Ухвала суду № 3096650, 24.09.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД       

Справа № 22а–547/08 (22а-2439/07)                                                                                              Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку – 36, 40                                                                                                        інстанції – Добродняк І. Ю.

                                                                                                                                                          А 23/79

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня2008 року                                                                    м. Дніпропетровськ

            Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  судді–  Туркіної Л.П. ( доповідач),

суддів              –  Юхименко О.В., Проценко О.А.

при секретарі – Резніков Ю. М.,

за участі представників сторін:

позивача – Анохін В. О. (довіреність від 03.09.2008 р.),

Сидорчук П. П. (довіреність від 08.01.2008 р. ),

відповідача  - Обертович М. Г. (довіреність № 350903/10/10-012 від 13.08.2008 р.),

Гармаш Л. М. (довіреність № 25133/10/10/041 від 05.06.2008 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ

на постанову господарського суду  Дніпропетровської області від 23.04.2007 року

у справі№ А23/79

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Дніпровська хвиля», м.Дніпропетровськ

            до: Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, м.Дніпропетровськ

            про  скасування податкових повідомлень-рішень №000562305/0, №000552305/0 від 30.10.06р., №000562305/1, №000552305/1 від 28.11.06р., -  

ВСТАНОВИЛА:

  У січні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничій дім «Дніпровська хвиля» звернулось до суду ізпозовною заявоюдо Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, у якійз урахуванням доповнень,  просило визнатипротиправними та скасуватиподатковіповідомлення-рішення№000562305/0від 30.10.2006 р.,№000562305/1від 28.11.2006 р., №000562305/2від 24.01.2007р., якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість  за липень 2006 року у розмірі514441, 00 грн., № 000552305/0 від 30.10.2006 р., № 000552305/1 від 28.11.2006 р., № 000552305/2 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 941470, 00 грн.( 724208, 00грн. – основний платіж,  217262, 40грн. – штрафні (фінансові) санкції).

Позов обґрунтований тим, що під час перевірки позивача податковим органом зроблений висновок про безпідставне включення товариством до податкового кредитучервня, липня2006 рокусум податку на додану вартість з операцій по придбанню векселів третіх осіб в межах бартерного (товарообмінного) договору, оскількитакі векселі, на думку відповідача, не є товаром, внаслідок чого податкові зобов’язання при їх передачі не виникають. До того ж відповідачем не визнано право позивача на податковий кредит по погашеним податковим векселям через те, що у декларації з податку на додану вартість за червень 2006 р., поданій підприємством, сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати до бюджету не має позитивного значення, тобто не сплачена до бюджету шляхом перерахуванню коштів.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.07 р. в адміністративній справі № А23/79 позов задоволено, податкові повідомлення-рішення №000562305/0 та № 000552305/0 від 30.10.2006 р., №000562305/1 та №000552305/1 від 28.11.2006 р., №000562305/2 та № 000552305/2 від 24.01.2007 р. визнано протиправними та скасовано.

При розгляді справи суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено внаслідок невірного тлумачення та застосування відповідачем норм п. п.7.4.1., 7.4.2 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. N168/97-ВР.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Посилався на невірне застосування судом норм матеріального і процесуального права, а саме п.п.3.2.1. п.3.2. ст.3, п.4.8. ст.4, п.п.7.4.1., 7.4.2 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.3, ст.42 ГК України, ст.91 ЦК України, вимог Закону України «Про цінні папери та фондову біржу», Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів», п.2. рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 29.10.02 р. №321 «Про визначення операцій, що не відносяться до торгівлі цінними паперами як виду професійної діяльності», ч.2 ст.53 КАС України.

На думку апелянта, формування від’ємного значення з ПДВ, шляхом включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, нарахованих у зв’язку із здійсненням операцій з придбання за договорами міни простих векселів третіх осіб, є неправильним, оскільки такі векселі придбавались без мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межахгосподарськоїдіяльності; крім того, позивач здійснював професійну діяльність на ринку цінних паперів без отримання відповідно ліцензії. Правового обґрунтування вимог, пов’язаних із сумами ПДВ, донарахованими за операціями з податковими векселями, апеляційна скарга не містить.

Позивач подав заперечення до апеляційної скарги, у яких зазначив, що постанова господарського суду Дніпропетровської області є обґрунтованою та винесена з урахуванням норм чинного законодавства.

Позивач у запереченнях зазначив, що платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування визначає Закон України «Про податок на додану вартість», а не ЦК України та Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно термінів Закону України «Про податок на додану вартість» векселі третіх осіб у бартерних операціях виступають у якості товарів, а їх поставка є об’єктом оподаткування податком на додану вартість. 

З приводу того, чи потрібна ліцензія для проведення таких операцій та чи виступає вексель у таких операціях у якості товару, позивачем був зроблений запит до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та отримано відповідь, що вексель у такій операції є товаром і ліцензія у таких випадках не потрібна. 

Заслухавши представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги і заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська здійснено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість. За результатами перевірки складено акт «Про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничій дім «Дніпровська хвиля», код ЄДРПОУ 32965259 з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ за липень 2006 року» від 18.10.06 р. №602.

Як свідчать матеріали перевірки, податковою встановлено порушення п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.2 п.7.4. ст.7, п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування у липні 2006 року у розмірі 514441грн. та заниження ПДВ за липень 2006 р. на 724208грн.

На підставі акту перевірки № 602 від 18.10.2008 р, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 30.10.2006 р. №000562305/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ( у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість за липень 2006 р. на суму 514 441, 00 грн., та № 000552305/0, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 914470, 00 грн., із яких 724208, 00 грн. – основний платіж, 217262, 40 грн. – штрафні (фінансові) санкції. 

За результатами процедури оскарження податкових-повідомлень рішень в порядку ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.00 р. №2181-III, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №000562305/1, №000552305/1, №000562305/2, № 000552305/2. 

Висновки податкової, викладені у акті перевірки, не можна визнати обґрунтованими, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем укладені договори на проведення товарообмінної (бартерної) операції від 27.06.2006 р. № 07/06-06Б з ПП «Територія», від 01.06.2006 р. № 01/06-06Б з ПП «Земресурси», від 28.07.2006 р. № 28/0706Б з ПП «Форум-Інвест», від 11.07.2006 р. № 11/07-06БЗ з ПП «Земресурси», предметом яких є зустрічна поставка (міна) рівних по договірній ціні товарів, яка здійснюється без оплати грошовими коштами на компенсаційній основі. Відповідно до умов зазначених договорів позивач зобов’язувався поставити контрагентам товар на загальну суму та в асортименті згідно додатку № 1 до договору, а друга сторона (контрагент) зобов’язувалась на таку ж суму передати товар, визначений в додатку № 2 до договору, а саме: простий вексель, договірна вартість якого з урахуванням ПДВ визначена сторонами за відповідним договором в тому ж додатку № 2 до договору. 

Згідно вищезазначених договорів позивачем здійснена поставка обумовленого договорами товару, що підтвердженовидатковимита податковиминакладними.

За відповідними актами приймання-передачі векселя позивачем отримані від контрагентів прості векселя:

- за договором від 27.06.2006 р. № 07/06-06Б ПП «Територія» - простий вексель № 65305299872386, датою складення 24.05.2006 р. номінальною вартістю 6441504, 00 грн., векселедавець ТОВ «Дніпролісзбут», строк платежу – за пред’явленням (акт приймання-передачі векселя від 27.06.2006 р.). ПП «Територія» видана податкова накладна № 27601 від 27.06.2006 р. на договірну вартість простого векселя – 6441504, 00 грн., в т. ч. ПДВ 1073584, 00 грн.;

- за договором від 01.06.2006 р. № 01/06-06Б ПП «Земресурси» - простий вексель  № 65305868931367, датою складення 01.06.2006 р. номінальною вартістю 207 493, 28 грн., векселедавець ТОВ «Інтерпак», строк платежу – за пред’явленням (акт приймання-передачі векселя від 01.06.2006 р.). ПП «Земресурси» видана податкова накладна № 01061 від 01.06.2006 р. на договірну вартість простого векселя – 207493, 28 грн., в т. ч. ПДВ 34582, 21 грн.;

- за договором від 01.06.2006 р. № 01/06-06Б ПП «Земресурси» - простий вексель  № 65305868931175, датою складення 01.06.2006 р. номінальною вартістю 3 083 299, 04 грн., векселедавець ТОВ «Імпап», строк платежу – за пред’явленням (акт приймання-передачі векселя від 01.06.2006 р.). ПП «Земресурси» видана податкова накладна № 01062 від 01.06.2006 р. на договірну вартість простого векселя – 3 083299, 04 грн., в т. ч. ПДВ 513883, 17 грн.;

- за договором від 28.07.2006 р. № 28/07-06Б ПП «Форум-Інвест» - простий вексель № 65305299924275, датою складення 26.06.2006 р. номінальною вартістю 6064957, 92 грн., векселедавець ТОВ «Дніпролісзбут», строк платежу – за пред’явленням (акт приймання-передачі векселя від 28.07.2006 р.). ПП «Форум-Інвест» видана податкова накладна № 2807-1 від 28.07.2006 р. на договірну вартість простого векселя – 6064957, 92 грн., в т. ч. ПДВ 1010826, 32 грн.;

- за договором від 11.07.2006 р. № 11/07-06БЗ ПП «Земресурси» - простий вексель № 65305868931372, датою складення 07.07.2006 р. номінальною вартістю 1249952, 69 грн., векселедавець ТОВ «Інтерпак», строк платежу – за пред’явленням (акт приймання-передачі векселя від 11.07.2006 р.). ПП «Земресурси» видана податкова накладна № 11071 від 11.07.2006 р. на договірну вартість простого векселя – 1249952, 69 грн., в т. ч. ПДВ 2083325, 45 грн.

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних віднесені позивачем до складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах.

Згідно п. 1.19 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» бартер (товарний обмін) – це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судом першої інстанції, факт здійснення господарських операцій підтверджується видатковими накладними, простими векселями, актами приймання-передачі векселів, а також податковими накладними, копії яких є в матеріалах справи. Належність проведених позивачем операцій до бартерних не заперечується відповідачем і узгоджується з нормами, встановленими п.п.1.6., 1.19 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», терміни якого застосовуються при оподаткуванні податком на додану вартість.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

            Товари – це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення, а цінний папір – це документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери, згідно визначення термінів наведених у пп.1.4., 1.6. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. №334/94-ВР.

            Відповідно до ст.21 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18.06.91 р. N 1201-XII, що діяв на час спірних правовідносин, вексель – це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

            Оскільки у операціях, що здійснені на виконання договорівна проведення бартерних операцій (предметом яких є зустрічна поставка рівноцінних товарів), укладених позивачем з ПП «Територія», ПП «Форум-Інвест», ПП «Земресурси», ні позивач, ні вказані контрагенти не виступали емітентами або векселедавцями, отримані позивачем цінні папери - векселі у проведених операціях є товарами для цілей оподаткування.

            Право позивача на податковий кредит виникає незалежно від того, чи почали такі товари використовуватись в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Операції з придбання векселів у межах договорів міни та операції з погашення векселів – є суто окремими операціями. Законному держателю векселя надано право вирішувати його долю – відчужувати, пред’явити до платежу, знищити, або утримувати у себе будь-який час.

З матеріалів справи не вбачається, що позивачем здійснювались операції з придбання товарів – векселів виключно з метою їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 Закону України «Про податок на додану вартість»,або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 вказаного Закону, що є наслідком не включення сум податку на додану вартість від таких операцій до складу податкового кредиту.

Будь-які докази, які б свідчили, що на момент придбання векселів вони не могли використовуватись у оподатковуваних операціях відповідач не надав, що зокрема стосується векселів № 65305299872386 ( векселедавець ТОВ «Дніпролісзбут») на суму 6441504, 0 грн., № 65305299924275 (векселедавець ТОВ «Дніпролісзбут») на суму 6064957, 92 грн., щодо яких у акті перевірки зазначено, що на момент її здійснення вони обліковуються на рах. 341. Отже, відносно названихвекселів, позивачем не допущено порушення п.7.4.2. п.7.4. ст.7. Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. N168/97-ВР.  Відносно інших векселів слід зазначитинаступне.

Відповідно до абз. 5 п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість якщо у подальшому товари(послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження). 

Таким чином, з урахуванням фактичних обставин, можна дійти висновку, що позивач міг би порушити саме абз. 5 п.7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», однак про наявність такої обставини, як невключення до податкових зобов’язань сум ПДВ за товарами (векселями), які почали використовуватись в операціях, що не є об’єктом оподаткування, акт перевірки не містить. За таких обставин, висновки акту перевірки та доводи апеляційної скарги відносно порушення позивачем п. п. 7.4.1, 7.4.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», слід визнати необґрунтованими.  

Посилання апелянта на ту обставину, що позивачем порушено норми п. п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки придбання товарів ( векселів) не було пов’язано із здійсненням господарської діяльності, не можуть бути прийняті до уваги, виходячи з такого.

Ні акт перевірки, ні спірні податкові повідомлення-рішення не містять посилань на п.1.32 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 42 ГК України щодо яких йдеться  у апеляційній скарзі.

П. п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що у разі коли платник податку придбає (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, що призначені для їх використання в операціях, які не є об’єктом оподаткування згідно ст. 3 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.   

Таким чином,слід дійти висновку, що податковою не було встановлено факту включення до податкового кредиту сум ПДВ, пов’язаних з операціями за межами господарської діяльності.

Крім того слід зазначити, що відповідно до п.1.32. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. 

Незаперечним є довід про те, що метою здійснення підприємницької, господарської діяльності є отримання доходу. Однак, в даному випадку, у п. п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», мова йде про загальну господарську діяльність платника податків, направлену на отримання доходу, а не про його окремі операції, які в обов’язковому порядку повинні мати наслідком отримання прибутку.

Посилання апелянта на порушення позивачем п. 4.8 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» також не приймаються до уваги, оскільки акт перевірки та податкові повідомлення-рішення не містять посилань і на зазначений пункт, а отже слід визнати, що факту порушення цього пункту перевіряючі не встановили. 

Крім того будь-які вимоги законодавства належить розглядати у контексті норм, у структурі яких вони викладені. У наведеному п.4.8. ст.4 Закону врегульовані окремі правила обліку операцій, у яких вексель виступає у якості боргового інструменту. Однак, в даній справі векселі виступають у якості товару, і є предметом договорів міни.

Доводи апеляційної скарги про неправомірність включення спірних сум до складу податкового кредиту та наступне пред’явлення цих сум до бюджетного відшкодування у зв’язку із відсутністю у позивача ліцензії на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, не можуть бути прийняті судом, оскільки у даній справі вирішення спірного питання здійснюється на підставі податкового законодавства, яке не ставить питання визначення податкового кредиту або права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у залежність від наявності або відсутності відповідної ліцензії, питання отримання якої податковим законодавством не регулюється.

З врахуванням вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

   Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заперечень на неї та пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про можливість перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги, що відповідно до викладеного вище виключає підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 

Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів , -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2007 р. – без змін.

            Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

            Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

            Ухвалу виготовлено у повному обсязі 30.01.2009 р.

Головуючий суддя:                                                                                      Туркіна Л.П.

            Судді:                                                                                                            Юхименко О. В.

                                                                                                                                   Проценко О.А.