Ухвала суду № 30962567, 18.04.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/1130/13 18.04.2013 18.04.2013 18.04.2013

Провадження №22-ц/784/1215/13

Головуючий у першій інстанції: Губницький Д.Г.

Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції: Лівінський І.В.

У Х В А Л А

іменем України

18 квітня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Лівінського І.В. та Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Орельській Н.М.,

за участю: позивачки ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4,

представника відповідача Бабошиної В.В.,

третіх осіб ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 лютого 2013 року

за позовом

ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Мегабанк» (далі - ПАТ «Мегабанк»), треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватні нотаріуси Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та ОСОБА_9, про внесення змін до договору іпотеки та розірвання договору іпотеки,

в с т а н о в и л а:

В жовтні 2012 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ПАТ «Мегабанк», приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про внесення змін до договору іпотеки та розірвання договору іпотеки.

Позивачка зазначала, що 1 березня 2007 року між відповідачем та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, відповідно до якого банк надав останньому кредит у розмірі 16593 доларів США строком до 28 лютого 2013 року зі сплатою 13,5 % річних.

19 вересня 2008 року між нею та відповідачем було укладено іпотечний договір, за яким вона передала банку в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_1, за умови надання банком ОСОБА_6 додаткових коштів по кредитному договору, про що була досягнута домовленість з банком та про таке повідомлено нотаріуса перед його укладанням. Однак, ПАТ «Мегабанк» не виконало своїх зобов'язань щодо надання додаткового кредиту ОСОБА_6

Посилаючись на те, що відповідач порушив умови спірного договору, позивачка просила суд зобов'язати банк внести зміни до п. 1.1 цього договору, а саме вказати, що предметом іпотеки забезпечується збільшення кредиту ОСОБА_6 за кредитним договором від 1 березня 2007 року на суму 171395 грн. 70 коп., які банк зобов'язаний надати позичальнику не пізніше як 10 днів з моменту підписання договору іпотеки; зміни визнати чинними з моменту укладання спірного договору; розірвати спірний договір, а також зупинити процедуру реалізації предмету іпотеки.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 січня 2013 року відповідача приватного нотаріуса ОСОБА_8 залучено як третю особу.

Рішенням того ж суду від 19 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на незаконність вказаного рішення суду, порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просила його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 1 березня 2007 року між ПАТ «Мегабанк» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 38В/2007, відповідно до якого банк надав останньому кредит на придбання автомобіля у розмірі 16593 доларів США строком до 28 лютого 2013 року зі сплатою 13,5 % річних.

19 вересня 2008 року між позивачкою та відповідачем було укладено іпотечний договір, за яким вона передала банку в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_1.

Як вбачається з умов іпотечного договору, його предметом є забезпечення виконання ОСОБА_6 зобов'язання за кредитним договором № 38В/2007 від 1 березня 2007 року, а не збільшення діючого кредиту.

Вказані обставини встановлено рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 грудня 2011 року (а.с. 15-17).

Отже, в іпотечному договорі чітко зазначено, що предметом договору є забезпечення виконання ОСОБА_6 саме діючого кредитного договору. Доказів того, що існували інші умови, не зазначені в договорі, а саме, про забезпечення збільшеного кредиту, позивачка суду не надала.

Проведення переговорів банку з ОСОБА_6 про можливість надання йому додаткових кредитних коштів, не може бути достатнім доказом про досягнення сторонами іпотечного договору домовленості про забезпечення збільшеного кредиту.

До того ж, відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Як вбачається із змісту статті 651 ЦК України, зміна умов договору допускається лише за згодою сторін. Судом умови договору можуть бути змінені лише у разі настання подій, які відбулись після укладення договору, а саме, істотного порушення одною із сторін тих умов договору, за якими вони досягли згоди при його укладенні.

Отже, лише сторони договору мають право визначати умови договору, а втручання суду в договірний процес сторін цивільним законодавством не передбачено.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що підстави, зазначені позивачкою, для внесення змін до договору іпотеки, відсутні. Також судом правильно встановлено, що банк не порушував умов спірного договору, тому відсутні підстави і для розірвання спірного договору.

Доводи апелянта про те, що банк відмовив ОСОБА_6 у видачі додаткових кредитних коштів, не можуть бути підставою для розірвання іпотечного договору, оскільки збільшення кредиту не було умовою цього договору.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм цивільного законодавства, апеляційна скарга не містить. Тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 лютого 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: