Ухвала суду № 3096907, 24.07.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                       К-3250/07 ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

24 липня 2008 року                                                                                                    м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого –  Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянула в попередньому розгляді касаційну скаргу ДПІ у Подільському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 24.10.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2007 року по справі № 28/160-А за позовом ДПІ у Подільському районі м. Києва до ТОВ «Карпатиліссервіс» та ПП «Степс-2001» про визнання угоди недійсною.

Заслухавши доповідь судді  Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду м. Києва від 24.10.2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2007 року, в задоволені позовних вимог ДПІ у Подільському районі м. Києва до ТОВ «Карпатиліссервіс» та ПП «Степс-2001» про визнання угоди недійсною – відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 16.02.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.05.2008 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Подільському районі м. Києва просить скасувати судові рішення та постановити нове – про задоволення позову посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме, ст. 49 КАС України, ст.ст. 207, 208 ГК України.    

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, судові рішення – без змін з огляду на наступне.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодилась колегія суду апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не надано належних для даної категорії спорів доказів на підтвердження укладення між відповідачами зобов’язань з метою, суперечною інтересам держави або які б підтверджували протиправну мету підприємств відповідачів, наявність в їх діях злочину, також позивачем не доведено наявність умислу у сторони за угодою а також в чому саме порушені інтереси держави.

При цьому суди виходили з встановлених по справі обставин, а саме, що 29.08.2002 року між Приватним підприємством «Степс-2001» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатиліссервіс» (Орендар) було укладено договір оренди автомобільного транспорту та механізмів № 4.

Зазначена угода була виконана обома сторонами, що підтверджується податковою накладною № 34 від 30.08.2002 року на суму 37800,00 грн., в т.ч. ПДВ – 6300,00 грн., платіжним дорученням № 40 від 30.08.2002 року на суму 37800,00 грн., в тому числі 6300 грн. – податок на додану вартість.

Сума податку на додану вартість, зазначена у вказаній податковій накладній, відповідно до Акту податкової перевірки № 1926/26-05/31140637 від 26.11.2004 року, відображена відповідачем-1 у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг), декларації з ПДВ за III квартал 2002 року.

Згідно з положеннями ст. 49 ЦК України (1963 р.), яка діяла на момент спірних правовідносин, недійсною є угода, яка укладена з метою завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства. Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу – у обох сторін чи однієї, від виконання угоди – обома сторонами чи однією.

В обґрунтування позову позивачем зроблені посилання на протиправність умислу лише у ТОВ «Степс-2001».

Доказом спрямованості умислу ТОВ «Степс-2001» по зазначеній угоді за твердженням позивача є рішення Деснянського районного суду від 29.04.2004 року у справі № 2-2772/04, яким визнано недійсними: державну реєстрацію ПП «Степс-2001» з дати його реєстрації, первинні бухгалтерські документи та податкові накладні з ПП «Степс-2001» – з дати їх складання, реєстрацію ПП «Степс-2001» в якості платника ПДВ – від дати внесення до реєстру платників ПДВ.

Наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням судів першої інстанції про визнання установчих документів цієї сторони договору недійсними та скасування державної реєстрації, оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладанні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб’єкта.

Наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними з точки зору закону мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, у тому числі і держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

За таких обставин, суди прийшли до правильного висновку, що укладаючи угоду сторони не діяли з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Стверджуючи про те, що спірна угода була укладена з метою несплати податків, тобто з метою, завідома суперечною інтересам держави та суспільства, позивач мав довести факти несплати відповідачами податкового зобов’язання за результатами виконання спірної угоди у відповідному періоді.

Щодо доказів, наведених позивачем на підтвердження наявності умислу у відповідачів на укладання угоди з метою завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то вони, як правильно зазначили суди першої та апеляційної інстанції, не мають правового значення для справи.

За таких обставин, колегія погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції, що контролюючим органом не доведено про наявність у сторін умислу при укладанні спірних угод на ухилення від сплати податків.

 Застосування санкцій, встановлених за укладення угод, які завідомо суперечать інтересам держави і суспільства на підставі ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України з 01.01.2004 року може відбуватися щодо правовідносин, які виникли після зазначеної дати.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для застосування при вирішенні даного спору публічно-правових санкцій, які були встановлені законом, чинним на момент укладення спірної угоди, але відсутні в Цивільному кодексі України, чинному на момент ухвалення рішення про притягнення до відповідальності.

ЦК УРСР, стаття 49 якого встановлювала, зокрема, конфіскаційні санкції за укладення угод з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, втратив чинність із 01.01.2004 року, ЦК України таких санкцій не передбачає.

За змістом частини 2 статті 5 ЦК України він має зворотну дію в часі у випадках, коли пом’якшує або скасовує відповідальність особи.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення вимог ДПІ у Подільському районі м. Києва про визнання угоди від 29.08.2002 року, укладеної між ПП «Степс-2001» та ТОВ «Карпатиліссервіс», недійсною.

Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.210, 220, 220-1 ст. 224,  231 та ч.5 ст.254  КАС України, колегія –

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ДПІ у Подільському районі м. Києва відхилити, постанову Господарського суду м. Києва від 24.10.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Головуючий:/підпис/________Шипуліна Т.М.Судді:/підписи/________Бившева Л.І.________Костенко М.І.________Маринчак Н.Є.________Усенко Є.А.З оригіналом згідно.

Відповідальний секретар: