Ухвала суду № 3096740, 16.12.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Спарава №22а-878/08                                                                                                                        Головуючий суддя у 1-й Катиегорія статобліку – 36                                                                                                                             інстанції – Кожан М.П. 

Справа №А36/296

У Х В А Л А І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И              16 грудня 2008 року                                                               м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого               – Проценко О.А. (доповідач),

суддів                          – Туркіної Л.П., Коршуна А.О.,

при секретарі   – Красота А.О.,

за участю представників сторін:

позивача                     – Сидорчук П.П. (довіреність №043921),

відповідача                 – Циба А.В. (довіреність №7410/10/010 від 03.03.2008 року),

відповідача                 – Лагойда  Т.В. (довіреність №1107/10/10-010 від 14.01.2008 року),

розглянувши апеляційну справу №22а-878/08 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська

на постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2007 року у справі №А36/296-07

за позовом Дочірнього підприємства «Меликон-Дніпро» Товариства з обмеженою відповідальністю «Меликон-М»

доДержавної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000252305/2/6783 від 05.04.2007 року,

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2007 року Дочірнє підприємство «Меликон-Дніпро» Товариства з обмеженою відповідальністю «Меликон-М» звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська  №0000252305/2/6783 від 05.04.2007 року. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірне податкове повідомлення-рішення незаконне, оскільки висновки перевірки, зафіксовані в акті перевірки №330ДСК/23-505/31549679/89 від 30.11.2006 року, не відповідають фактичним обставинам. На підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000252305/0/23255 від 08.12.2006 року, за результатами досудового оскарження якого прийняті податкові повідомлення-рішення №0000252305/1/1433 від 24.01.2007 року та №0000252305/2/6783 від 05.04.2007 року. Посилаючись на п.1.17 ст.1, п.п.3.1.1 п.3.1 та п.п.3.2.1 п.3.2 ст.3, п.4.8 ст.4, п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.1.6 та п.1.9 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивач звертає увагу суду на невірне застосування відповідачем податкового законодавства, а саме: під час проведення перевірки не було визнано право позивача на податковий кредит по господарській операції, в результаті якої вексель третьої особи (який виступав у якості товару) отриманий ним у межах здійснення бартерної угоди. На думку позивача, зустрічна поставка векселя у межах бартерного договору – це своєрідний розрахунок за отриманий товар у іншій, ніж грошова, формі. За висновком позивача, поставка векселю у межах бартерного договору є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

Розглянувши позовні матеріали господарський суд Дніпропетровської області постановою від 01.06.2007 року позов Дочірнього підприємства «Меликон-Дніпро» Товариства з обмеженою відповідальністю «Меликон-М» задовольнив та визнав недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська №0000252305/2/6783 від 05.04.2007 року.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції відповідач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить її скасувати та винести нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначено, що постанова господарського суду Дніпропетровської області винесена з порушенням норм матеріального права. Посилаючись на п.1.8 ст.1, п.п.3.2.1, п.3.2. ст.3, п.4.8 ст.4,п.п.7.4.1 та 7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.163 Господарського кодексу України, ст.194 ЦК України та ст.4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», апелянт вказав, що податок на додану вартість не додається до номіналу векселя, та відповідно не може формуватися податковий кредит у платника податку на додану вартість, який отримує такий вексель за борговими зобов’язаннями за поставлену продукцію. На думку апелянта, спірне податкове повідомлення-рішення винесено ним відповідно до законодавства.

Розглянувши справу в межах апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не відповідає задоволенню з наступних підстав.

У період з 22.11.2006р. по 30.11.2006р. відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, напрямок відшкодування зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів, по декларації за липень 2006 року. За результатами перевірки складено акт№330ДСК/23-505/31549679/89 від 30.11.2006 року. На підставі зазначеного акту відповідачем, з урахуванням адміністративного оскарження, винесено податкове повідомлення-рішення №0000252305/2/6783 від 05.04.2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2006 року на 607594,00грн., серпень 2006 року на 400000,00грн. у зв’язку з порушенням ним п.п.3.2.1 ст.3 п.4.8 ст.4,п.п.7.4.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Перевіркою встановлено, що між Дочірнім підприємством «Меликон-Дніпро» Товариства з обмеженою відповідальністю «Меликон-М» (сторона-1) та Приватним підприємством «Форум-Інвест» (сторона-2) укладено договір №14/07-06Б від 14.07.2006 року на проведення товарообмінної (бартерної) операції, відповідно до якого сторона-1, зобов’язується поставити товар в асортименті згідно з додатком №1, а сторона-2 – поставити вексель. Дочірнім підприємством «Меликон-Дніпро» Товариства з обмеженою відповідальністю «Меликон-М» в липні 2006 року до складу податкового кредиту віднесено податок на додану вартість у сумі 1090573,68грн., відповідно до податкової накладної, отриманої від Приватного підприємства «Форум-Інвест» (постачальник) №1407-4 від 14.07.2006 року виписаної на вартість простого векселю.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне. Як визначено п.1.19. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг). Як визначено п.1.1 вищевказаного договору, його предметом є зустрічна поставка товарів рівної договірної ціни, яка здійснюється без платежу грошовими коштами на компенсаційній основі. Тобто, із самого змісту договору випливає, що товаром у ньому виступає вексель №65305299924378 від 27.06.2006 року, який передано позивачу відповідно до акту приймання-передачі векселя від 14.07.2006 року Приватним підприємством «Форум-Інвест». Статею 4 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» передбачено передачу прав за цінними паперами, зокрема, до особи, яка набула права власності на цінний папір, переходять усі посвідчені ним права. За приписами п.п.3.1.1 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Окрім того, законодавець чітко визначив, що відповідно до п.п.7.4.1., п.п.7.4.5.  п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Також законодавець визначив і заборону включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Відповідно до п.п.7.2.1. п.7.2., п.п.7.4.1., п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 зазначеного Закону, для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно наявність таких підстав, як здійснення операцій з придбанням товарів та наявність належно оформленої накладної. Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Держаної податкової адміністрації України «Про затвердження  форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядок їх заповнення» № 165 від 30.05.1997 р. передбачено, що:

- податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов’язань продавця;

- всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку – продавця.

Як свідчать матеріали справи, виконання договору підтверджено податковою накладною №1407001 від 14.07.2006 року  та актом прийома-передачі векселя.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вексель третьої особи в даному випадку виступає в якості товару і є об’єктом оподаткування податком на додану вартість на загальних підставах.

За таких обставин, слід визначити, що доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, які відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Суд об’єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 195, 196, 198,200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2007 року у справі №А36/296-07  залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2007 року у справі №А36/296-07 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом місяця.

Головуючий:                                                                                                  О.А. Проценко

Судді:                                                                                                            Л.П. Туркіна

А.О. Коршун