Ухвала суду № 3096649, 18.12.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа  № 22а-4568/08                                                                                                                                                                                    Головуючий суддя у 1-ій

категорія статобліку – 41                                                                                                                         інстанції – Бишевська Н.А.

                                                                                                                                                                  № А38/473-07

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18 грудня 2008 року                                                                             м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:      Баранник Н.П. (доповідач),суддів:

при секретарі:

за участю:

представника позивача:

представника відповідача:

Добродняк І.Ю., Кожана М.П.,

Горностаєвій О.М.,

Заворотнього О.М.,

Коваль В.В.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

на постанову господарського суду Дніпропетровської області

від 13.11.2007р. у справі  № А38/473-07

за  позовом

Закритого акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «А.В.К.»

до

проСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

про скасування рішення

ВСТАНОВИЛА:

            14.09.2007р. Закрите акціонерне товариство «Кондитерська фабрика «А.В.К.»  (далі по тексту позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську           (далі по тексту відповідач) про скасування рішення № 0000168822/0/8205 від 20.03.2007р., яким                       до позивача застосовано  штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2007р. у справі                             №  А38/473-07 позов задоволено, оскаржуване позивачем рішення відповідача скасовано.

Відповідач, не погодившись із вищезазначеною постановою суду, подав апеляційну скаргу.

Посилаючись в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду від 13.11.2007р. у справі №  А38/473-07 скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Позивач, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, посилаючись на  те, що суд першої інстанції під час розгляду справи дослідив всі обставини справи і ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову від 13.11.2007р. у справі               №  А38/473-07 – без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі,  та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову від  13.11.2007р. у даній справі скасувати і винести нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог позову.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, доводи заперечення на неї підтримав повністю, вважає оскаржувану постанову законною                     та обґрунтованою, просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову суду залишити без змін.

Заслухавши представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї           та матеріали справи, колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання останнім вимог валютного законодавства України за період  з 06.04.2005р. по 19.12.2005р..

За результатами перевірки складено акт № 88-08-03/2-00373882 від 07.03.2007р. (а.с. 34-40).

В акті перевірки зазначено, що позивачем, всупереч вимогам ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», порушено терміни надходження валютної виручки                         в іноземній валюті за експортовану продукцію на його валютний рахунок в уповноваженому банку                    у вересні та грудні 2005 року.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем прийнято рішення №0000168822/0/8205                     від 20.03.2007р., яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 22573 грн. 45 коп.             (а.с. 43).

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування норм матеріального права, а саме ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94- ВР,                   в частині зупинення термінів повернення виручки у іноземній валюті та ст..15 Закону України                      «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-111, в частині строку позовної давності нарахування пені.

Позиція податкового органу полягала в тому, що в разі припинення судом, арбітражем провадження у справі, в тому числі і при добровільному виконанні контрагентом своїх зобов’язань                   за контрактом, це є підставою для нарахування пені за несвоєчасне повернення виручки в іноземній валюті (ст..4 Закону №185/94-ВР). Тобто, на думку податкового органу сам факт припинення судом провадження         у справі є підставою для нарахування пені. Крім цього, позиція податкового органу щодо строків позовної давності нарахування пені полягала у необхідності застосування строків, які визначено ст..15 Закону №2181-111.

Таку позицію податкового органу позивач вважав помилковою та наполягав на тому,                          що припинення провадження у справі, вразі добровільного виконання своїх зобов’язань боржником                 за контрактом, в сенсі ст. 4 Закону №185/94-ВР, не може бути підставою для поновлення термінів повернення виручки в іноземній валюті та нарахування пені. Така позиція обґрунтована тим,                        що припинення провадження у справі, у зв’язку з добровільним виконанням зобов’язань за контрактом,               по суті є рішенням на користь резидента, який звернувся з позовом до суду, а відтак є підставою                      для несплати пені за порушення термінів повернення виручки в іноземній валюті. Крім цього, позивач вважав, що до спірних правовідносин не може бути застосовано Закон №2181-111, в тому числі і приписи               ст.15 Закону щодо строків позовної давності.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийнято з порушенням вимог Закону України №185/94-ВР та Закону України №2181-111.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованими з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 19.06.2003р. між Акціонерним товариством закритого типу «Дніпропетровська кондитерська фабрика» (нове найменування Закрите акціонерне товариство «Кондитерська фабрика «А.В.К») (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транзит С», м. Самара, Росія (Покупець) укладено контракт № 504, за умовами якого постачальник зобов'язався виготовити та відвантажити покупцю кондитерські вироби, а покупець зобов'язався прийняти товар                 та оплатити його на умовах даного контракту (а.с. 10-12).

На виконання умов контракту позивач відвантажив ТОВ «Транзит С» кондитерські вироби вартістю 49999, 50 доларів США по ВМД № 110000002/5/314796 від 23.06.2005р. з граничним терміном надходження валютної виручки 21.09.2005р. та кондитерські вироби вартістю 45 753,56 доларів США по ВМД № 11000000/5/318180 від 25.07.2005р. з граничним терміном надходження валютної виручки 24.10.2005р..

Всього кондитерських виробів відвантажено на загальну суму 95 753,06 доларів США.

Виходячи з даних акту перевірки відповідача, що також підтверджується позивачем, в зв'язку                з невиконанням ТОВ «Транзит С» зобов'язань по контракту № 504 та у відповідності до п. 9.1 даного контракту, 15.09.2005р. позивач звернувся в Міжнародний комерційний арбітражний суд при                  Торгово-промисловій палаті України з позовом про стягнення з ТОВ «Транзит С»  95 753,06 доларів США.

Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного судувід 13.02.2006р. позов було задоволено, ТОВ «Транзит С» зобов'язано негайно після отримання даного рішення сплатити ЗАТ «Кондитерська фабрика «А.В.К.» 25 753,56 доларів США вартості несплаченої продукції та 2 676,17 доларів США відшкодування витрат по арбітражному збору,  на загальну суму стягнення -  28 429,73 доларів США.

Провадження в частині стягнення з ТОВ «Транзит С» 20 000 дол. США за кондитерські вироби відвантажені по ВМД № 11000000/5/318180 від 25.07.2005р. було припинено у зв'язку з добровільною сплатою цієї суми 19.12.2005р. після звернення Товариства до суду та відкриття провадження у справі.

Крім цього, 28.09.2005р. ТОВ «Транзит С» після відкриття провадження у справі № 221р/2005 сплатило добровільно 49 999, 50 доларів США за кондитерські вироби відвантажені                                    по ВМД № 110000002/5/314796 від 23.06.2005 р, у зв’язку з чим позов був відповідно зменшений                    на зазначену суму.

З огляду на зазначене, після подання позову до Міжнародного комерційного арбітражного суду             та відкриття 15.09.2005р. цим судом  провадження у справі № 221р/2005, ТОВ «Транзит С» добровільно сплачено позивачу суму боргу в розмірі  69 999, 50 доларів США.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках                  у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», порушення резидентами термінів, передбачених ст.ст. 1, 2 зазначеного Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0, 3 % суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній   валюті,   перерахованої   у   грошову   одиницю   України                  за   валютним   курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. В разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості,                 яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені ст.ст. 1, 2  цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Частинами 3, 4 вищезазначеної статті  встановлено, що в разі прийняття судом рішення                     про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі                           чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені ст.ст. 1, 2  цього Закону, поновлюються, і пеня                  за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено. В разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених ст.ст. 1, 2  цього Закону не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Добровільна сплата частини боргу ТОВ «Транзит С» після порушення провадження у справі Міжнародним комерційним арбітражним судом свідчить про обґрунтованість вимог позивача і про те,             що позов підлягав би задоволенню і в цій частині, коли б платник добровільно не перерахував кошти.

Виходячи з наведених норм Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», обґрунтованість позовних вимог резидента про стягнення заборгованості                                               за зовнішньоекономічним контрактом, що підтверджена рішенням суду та добровільною сплатою нерезидентом боргу після відкриття провадження у справі, є підставою для звільнення його                             від відповідальності у вигляді  сплати пені, передбаченої ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті».

Аналізуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що припинення провадження у справі                      та зменшення  позовних  вимог в результаті добровільного погашення боргу після відкриття провадження у справі не є підставою для застосування пені.

Обґрунтованими є висновки суду першої інстанції і відносно того, що до спірних правовідносин  не підлягають застосуванню вимоги ст.15 Закону №2181-111 щодо визначення строків позовної давності.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами», пеня - це плата у вигляді відсотків, нарахованих             на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку                         з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.

В преамбулі вищезазначеного Закону визначено, що цей закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) нарахування              і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами,           у сфері зовнішньоекономічної діяльності стосується несплати ввізного та вивізного мита, акцизного збору, податку на додану вартість (підпункт 2.1.1 статті 2 цього Закону).

З огляду на зазначене можна дійти висновку, що рішення про стягнення пені за порушення вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не може бути прийнято                    за процедурою, передбаченою Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами».

Пеня, встановлена ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», не є штрафною санкцією у сфері оподаткування, оскільки застосовується за невиконання умов зовнішньоекономічних цивільно-правових договорів і за своєю правовою природою являється одним                із видів адміністративно-господарських санкцій (цивільно-правових санкцій) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції в достатньому обсязі з’ясував обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованість висновків суду першої інстанції, а стосуються особистого тлумачення позивачем окремих норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування законного судового рішення.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів-

УХВАЛИЛА:

            Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську   залишити без задоволення.

            Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2007р. у справі № А38/473-07  залишити  без змін.

Ухвала суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

Повний текст ухвали складено 12.02.2009р.

Головуючий суддя:                                                                          Н.П. Баранник

Судді:                                                                                                І.Ю. Добродняк 

М.П. Кожан