Ухвала суду № 30978052, 17.04.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Литвинюк І.М.

суддів: Міцнея В.Ф., Одинака О.О.

секретаря: Лисак О.А.

за участю: представника заявника - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції, заінтересовані особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, на дії державного виконавця, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 18 березня 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою про визнання неправомірними дій державного виконавця Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ щодо винесення постанови від 12 грудня 2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Вказував на те, що згідно даної постанови йому - боржнику - на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 листопада 2012 року належить ? нежитлових приміщень вбудованого магазину по АДРЕСА_4.

Вважає, що державний виконавець, накладаючи арешт на 1/2 нежитлових приміщень магазину, діяв у порушення вимог ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, на вищевказану ухвалу ОСОБА_4, яка є власником спірних нежитлових приміщень, подала апеляційну скаргу, отже, до винесення апеляційним судом рішення по справі, ухвала Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 листопада 2012 року є такою, що не набрала законної сили.

Крім того, рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 листопада 2012 року, яке набрало законної сили, спірне нежитлове приміщення вбудованого магазину за адресою АДРЕСА_4 є особистою приватною власністю ОСОБА_4, у зв'язку з чим спірне нерухоме майно не

_____________________№22ц-624/13 Головуючий у 1 інстанції: Піхало Н.В.

Категорія: 79 Доповідач: Литвинюк І.М.

може вважатися майном, набутим подружжям за час шлюбу в розумінні ст. 60 СК України, а тому на нього не може бути накладено стягнення в порядку ст. 73 СК України.

Посилаючись на зазначене, просив суд визнати дії державного виконавця Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ Гринчука М.П. щодо винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12 грудня 2012 року, згідно якої накладено арешт на 1 /2 нежитлових приміщень вбудованого магазину по АДРЕСА_4, яке належить на праві власності ОСОБА_4, неправомірними і скасувати зазначену постанову.

Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 18 березня 2013 року у задоволенні скарги відмовлено.

На ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 18 березня 2013 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нове рішення про задоволення заявлених вимог.

Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Посилається на те, що державний виконавець має право вчиняти дії по зверненню стягнення на майно, яким боржник володіє разом з іншими особами, виключно у випадку, якщо у боржника відсутнє майно, котре належить йому на праві особистої власності. При здійсненні виконавчих дій державний виконавець не звернув увагу на те, що боржнику на праві особистої власності належить квартира АДРЕСА_1. Накладаючи арешт на ? нежитлових приміщень вбудованого магазину по вул.Садова, 3а в м.Чернівці, державний виконавець достовірно не встановив чи належить арештоване майно боржнику.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції вірно виходив з того, що права ОСОБА_2 оскаржуваною постановою не порушуються, а ОСОБА_4 не уповноважувала його на звернення до суду в її інтересах із такою скаргою.

Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 03 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, позов ОСОБА_3 задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь позивача борг за договором позики у сумі 1 041 788, 28 грн..

04 липня 2012 року Першотравневим районним судом м. Чернівці у вищевказаній цивільній справі видано виконавчий лист № 2-335/2012, за яким 07 липня 2012 року постановою державного виконавця Шевченківського відділу ДВС Чернівецького МУЮ відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду та надано боржнику ОСОБА_2 строк до семи днів з моменту отримання вищевказаної постанови державного виконавця добровільно виконати рішення суду про стягнення суми боргу.

У зв'язку з тим, що державним виконавцем в ході проведення виконавчих дій за адресою місця проживання боржника за вказаною у виконавчому документі адресою встановлено факт перебування ОСОБА_2 у період з 1 червня 2009 року по теперішній час у шлюбі з ОСОБА_7, що не виключає можливості набуття спільного майна подружжям, державним виконавцем для забезпечення виконання рішення суду направлено відповідні запити до органу, який реєструє право власності на майно для виявлення майна, яке належить ОСОБА_4 та за який період нею було набуте таке майно, а також винесено постанову про накладення арешту та заборону відчуження на майно ОСОБА_7 до вирішення питання судом про виділення частки майна боржника ОСОБА_2, яка в подальшому скасована в судовому порядку.

15 листопада 2012 року державний виконавець на підставі того, що боржник самостійно не виконує рішення суду та ухиляється від його виконання на підставі ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 379 ЦПК звернувся до суду з відповідним поданням про визначення частки майна боржника ОСОБА_2 у майні, яке спільно набуте подружжям за період спільного проживання з ОСОБА_4, а саме: АДРЕСА_2, нежитлових приміщень вбудованого магазину по АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3, оскільки дане майно набуто у період перебування боржника у шлюбі з ОСОБА_4.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 листопада 2012 року у справі за поданням старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС про визначення частки у спільному майні визначено, що боржнику ОСОБА_2 та ОСОБА_4 належить на праві власності по 1/2 нежитлових приміщень вбудованого магазину за адресою по АДРЕСА_4. При цьому, задовольняючи подання державного виконавця, суд виходив з того, що нежитлові приміщення вбудованого магазину по АДРЕСА_4 слід вважати спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_2, оскільки право власності на цю нерухомість зареєстроване за ОСОБА_4 29 лютого 2012 року на підставі свідоцтва про право власності, у період перебування у шлюбі з ОСОБА_2.

12 грудня 2012 року постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції на підставі ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» накладено арешт на 1/2 частину нежитлових приміщень вбудованого магазину по АДРЕСА_4, яка визначена ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 листопада 2012 року та належить ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, а також заборонено здійснювати відчуження будь- якого майна, що належить боржнику в межах суми боргу та накладено арешт на це майно.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 лютого 2013 року в задоволенні подання старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ про визначення частки ОСОБА_2 у спільному майні відмовлено.

Крім того, рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про визнання майна особистою власністю, позов ОСОБА_4 задоволено та визнано нежитлові приміщення вбудованого магазину за адресою: АДРЕСА_4 особистою власністю ОСОБА_4.

Відповідно статті 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що права заявника ОСОБА_2 постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ від 12 грудня 2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не порушуються, оскільки спірне майно не є майном боржника, а є особистою власністю ОСОБА_7, яка не оскаржувала зазначену постанову державного виконавця.

Крім того, спеціальний порядок зняття арешту з майна, яке належить іншій особі, визначено ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема шляхом звернення з позовом цієї особи.

Так, відповідно до ч. 1 ст.60 вищевказаного Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції постановив ухвалу з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому відповідно до правил п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 18 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: