Постанова № 3096739, 24.12.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД     

Справа №22а-4256/08                                                                                                                        Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку – 69                                                                                                                 інстанції –Нечипуренко О.М.

                                                                                                                                                              №9/634/07-АП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

              24 грудня 2008 року                                                                                              м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого           

Проценко О.А.(доповідач),

              суддів      – Коршуна А.О., Туркіної Л.П.,

при секретарі      – Гулій О.Г.,

за участі представників:

позивача –  Ілляшенко В.В. (довіреність №8/10/10-08 від 08.01.2008р.),

відповідача-1– Філобок О.Л. (довіреність №30.Ю1.08 від 29.01.2008р.),

відповідача-1 – Грушко А.С. (довіреність №30.Ю.08 від 29.01.2008р.),

розглянувши апеляційну справу №22а-4256/08 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області

на постанову господарського суду Запорізької області від 21.01.2008 року у справі №9/634/07-АП

за позовом:Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області

до відповідача-1: Приватного малого виробничо-комерційного підприємства «Ассоль» та

до відповідача-2: Приватного підприємства «Едельвейс-2004»

про визнання недійсним договору поставки №3/М/2005 від 30.05.2005 року,

В С Т А Н О В И Л А:

В вересні 2007року Державна податкова інспекція у Василівському районі Запорізької області звернулась до господарського суду Запорізької області з позовомпро визнання недійсним договору поставки №3/м/2005 від 30.05.2005 року, укладеного між Приватним малим виробничо-комерційним підприємством «Ассоль» і Приватним підприємством «Едельвейс-2004», як такого, що суперечить інтересам держави та суспільства;та про стягнення зПриватного підприємства «Едельвейс-2004» в доход держави суми вартості товару в розмірі957175,27грн., отриманого за спірнимдоговором поставки.

Позов обґрунтовано тим, що постановою Заводського районного суду м.Запоріжжя від 19.05.2006 року  визнано нечинною другу редакцію статуту Приватного підприємства «Едельвейс-2004» з моменту перереєстрації, тобто з 15.03.2005р., визнано нечинним запис про проведення перереєстрації Приватного підприємства «Едельвейс-2004» з моменту перереєстрації - з 15.03.2005р., визнано нечинним Свідоцтво платника податку на додану вартість №11853590 Приватного підприємства «Едельвейс-2004» з моменту перереєстрації та визнані недійсними фінансово-бухгалтерські документи з моменту перереєстрації, тобто з 15.03.2005р. Крім того, позивач зазначив, що вироком Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 16.05.2007 року у кримінальній справі №1-426/2007 директор ЧП «Едельвейс-2004» Мартинюк В.С. визнаний винним в скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст.205, ч.3 ст.209, ч.2 ст366 КК України.  На думку позивача, подальша діяльність Приватного підприємства «Едельвейс-2004», в тому числі господарська, була направлена на укладення та виконання угод, отримання неконтрольованих грошових сум у вигляді неоподатковуваних доходів та несплачених податкових платежів, здійснювалась всупереч чинному законодавству, з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Крім того, позивач вказував, що не будучи платником податку на додану вартість, Приватне підприємство «Едельвейс-2004» однак надавало Приватному малому виробничо-комерційному підприємству «Ассоль» податкові накладні згідно із спірною угодою, що призвело до збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість, і це порушує інтереси держави. З посиланням на ч.1 ст.67 Конституції України, ст.ст.207,208 Господарського кодексу України,  п.п.11 ч.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» позивач вважає за доцільне звернення до суду з вимогою визнати спірну угоду недійсною, оскільки вона укладена всупереч інтересам держави та суспільства.

Постановою від 21.01.2008 року господарський суд Запорізької області відмовив в задоволенні позову з посиланням на ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». При цьому суд вказав, що факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність усіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації та до моменту виключення з державного реєстру. Крім того в судовому рішенні зазначено, що позивачем не доведені обставини, які підтверджують настання наслідків укладення та виконання спірної угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції,позивач- Державна податкова інспекція у Василівському районі Запорізької області подала апеляційну скаргу, в якій просить  скасувати постанову суду першої інстанції від 21.01.2008 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права та неповно з’ясовані обставини, що мають суттєве значення для справи.За висновком апелянта, укладаючи оспорювану угоду, Приватне підприємство «Едельвейс-2004» діяло з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. За таких обставин, спірна угода має бути визнана недійсною. Оскільки умисел на укладення спірної угоди мав місце з боку однієї сторони, тому апелянт вважає правомірним стягнути з відповідача-2 на користь відповідача-1 грошові кошти, отримані на виконання договору поставки №3/М/2005 від 30.05.2005 року та, відповідно до цього,  стягнути в дохід держави отримане за договором. Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки фактам, встановленим постановою Заводського районного суду  від 19.05.2006 року. Апелянт акцентує увагу колегії суддів на тому, що вироком Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 16.05.2007 року у кримінальній справі №1-426/2007 директор ЧП «Едельвейс-2004» Мартинюк В.С. визнаний винним в ряді злочинів. А  відтак, з посиланням на ч.1 ст.72 КАС України апелянт зауважив, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ. За таких обставин, апелянт вважає, що діяльність відповідача-2, складовою частиною якої є також укладання та виконання господарських договорів (зобов’язань) була направлена на отримання прибутку особами, що не бажали легалізувати свою діяльність та здійснювати її відповідно до правових засад, визначених законодавством України, тобто під власним ім’ям, відповідно до моральних засад суспільства та норм законодавства, що регулює порядок реєстрації та здійснення господарської діяльності суб’єктами підприємництва.

Відповідач-1 заперечує проти задоволення апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана позивачем постанова суду першої інстанції від 21.01.2008 року є законною, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги апелянта необґрунтовані і задоволенню не підлягають. При цьому зазначив, що спірна угода не може бути визнаною недійсною, оскільки на момент укладання цієї угоди ПМВКП «Ассоль» та Приватне підприємство «Едельвейс-2004» не були виключені з Єдиного державного  реєстру підприємств та організацій України, та станом на момент виконання угоди були належними учасниками господарських відносин. Щодо посилань позивача на постанову Заводського районного суду від 19.05.2006 року в обґрунтування наявності умислу при укладанні спірної угоди відповідач-1 вказує, що визнання в судовому порядку недійсним  установчих документів Приватного підприємства «Едельвейс-2004» не є підставою для визнання недійсними угод, укладених даним підприємством з іншими до моменту виключення його з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Що стосується вироку Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 16.05.2007р. щодо директора ПП «Едельвейс2004» Мартинюка В.С. відповідач-1 зазначив, що даним вироком встановлено неукладання фіктивних угод з Приватним малим виробничо-комерційним підприємством «Ассоль», що спростовує доводи апелянта. Тому вважає висновки суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог цілком обґрунтованим; просить постанову від 21.01.2008 року у даній справі залишити без змін.

Під час апеляційного розгляду до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Приватного малого виробничо-комерційного підприємства «Ассоль» від 04.11.2008 року №04.11Ю.2008А, в якому відповідач-1 з посиланням на п.5 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України просив колегію закрити провадження справі у зв’язку припиненням Приватного підприємства «Едельвейс-2», що не пов’язано з банкрутством підприємства. На підтвердження зазначеного відповідачем-1 додано Довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши доводи апелянта та заперечення на апеляційну скаргу, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні вимоги слід задовольнити частково, з наступних підстав.

Так, позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на норми ст.ст.207,208 Господарського кодексу України. Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне. Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка  завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (соціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, чи відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені ч.1 ст.208 ГК України.

При цьому, положення ст.ст.207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема акту перевірки від 14.02.2007р. №18/23/20470908, договір поставки №3/М/2005 від 30.05.2005  не відповідає вимогам Цивільного кодексу України, що дає підстави визначитись про його нікчемність, а відтак, і про недоцільність звернення позивача з позовом до суду про визнання такого договору недійсним.

Отже, колегія суддів вважає необґрунтованим висновки суду першої інстанції про недоведеність позивачем обставин, які підтверджують настання наслідків укладання та виконання спірної угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. В даному випадку недійсність спірної угоди настає з моменту її укладання, незалежно від пред’явлення позову та визнання її такою в судовому порядку.

Разом з тим, колегія суддів вважає доцільним визначитись про порушення Державною податковою інспекцією у Василівському районі Запорізької області строків, передбачених ст.250 ГК України. Так, оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними і стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч.1 ст.238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст.250 ГК України. За приписами ст.250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Враховуючи, що спірний договір був укладений 30.05.2005 року та виявлений позивачем під час перевірки (акт від 14.02.2007р. №18/23/20470908), слід визнати, що на момент звернення позивача до суду строк можливого застосування судом адміністративно-господарських санкцій сплив, що виключає задоволення позову в цій частині.

 Що стосується клопотання відповідача-1 про закриття провадження у даній справі у зв’язку припиненням Приватного підприємства «Едельвейс-2», що не пов’язано з банкрутством підприємства, колегія суддів зазначає, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до інформаційного листа з Головного управління статистики у Запорізькій області від 10.12.2008р. №15-7/6158 станом на 10.12.2008р. Приватне підприємство «Едельвейс-2004» значиться в ЄДРПОУ.

З урахуванням вищезазначених норм та доказів, які містяться в матеріалах справи, слід зробити висновок, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в частині скасування рішення суду від 21.01.2008 року; висновки суду першої інстанції помилкові, такі висновки винесені з порушенням норм матеріального права. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що постанова господарського суду Запорізької області від 21.01.2008 року підлягає скасуванню; в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 195, 196, п.3 ч.1 ст.198,ст.ст.202, 205, 207 КАС України, колегія суддів                                                                                                                           

                                                   П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргуДежавної податкової інспекції у Василівсьму районі Запорізької області на постанову господарського суду Запорізької області від 21.01.2008р.у справі № 9/634/07-АП  -  задовольнитичастково.

Постанову господарського суду Запорізької області від 21.01.2008р. у справі  №9/634/07-АП  скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України і може бути оскаржена згідно зіст.212 КАС України.

Головуючий:                                                                                    О.А. Проценко

Судді:                                                                                                                               А.О. Коршун

Л.П. Туркіна