Ухвала суду № 3096969, 24.07.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                       К-6350/07 ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

24 липня 2008 року                                                                                                    м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого –  Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянула в попередньому розгляді касаційну скаргу ДПІ у Оболонському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 22.11.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2007 року по справі № 32/630-А за позовом ПП «Квест» до ДПІ у Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді  Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду м. Києва від 22.11.2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2007 року, позовні вимоги ПП «Квест» до ДПІ у Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення – задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 05.04.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.06.2008 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Оболонському районі м. Києва просить скасувати судові рішення та постановити нове – про відмову в задоволені позову посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме, п.п.7.4.5 п.7.4 СТ.7 Закону України «Про податок на додану вартість».     

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, судові рішення – без змін з огляду на наступне.

На підставі досліджених в судовому засіданні з дотриманням норм процесуального права доказів, судами було встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000262600/0 від 03.02.2004 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по ПДВ у загальній сумі 356631,00 грн., в тому числі 237754,00 грн. основного платежу та 118877,00грн. штрафних санкцій, стали результати позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при оподаткуванні податком на додану вартість ПП «Квест» за липень 2003 року, які були відображенні в акті № 22/26-05/30407641 від 03.02.2004р.

Зокрема, в зазначеному акті зазначається про порушення п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, позивачем безпідставно віднесено останнім до складу податкового кредиту в декларації по ПДВ суми у розмірі 237754,00 грн. При цьому, в акті перевірки вказано, що на момент перевірки податкові накладні, що підтверджують податковий кредит на загальну суму 237754,00 грн., відсутні, а тому не можуть бути прийняті до уваги в ході даної перевірки.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та підтверджений відповідно податковими накладними.  

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає заборону включати до податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) – актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 237754,00 грн. стали податкові накладні, які, у відповідності до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість, виписані продавцем придбаних позивачем товарів – ПП «Приватний дім»  в момент виникнення у продавця податкових зобов’язань, на загальну суму 1426524,00 грн., в т.ч. ПДВ – 237754,00 грн.

Той факт, що ПП «Приватний дім» на момент складання ним вищевказаних податкових накладних був зареєстрований органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку як платник податку на додану вартість, а отже, мав право видавати податкові накладні, підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку щодо наявність підстав для податкового повідомлення-рішення № 0000262600/0 від 03.02.2004 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по ПДВ у загальній сумі 356631,00 грн., в тому числі 237754,00 грн. основного платежу та 118877,00 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.210, 220, 220-1 ст. 224,  231 та ч.5 ст.254  КАС України, колегія –

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ДПІ у Оболонському районі м. Києва відхилити, постанову Господарського суду м. Києва від 22.11.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Головуючий:/підпис/________Шипуліна Т.М.Судді:/підписи/________Бившева Л.І.________Костенко М.І.________Маринчак Н.Є.________Усенко Є.А.З оригіналом згідно.

Відповідальний секретар: