Ухвала суду № 3096889, 19.06.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-7775/06 ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2008 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Степашки О.І., Усенко Є.А.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційні скарги Генічеської МДПІ на рішення Господарського суду Херсонської області від 19 листопада 2004 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 18 лютого 2005 року по справі № 9/287-0 за позовом ЗАТ «Агро Юг» до Генічеської МДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 19 листопада 2004 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 18 лютого 2005 року, позовні вимоги ЗАТ «Агро Юг» до Генічеської МДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000002350/0 від 02.08.2004 року про визначення податкового зобовязання по ПДВ в сумі 427555,80 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 257933,25 грн. задоволено частково.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями, Генічеська МДПІ 11 травня 2005 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, який своєю ухвалою від 18 квітня 2005 року поновив відповідачу строк на касаційне оскарження та ухвалою від 03 листопада 2005 року на підставі розділу VIIПрикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України направив її до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.10.2006 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі Генічеська МДПІ просить скасувати судові рішення та постановити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Касаційну скаргу необхіднозалишитибез задоволення, а судовірішення без змінз огляду на наступне.

На підставі досліджених в судовому засіданні з дотриманням норм процесуального права доказів, судами було встановлено, щопідставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 000002350/0 від 02.08.2004 року, яким позивачу визначено 428805 грн. 28 коп. податку на додану вартість із застосуванням фінансових санкцій в сумі 258008 грн. 48 коп. стали результати документальної перевірки ЗАТ «Агро Юг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2003 року по 01.07.2004 року, які були відображенні в акті № 95/26-0354/32368180 від 28.07.2004 року.

При вирішенні питання щодо правомірності визначення позивачу податкового зобовязання з ПДВ в сумі 427555 грн. 80 коп. та застосування фінансових санкцій в сумі 257933 грн. 25 коп., судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

В акті перевірки податковим органом зазначається про порушення ЗАТ «Агро Юг» вимог п.1.4 ст.1, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», несплата ПДВ з операції по безоплатній передачі майна.

При цьому судами було встановлено, що у квітні 2003 року Генічеським міжгосподарським комбікормовим заводом у відповідності з рішенням загальних зборів уповноважених представник господарства засновників від 10.04.2003 року передано в якості внеску до статутного фонду ТОВ ВКФ «Край ЛТД» майно на загальну суму 2137 779,06 грн., яке на підставі рішення загальних зборів засновників останнього від 17.06.2003 року передано до статутного фонду ЗАТ «Агро-Юг» в обмін на корпоративні права.

Передача майна від комбікормового заводу до ТОВ ВКФ «Край ЛТД», а від нього до ЗАТ «Агро-Юг» здійснювалася безкоштовно, оскільки майно в обох випадках передавалося до статутних фондів господарюючих субєктів їх засновниками.

ЗАТ «Агро-Юг» зареєструвало зазначений внесок в органах державної реєстрації та в установленому законом порядку отримало свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Рівненською сільською Радою від 25.07.2003 року за № 94, та проведено 11.08.2003 року реєстрацію права власності на нерухоме майно у Генічеському державному БТІ.

В подальшому, Генічеським міжгосподарським комбікормовим заводом було подано до господарського суду позовну заяву до ТОВ «Край ЛТД» та ЗАТ «Агро Юг» про визнання недійсними угод про передачу майна заводу до статутного фонду ТОВ «Край ЛТД», а від останнього до товариства «Агро-Юг» з підстав знаходження всього майна заводу у податковій заставі і відсутності письмової згоди податкового органу на його відчуження.

Ухвалою суду від 04.06.2004 року по справі 12/99 пд затверджено мирову угоду ТОВ між ТОВ «Край ЛТД» та ЗАТ «Агро Юг» від 01.06.2004 року, за умовами якої все майно, отримане ЗАТ «Агро Юг» від ТОВ «Край ЛТД» в якості внеску до статутного фонду, передавалося комбікормовому заводу.

Згідно із визначенням, наведеним у п.1.23 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», безоплатно надані товари (роботи, послуги) це:

- товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості;

- товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 ст.3 зазначеного Закону передбачається, що обєктом оподаткування податком на додану вартість, зокрема, є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на обєкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавці.

Відповідно до п.1.4 цього Закону, продаж товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або надання майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до п.п.3.2.8 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є обєктом оподаткування податком на додану вартість операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права.

Оскільки, передача майна здійснена на виконання ухвали 04.06.2004 року про затвердження мирової угоди, то вона не може вважатися угодою та не підпадає під ознаки безоплатного надання товарів та операції з передачі майна, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для визнання неправомірним визначення відповідачем оскаржуваним повідомленням-рішенням № 000002350/0 від 02.08.2004 року податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 427555 грн. 80 коп. та застосування фінансових санкцій в сумі 257933 грн. 25 коп.

Крім того, оскаржуваним повідомленням-рішенням позивачу донараховано 1250 грн. ПДВ із застосуванням фінансових санкцій в сумі 75 грн. 23 коп. за порушення вимог п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, за несвоєчасне відображення позивачем податкового зобовязання з ПДВ в період з 01.08.2003р. по 01.06.2004 р. при нарахуванні орендних платежів ЗАТ «Агрофірма «Радан».

Зважаючи на те, що встановлений актом перевірки факт порушення зазначеної норми Закону України «Про податок на додану вартість» підтверджується матеріалами справи та позивачем не заперечується, суди прийшли до правильного висновку про відмову в задоволені позову в цій частині.

Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Генічеської МДПІ залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Херсонської області від 19 листопада 2004 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 18 лютого 2005 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.

Головуючий:/підпис/________Шипуліна Т.М.Судді:/підписи/________Голубєва Г.К.________Костенко М.І.________Степашко О.І.________Усенко Є.А.З оригіналом згідно.

Відповідальний секретар: