Ухвала суду № 3096905, 24.04.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                       К-509/07 ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

24 квітня 2008 року                                                                                                   м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого –  Шипуліної Т.М.,

суддів: Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Федорова М.О., Усенко Є.А.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області на постанову Господарського суду Одеської області від 22.09.2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2006 року по справі № 15/278-06-7504 А за позовом ТОВ «Арсенал» до ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді  Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Одеської області від 22.09.2006 року, залишеною без змін  ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2006 року по справі № 15/278-06-7504 А за позовом ТОВ «Арсенал» до ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень – задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 29.12.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.12.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області просить скасувати судові рішення та припинити провадження по справі, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення без змін з огляду на наступне.

На підставі досліджених в судовому засіданні з дотриманням норм процесуального права доказів, судом було встановлено, що підставою для прийняття залишених без змін після адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 10.05.2006 року №0001032301/1 про зменшення заявленого до відшкодування ПДВ в сумі 148134 грн. та №0001022301/0 про визначення суми податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 167775 грн., стали результати комплексної планової виїзної документальної перевірки фінансово–господарської діяльності з питань дотримання ТОВ «Арсенал» вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2004р. по 31.12.2005р., які були відображенні в акті №131/23-0/25052251 від 25.04.2006 року.

Зокрема, в зазначеному акті перевірки податковий орган вказує на те, що ТОВ «Арсенал» включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість за податковими накладними ПП «Укрпостач», державна реєстрація якого як суб’єкта підприємницької діяльності, в т.ч. і як платника ПДВ, була скасована рішенням господарського суду Одеської області від 22.12.2004 року.

Згідно акту №143 від 04.10.2005р. з 22.12.2004р. анульовано свідоцтво платника податку ПДВ – ПП «Укрпостач» за № 23194908, індивідуальний № 325213415532, яке було видано 12.06.2003р.

Позивачем – ТОВ «Арсенал» в січні 2005 року були включені в книгу обліку придбання товарів податкові накладні № УП-0007799 від 01.10.2004р. на суму 180 грн., № УП-0008802 від 01.10.2004р. на суму 1357,57 грн., № УП-0007648 від 01.08.2004р. на суму 105602,40 грн.

За висновками ДПІ, позивачем було порушено п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи недійсними податкові повідомлення-рішення, суди виходили з наступного.

Відповідно до ст159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, які згідно ст.11 КАС України надані сторонами або витребувані судом.

Підставою для віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару відповідно до п.п.7.4.5 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є належним чином оформлена податкова накладна чи митна декларація, а при імпорті робіт (послуг) – акт прийняття робіт (послуг) чи банківські документи, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Статтею 9 пункт 9.6 зазначеного Закону, у редакції на час спірних правовідносин, встановлено, що свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, встановлених цим, серед яких відсутній випадок визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ з моменту видачі.

 Однак, відповідно до абз. 8 п.п.25.2 п. 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 01.03.2000 року №79, зі змінами і доповненнями, встановлено, що прийняття судового рішення про анулювання Свідоцтва або про звільнення від оподаткування, нарахування або сплати податку на додану вартість (підтверджується рішенням суду) є підставою для виключення платників податку на додану вартість з Реєстру.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.12.2004 року, на яке посилається відповідач, свідоцтво платника ПДВ визнано недійсним. Отже, відповідач за наявності вищевказаних обставин та рішення суду мав діяти згідно зі ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, які пов’язують припинення дії свідоцтва платника ПДВ не з судовим рішенням і поняттям недійсності, а з його анулюванням за рішенням податкових органів, відповідно до чинного законодавства.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.12.2004 р. встановлено, що податковий борг ПП «Укрпостач» відсутній, тобто всі податкові зобов’язання по ПДВ перед бюджетом по господарським операціям з ТОВ «Арсенал» також погашені ПП «Укрпостач» у повному обсязі. 

Згідно довідки ДПІ у Приморському районі м. Одеси ПП «Укрпостач» знятий з податкового обліку з 16.12.2005 р.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» юридична особа є такою, що припинилася з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Спірні господарські операції, описані в акті перевірки, мали місце у 2004 році. Рішення про виключення з Реєстру платників ПДВ і саме виключення з Реєстру, як юридичний факт, не можуть мати зворотну силу, тобто поширюватись на відносини, що виникли до їх прийняття, а відтак не можуть поширюватись і на податкові накладні, видані у цей період, та господарські операції, які мали місце до прийняття рішень. Саме по собі визнання недійсними установчих документів у судовому порядку не є доказом того, що ПП «Укрпостач» втратило статус платника ПДВ до фактичного його виключення з реєстру.

Належних доказів про внесення запису до ЄДПРУ про припинення юридичної особи –ПП «Укрпостач» податковим органом надано не було.

Достовірність та наявність господарських операцій з ПП «Укрпостач» позивач підтвердив відображенням їх у книзі обліку придбаних товарів.

Визнання в судовому порядку недійсним свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту реєстрації, не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб’єктами господарювання юридично значимих дій, оскільки його контрагенти за договором, можуть нести відповідальність за наявності вини.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Припису цієї статті кореспондують правила, закріплені у ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», чинного на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до ч.2 ст.18 зазначеного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Факт порушення контрагентом платника податків своїх податкових зобов’язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявленої платником податку податкової вимоги, якщо податковий орган доведе, що платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому повинно було бути відомо про порушення, які допускалися контрагентами.

На час здійснення господарських операцій позивача з ПП «Укрпостач» останній був зареєстрований платником ПДВ, мав всі ознаки правоздатної і дієздатної юридичної особи, здійснював господарську діяльність, про що свідчать господарські операції з іншими суб’єктами господарювання, у тому числі – позивачем. Вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» до самої податкової накладної і умови її легітимності встановлені у пунктах 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 та ст. 9 зазначеного Закону, які не передбачають можливість визнання недійсними податкових накладних, виданих платником податків, діяльність якого в подальшому була припинена в зв’язку з відсутністю його за адресою зазначеною в установчих документах.

Щодо посилання відповідача на відсутність податкових накладних під час проведення перевірки та невідповідність номерів на них, вони не можуть бути прийняті до уваги, оскільки Податкові накладні № УП-007768 від 20.08.2004 р. та № УП-0007788 від 10.09.2004 р., на підставі яких у позивача виникло право на податковий кредит були надані суду та досліджені ними з дотриманням норм процесуального права.

З огляду на зазначене, обґрунтованим є висновок суду про наявність у ТОВ «Арсенал» законних підстав для віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, які підтверджені податковими накладними, виписаними в 2004р. ПП «Укрпостач».

Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 224, 231 та ч.5 ст.254   КАС України, колегія –

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Одеської області від 22.09.2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2006 року – без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.

Головуючий:/підпис/________Шипуліна Т.М.Судді:/підписи/________Брайко А.І.________Голубєва Г.К.________Федоров М.О.________Усенко Є.А.З оригіналом згідно.

Відповідальний секретар: