Постанова № 30966215, 25.04.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1049/13-а

25 квітня 2013 року 10год. 10хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Бондаренко В.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Оніщук В.П.

відповідача: представник Довгалюк І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними дії та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі по тексту - УКБ ВК Рівненської міської ради) звернулося До Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у місті Рівне щодо проведення перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, за наслідками яких складено акт від 15.11.2011р. №590, та про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне форми "Ш" від 28.11.2011р. №0006471543.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав з наведених у ньому підстав та просив задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що податковим органом при проведенні перевірки не дотримано вимог п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України щодо прийняття наказу на проведення перевірки та вручення його посадовим особам позивача. Також всупереч Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004р. за №377/89/76, податковий орган самостійно в листопаді, грудні 2010р. змінив призначення платежів, визначених позивачем в платіжних дорученнях, що призвело до викривлення показників задекларованих та сплачених сум у обліковій картці платника податку за 2010-2011рр. Вказав на своєчасність та належність сплати суми узгодженого податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, самостійно визначеної позивачем в податкових деклараціях за 2010р.

Відповідач Державна податкова інспекція у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби адміністративний позов не визнав. Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, що відповідає наведеному в письмовому запереченні. Зокрема, вказав, що УКБ ВК Рівненської міської ради невчасно сплачувалися узгоджені суми податкових зобов'язань по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності у 2010р., у зв'язку з чим до платника податків на підставі п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України було застосовано штрафні (фінансові) санкції у 2011р. Також пояснив, що вказані порушення були виявлені податковим органом в ході документальної невиїзної перевірки позивача, при цьому наказ та направлення на перевірку не видавалися, запит про надання пояснення та документального підтвердження платнику податків не направлявся. Спірне податкове повідомлення-рішення вважає правомірним, в задоволенні позову просив відмовити повністю за безпідставністю вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з таких підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Рівне було проведено перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності Управлінням КБ ВК Рівненської міської ради. За наслідками перевірки складено акт від 15.11.2011р. №590, за змістом якого позивачем затримано сплату узгодженої суми податкового зобов'язання, нарахованого у податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік від 28.01.2010р. № 9000076695, а саме: на 300 днів по строку сплати 30.12.2010р., фактично погашено 26.10.2011р. на суму 15000,00 грн.; на 301 день по строку сплати 30.12.2010р., фактично погашено 27.10.2011р. на суму 7845,25 грн.; на 270 днів по строку сплати 30.01.2011р., фактично погашено 27.10.2011р. на суму 7101,07 грн.; на 273 днів по строку сплати 30.01.2011р., фактично погашено 30.10.2011р. на суму 10473,36 грн.; на 274 днів по строку сплати 30.01.2011р., фактично погашено 31.10.2011р. на суму 7000,00 грн. (а.с.14).

Зазначені обставини враховані податковим органом в розрахунку штрафних санкцій на суму 9483,94 грн. (а.с.85).

Державною податковою інспекцією у м. Рівне на підставі акту перевірки від 15.11.2011р. №590 прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 28.11.2011р. №0006471543, яким за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, визначеного п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України, та на підставі ст.126 Податкового кодексу України за затримку на 301 календарний день сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 47419,68 грн. Управління капітального будівництва ВК Рівненської міської ради зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 9483,94 грн. (а.с.15).

Позивач використав процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, за результатами якої ДПА в Рівненській області та ДПС України податкове повідомлення-рішення від 28.11.2011р. №0006471543 залишено без зміни, скаргу платника податків - без задоволення.

Перевіряючи дотримання відповідачем процедури проведення перевірки позивача, за наслідками якої прийнято спірне рішення, суд враховує, що відповідно до ст.62 Податкового кодексу України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

У відповідності до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 75 Податкового кодексу України визначено види перевірок, які мають право проводити органи державної податкової служби, а саме: камеральні, документальні, фактичні.

З дослідженого судом акта від 15.11.2011р. №590 встановлено, що податковим органом проведена перевірка позивача на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, при цьому відображено відомості щодо граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, а також відомості щодо дати та сум фактичної сплати зобов'язання. З наведеного слідує, що податковим органом досліджувались не виключно дані, зазначені в податковій декларації платника податків, а також інші відомості, відтак проведена перевірка не є камеральною відповідно до пп.75.1.1 п.75.1 статті 75 Податкового кодексу України, а є документальною перевіркою.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальні перевірки можуть бути плановими або позаплановими, а також виїзними або невиїзними.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби (пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України).

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначено в статті 79 Податкового кодексу України.

Так, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України).

У відповідності до п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Представник відповідача в судовому засіданні ствердив, що податковим органом в даному випадку було проведено саме документальну невиїзну перевірку позивача, однак рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, не приймалося та не надсилалося (не вручалося) посадовим особам позивача.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що податковий орган порушив встановлену законом процедуру проведення документальної перевірки позивача, діяв поза межами правового поля, відтак дії ДПІ у м. Рівне щодо проведення перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, за наслідками якої складено акт № 590 від 15.11.2011р., суд вважає протиправними, вчиненими не в порядку та не у спосіб, визначені законом, а тому такими, що порушують права та законні інтереси платника податків. З урахуванням наведеного адміністративний позов в зазначеній частині підлягає до задоволення.

Відображені в акті перевірки від 15.11.2011р. №590 відомості не можуть бути взяті до уваги судом відповідно до ч.3 ст.70 КАС України, оскільки такі відомості одержані контролюючим органом з порушенням закону.

Перевіряючи доводи відповідача щодо несвоєчасної сплати позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за листопад та грудень 2010р., суд встановив та врахував таке.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992р. №2535-ХІІ податкове зобов'язання з орендної плати за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий (податковий (звітний)) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Судом встановлено, що у податкових деклараціях за 2010р. УКБ ВК Рівненської міської ради задекларовано до сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності таких розмірах:

відповідно до поданої 28.01.2010р. основної звітної декларації за 2010р. - за листопад 138015,01 грн., за грудень 138015,02 грн. (а.с.21-22);

відповідно до поданої 27.04.2010р. уточнюючої декларації - за листопад 133849,52 грн., за грудень 133849,53 грн.; нараховано переплати, що виникла у зв'язку з виправленням помилки у розмірі, 1881,14 грн.; нараховано до зменшення орендної плати на поточний рік у зв'язку зі зменшенням податкових зобов'язань за наслідками уточнень 4, усього (р.2 перерахунку - р.1 перерахунку) у розмірі 40614,60 грн. (в т.ч. за листопад у розмірі 4165,49 грн., за грудень у розмірі 4165,49 грн.) (а.с.23-24,25-26);

відповідно до поданої 10.06.2010р. уточнюючої декларації - за листопад 130377,91 грн., за грудень 130377,90 грн.; нараховано переплати, що виникла у зв'язку з виправленням помилки, у розмірі 13886,44 грн.; нараховано до зменшення орендної плати на поточний рік, у зв'язку із зменшенням податкових зобов'язань за наслідками уточнень 4, усього (р. 2 перерахунку - р. 1 перерахунку) у розмірі 27772,90 грн. (в т.ч. за листопад у розмірі 3471,61 грн., за грудень у розмірі 3471,63 грн.) (а.с.27-28,29-30);

відповідно до поданої 03.11.2010р. уточнюючої декларації - за листопад 127649,95 грн., за грудень 127649,94 грн.; нараховано переплати, що виникла у зв'язку з виправленням помилки, у розмірі 18215,85 грн.; нараховано до зменшення орендної плати на поточний рік, у зв'язку із зменшенням податкових зобов'язань за наслідками уточнень 4, усього (р. 2 перерахунку - р. 1 перерахунку) у розмірі 8183,88 грн. (в т.ч. за листопад у розмірі 2727,96 грн., за грудень у розмірі 2727,96 грн.) (а.с.31-32,33-34);

відповідно до поданої 24.11.2010р. уточнюючої декларації - за листопад 124819,79 грн., за грудень 124819,78 грн.; нараховано переплати, що виникла у зв'язку з виправленням помилки у розмірі 93,33 грн.; нараховано до зменшення орендної плати на поточний рік, у зв'язку із зменшенням податкових зобов'язань за наслідками уточнень 4, усього (р. 2 перерахунку - р. 1 перерахунку) у розмірі 8490,48 грн. (в т.ч. за листопад у розмірі 2830,16 грн., за грудень у розмірі 2830,16 грн.) (а.с.35-36,37-38);

відповідно до поданої 28.12.2010р. уточнюючої декларації - за листопад 75833,91 грн., за грудень 75833,94 грн.; нараховано переплати, що виникла у зв'язку з виправленням помилки у розмірі 483833,93 грн.; нараховано до зменшення орендної плати на поточний рік у зв'язку із зменшенням податкових зобов'язань за наслідками уточнень 4, усього (р. 2 перерахунку - р. 1 перерахунку) у розмірі 97971,72 грн. (в т.ч. за листопад у розмірі 48985,88 грн., за грудень у розмірі 48985,84 грн.) (а.с.39-40,41-42).

Фактично сплачено за листопад 2010р. у розмірі 81000,00 грн., що на 5166,09 грн. більше ніж задекларовано (81000,00 - 75833,91) відповідно до платіжних доручень:

від 23.12.2010р. №1007 у розмірі 30000,00 грн. (призначення платежу: орендна плата за землю. По строку сплати 30.12.2010р.);

від 28.12.2010р. №1022 у розмірі 30000,00 грн. (призначення платежу: орендна плата за землю. По строку сплати 30.12.2010р.);

від 30.12.2010р. №1037 у розмірі 21000,00 грн. (призначення платежу: орендна плата за землю. По строку сплати 30.12.2010р.) (а.с.43-45).

Фактично сплачено за грудень 2010р. у розмірі 85000,00 грн., що на 9166,06 грн. більше ніж задекларовано (85000,00 - 75833,94 грн.) відповідно до платіжних доручень:

від 19.01.2011р. №13 у розмірі 20000,00 грн. (призначення платежу: орендна плата за землю. По строку сплати 30.01.2011р.);

від 26.01.2011р. №21 у розмірі 13000,00 грн. (призначення платежу: орендна плата за землю. По строку сплати 30.01.2011р.);

від 27.01.2011р. №26 у розмірі 37000,00 грн. (призначення платежу: орендна плата за землю. По строку сплати 30.01.2011р.);

від 21.02.2011р. №79 у розмірі 15000,00 грн. (призначення платежу: орендна плата за землю. По строку сплати 30.01.2011р.) (а.с.46-49).

На час сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за листопад 2010р. спірні правовідносини були врегульовані Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-ІІІ зі змінами та доповненнями, (далі Закон №2181-ІІІ).

Пунктом 7.7 ст.7 Закону №2181-ІІІ визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено в пп.7.1.1 п.7.7 ст.7 Закону №2181-ІІІ, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п.6 ст.7 Закону України "Про Національний банк України" від 20.05.1999р. №679-XIV (із змінами та доповненнями), Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону №2181-ІІІ слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом №2181-ІІІ, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п.7.7 ст.7 Закону №2181-ІІІ, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З аналізу норм Закону №2181-ІІІ, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого п.7.7 ст.7 цього Закону.

Отже, законодавством України, чинним на час сплати позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за листопад 2010р., не було передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків підлягали застосуванню передбачені Законом №2181-ІІІ заходи примусового стягнення податкового боргу, а також штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Відповідно до приписів статті 244-2 КАС України суд вирішує даний адміністративний спір з урахуванням правової позиції Верховного Суду України від 20.06.2011р. у справі №21-80а11 щодо застосування вищевказаних правових норм.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач своєчасно та в повному обсязі сплатив до бюджету узгоджену суму податкового зобов'язання за листопад 2010 року; зміну відповідачем призначення платежу, визначеного в платіжних документах, суд вважає неправомірною, а відтак у податкового органу були відсутні правові підстави для застосування до платника податку штрафних санкцій за несвоєчасну сплату такого зобов'язання.

Відповідно до п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зараховувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напрямку сплати, визначеного платником податків.

Разом з тим, спрямування податковим органом поточних платежів позивача на погашення податкового боргу в порядку черговості його виникнення в попередніх звітних податкових періодах, до набрання чинності Податковим кодексом України, призвело до викривлення показників задекларованих та сплачених сум у обліковій картці платника податку, зокрема, за листопад та грудень 2010р., та, як наслідок, до невірно визначеної суми недоїмки станом на 01.01.2011р.

За приписами статті 126 Податкового кодексу України за несплату узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, передбачено відповідальність платника податків у вигляді штрафу, розмір якого визначається у відсотковому відношенні до погашеної суми податкового боргу з урахуванням терміну затримки.

Оскільки судом встановлено недостовірність даних податкового обліку, а саме відповідачем невірно визначено суму недоїмки на початок 2011 року, то зараховуючи відповідно до п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України поточні платежі позивача в порядку черговості виникнення податкового боргу, зокрема, граничним терміном сплати 30.01.2011р., податковий орган невірно визначив погашену суму податкового боргу та термін затримки сплати узгодженого податкового зобов'язання. З урахуванням такого, суд дійшов висновку, що з загальної суми штрафних санкцій, застосованих до позивача спірним податковим повідомленням-рішенням, неможливо виокремити суму, яка підлягала б до застосування за несвоєчасну сплату в 2011 році податкового зобов'язання за грудень 2010 року.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 05.12.2006р. суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. Рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Згідно зі статтею 72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду адміністративної справи Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби не доведено правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, в той час як Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради належними та допустимими доказами спростовано висновки податкового органу про допущені порушення, а відтак застосування штрафних санкцій є безпідставним.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 28.11.2011р. №0006471543 не відповідає критеріям правомірності, установленим в статті 2 КАС України, прийняте з недотриманням закону, без урахування фактичних обставин справи, порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування протиправного рішення суб'єкта владних повноважень.

Судові витрати суд присуджує на користь позивача.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Дії Державної податкової інспекції у м. Рівне щодо проведення перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності, за наслідками якої складено акт № 590 від 15.11.2011р., - визнати протиправними.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 28.11.2011р. № 0006471543 визнати протиправним та скасувати.

Присудити на користь позивача Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 149,11 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Дорошенко Н.О.