернігівської області задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Ніжинського міжрайонного центру зайнятості, розрахунковий рахунок 37178300901005 в ГУДКС у Чернігівській області МФО 853592, код 21395623, матеріальну шкоду у розмірі 5044 грн. 28 коп.

Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: