Ухвала суду № 30951579, 22.04.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 148/410/13-ц Провадження № 22-ц/772/1250/2013Головуючий в суді першої інстанції:Ковганич С.В.Категорія: 23Доповідач: Медяний В. М.

У Х В А Л А

Апеляційного суду Вінницької області

від 22 квітня 2013 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Медяного В.М.,

Суддів : Пащенко Л.В., Жданкіна В.В.,

При секретарі: Агєєвій Г.В.,

За участю сторін у справі: представника ОСОБА_2- ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Богданівське» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати, за заявою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про забезпечення позову,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 20 березня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

В січні 2013 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ТОВ «Богданівське» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати.

В березні 2013 року, в ході розгляду справи представник позивача - ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони товариству виконувати будь-які роботи на земельній ділянці, посилаючись на те, що йому стало відомо, що відповідач має намір використати належну позивачеві на праві власності земельну ділянку площею 2.82 га для сільськогосподарських потреб, а саме засіяти сільськогосподарські культури, що може зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову ОСОБА_2

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 20 березня 2013 року заяву про забезпечення позову представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишено без задоволення (а.с.11).

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2- ОСОБА_3 просить ухвалу суду першої інстанції від 20.03.2013 року скасувати та постановити нову про задоволення його заяви про забезпечення позову. Зазначає, що ухвала суду є не обґрунтованою, оскільки вона постановлена з порушенням норм процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача у справі ОСОБА_2 - ОСОБА_3, який з'явився до суду, прийшла до висновку, що апеляційна скарга є безпідставною та задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Постановляючи ухвалу від 20 березня 2013 року про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст.ст.151, 153 ЦПК України та роз'яснень викладених в п.1 Постанови Пленуму від 22.12.2006 р. №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» - єдиною підставою для забезпечення позову є мотивована заява будь-кого з осіб, які беруть участь у справі. Однак, в порушення зазначених вимог процесуального закону, подаючи заяву про забезпечення позову представник позивача не зазначив підстави обрання такого виду забезпечення позову, як і не обґрунтував причини застосування заходів по забезпеченню позову, не вказав на ті обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Не надав копії державного акту на право власності на земельну ділянку, яка розташована на території Білоусівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, з визначенням меж земельної ділянки в натурі на місцевості. Застосування такого виду забезпечення позову, заборона проводити посівні роботи на земельній ділянці, яка не визначена в натурі на місцевості загального користування може призвести до негативних наслідків в частині заборони підприємства здійснювати господарську діяльність не тільки на земельній ділянці, яка належить позивачу ОСОБА_2, але і суміжних земельних ділянок та порушення права інших земельних користувачів. Тому, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні вказаної заяви.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення даного питання. Постановлена судом ухвала відповідає матеріалам справи та вимогам закону, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і висновки суду не спростовують.

Так, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Забезпечення позову є процесуальною дією суду, право на вчинення якої надано суду статтями 151 - 152 ЦПК України.

Згідно приписів ч.ч.1, 3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 152 ЦПК України позов забезпечується зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Частиною 2 ст.152 ЦПК України передбачено, що у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно з ч.3 цієї ж статті види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зокрема, відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року за №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушенні у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Обмеження можливості господарюючого суб'єкта користування та розпорядження власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

З пояснень наданих представником позивача ОСОБА_2- ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції вбачаться, що станом на момент розгляду вказаної заяви уже є рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим у позивача відпала необхідність в забезпеченні позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам щодо її законності та обґрунтованості, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 312- 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 20 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:підпис. В.М. Медяний

Судді:підписи. Л.В. Пащенко

В.В. Жданкін

З оригіналом вірно.

Суддя: