Постанова № 30943928, 19.04.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1035/13-а

19 квітня 2013 року 13год. 53хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О. за участю секретаря судового засідання Демчук І.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Оніщук В.П.

відповідача: представник Довгалюк І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс"

до Державної податкової інспекції в місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний жилий комплекс» звернулося з адміністративним позовом про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі по тексту - ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС) щодо проведення невиїзної документальної (камеральної) перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання до бюджету, за наслідками якого складено акт від 07.02.2011р. №73 та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівне (далі по тексту - ДПІ у м. Рівне) форми «Ш» від 07.02.2011р. №0011041541/0/15-216, яким ТОВ «Рівненський МЖК» за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах визначеного пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) за затримку на 577 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 73011,00 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 36505,50 грн. за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача вказує, що податковим органом при проведенні перевірки не дотримано вимог п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) щодо прийняття наказу на проведення документальної невиїзної позапланової перевірки та вручення його посадовим особам позивача. Також вказує, що всупереч п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) податковий орган вийшов за межі наданих повноважень провівши камеральну перевірку 07.02.2011р. податкової звітності з податку на додану вартість за травень 2009р., що була подана ТОВ «Рівненський МЖК» до ДПІ у м. Рівне 22.06.2009р.. Просив суд визнати протиправними дії ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС (як правонаступника ДПІ у м. Рівне) щодо проведення невиїзної документальної (камеральної) перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання до бюджету, за наслідками якого складено акт від 07.02.2011р. №73 та визнати протиправним та скасувати оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Відповідач - ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС адміністративний позов не визнала. Письмових заперечень на адміністративний позов до суду не надходило. У відповідності до наданих усних письмових заперечень представник відповідача зазначила, що податковим органом було здійснено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за травень 2009р. у відповідності до вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. №509-ХІІ (із змінами та доповненнями), Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями). Просила суд відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Рівне було проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку своєчасності сплати узгодженого суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість до бюджету ТОВ «Рівненський МЖК». Представник відповідача пояснила суду, що податковий орган здійснив саме камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість позивача.

За наслідками проведення невиїзної документальної (камеральної) перевірки ДПІ у м. Рівне складено акт від 07.02.2011р. №73 про результати невиїзної документальної (камеральної) перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання до бюджету (далі по тексту - акт перевірки).

У відповідності до акту перевірки податковим органом встановлено, що в порушення п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) ТОВ «Рівненський МЖК» порушено терміни сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Рівне прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 07.02.2011р. №0011041541/0/15-216, яким на підставі встановленого порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах визначених пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) за затримку на 557 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 73011,00 грн. ТОВ «Рівненський МЖК» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 36505,50 грн..

Як встановлено судом, 22.06.2009р. ТОВ «Рівненський МЖК» було подано до ДПІ у м. Рівне податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2009р.

На момент подання такої податкової декларації (22.06.2009р.) були чинними Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. №509-ХІІ (із змінами та доповненнями), Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) та Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями).

Так, у відповідності до абз.1 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. №509-ХІІ (із змінами та доповненнями), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

У відповідності до пп.7.7.5 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), податковий орган має право протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, проводити документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

На виконання Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) та ст.8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. №509-ХІІ (із змінами та доповненнями) ДПА України 30.05.1997р. прийнято наказ №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.07.1997р. за №250/2054 (далі по тексту - Наказ №166).

Зареєстровані в податковій інспекції (адміністрації) декларації підлягають документальній невиїзній (камеральній) перевірці (п.7.2 Наказу №166).

Документальну невиїзну (камеральну) перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість, податковий орган проводить протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації (п.7.4 Наказу №166).

Аналогічні вимоги висвітлено і у Податковому кодексі України. Так, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків (пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями). Камеральні перевірки податкової звітності з податку на додану вартість платників податку проводяться протягом 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання звітної податкової декларації до органу державної податкової служби (п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями).

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання (абз.1 пп.«в» пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями).

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків (пп.«в» пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями).

За змістом викладеного вбачається, що податковий орган має право визначати суму податкового зобов'язання і, у разі його заниження, застосовувати фінансові санкції, тільки у випадку виявлення у поданій платником податків податковій декларації арифметичних або методологічних помилок.

Відповідно до роз'яснення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 20.03.2001р. №06-10/167, під терміном «арифметична помилка» слід розуміти помилки або описки, допущені платником податку при заповненні декларацій (розрахунків) або додатків до них, зокрема, при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об'єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов'язань з податку, збору, обов'язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, допущені при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлено кому при застосуванні одиниці виміру, неправильно перенесено підсумок з додатка тощо). Під «методологічною помилкою» слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларації, яка полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що предметом камеральної перевірки є правильність складання податкової декларації з податку на додану вартість, а тому документами що мають відношення до такої перевірки є саме податкова декларація з податку на додану вартість і ніякі інші, а у разі, якщо при проведенні камеральної перевірки, буде виявлено факт порушення податкового законодавства, відповідач має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку позивача, як це визначено п.7.4 Наказу №166.

Аналогічну правову позицію висвітлено Вищим адміністративним судом України 26.05.2009р. у справі №К-4637/08.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що податковим органом при проведенні камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість було взято до уваги іншу податкову інформацію, ніж дані податкової декларації з податку на додану вартість та враховуючи факт проведення камеральної перевірки з порушенням 30 денного терміну для її проведення (22.06.2009р. подано податкову декларацію з податку на додану вартість, 07.02.2011р. здійснено камеральну перевірку), а тому є всі підстави стверджувати, що податковий орган вийшов за межі наданих йому повноважень і діяв поза межами правового поля.

У відповідності до ч.3 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005р. №2747-IV (із змінами та доповненнями), докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

А тому, зафіксована інформація у акті перевірки від 07.02.2011р. №73 не може бути взята до уваги судом у відповідності до ч.3 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005р. №2747-IV (із змінами та доповненнями), оскільки така інформація одержана з порушенням закону.

Також, судом встановлено, що приймаючи оспорюване податкове повідомлення-рішення податковий орган з посиланням на пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) за затримку на 577 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 73011,00 грн. застосовує штраф у розмірі 50% не враховує наступне.

Пунктом 1 Розділу ХІХ (Прикінцеві положення) Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) встановлено, що цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року.

У відповідності до п.2 Розділу ХІХ (Прикінцеві положення) Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) зазначено наступне: визнати такими, що втратили чинність: 1) з 1 січня 2011 року: Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Відомості Верховної Ради України, 2001р., №10, ст.44 із наступними змінами).

Пунктом 11 підрозділу 10 (Інші перехідні положення) Розділу ХХ (Перехідні положення) зазначено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

На момент винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення, а саме - 07.02.2011р. - саме ст.126 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) передбачено відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків.

Так, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями).

Враховуючи вищевикладене, податковий орган вийшов за межі наданих повноважень, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений ст.126 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями).

У відповідності до постанови Верховного Суду України від 05.12.2006р., суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. Рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005р. №2747-IV (із змінами та доповненнями), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС не доведено правомірності проведення камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за травень 2009р. та прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, в той час як ТОВ «Рівненський МЖК» спростовано належними та допустимими доказами протиправність дій податкового органу щодо проведення камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за травень 2009р.

Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити повністю, визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м.Рівне щодо проведення невиїзної документальної (камеральної) перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання до бюджету Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс", за наслідками якої складено акт від 07.02.2011 року за №73, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне форми «Ш» від 07.02.2011р. №0011041541/0/15-216 визнати протиправним скасувати в повному обсязі.

Згідно статті 94 КАС України судові витрати присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м.Рівне щодо проведення невиїзної документальної (камеральної) перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання до бюджету Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс", за наслідками якої складено акт від 07.02.2011 року за №73.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 07.02.2011 року за № 001104154/0/15-216.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 399,47 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення судом вступної та резолютивної частин постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Гломб Ю.О.