Ухвала суду № 3094943, 10.12.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10 грудня 2008 року                                                                           м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі  колегії суддів:

Головуючого судді                          Горбань Т.І.

Суддів:                                            Бєлової Л.В.

                                                        Попович О.В.                                                

при секретарі                                   Лисенко М.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції  на постанову Господарського суду Чернігівської області від 20 вересня  2007 року  у справі  за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Млибор» до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним рішення,

В С Т А Н О В И В :

            Закрите акціонернетовариство«Млибор»звернулося до суду з позовом  до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним рішення від 22.02.2007 року № 0000152340, яким до Закритого акціонерного товариства «Млибор»  застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1034198, 65 грн. за порушення п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Постановою Господарського суду Чернігівської області  від 20 вересня 2007  року позов задоволено повністю. Визнано повністю нечинним рішення Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції від 22.02.2007 року № 0000152340, яким до Закритого акціонерного товариства «Млибор»  застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1034198, 65 грн. за порушення п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Стягнуто з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Млибор» 3, 40 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач Чернігівська міжрайонна державна податкова інспекція  подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким  повністю відмовити в задоволенні  позовних  вимог.

Апелянт вважає, що рішення суду винесено внаслідок невірного застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи  з наступного.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції  залишає апеляційну скаргу  без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив  обставини  справи та ухвалив  судове рішення з додержанням  норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

У частині 3 статті 2 КАС України передбачено:

"У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)  з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)   обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)    пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)  з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку". Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в Україні в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездітності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Так, судом першої інстанції було встановлено, що Чернігівською міжрайонною державною податковою інспекцією прийнято рішення від 22.02.2007р. №0000152340 про застосування до Закритого акціонерного товариства "Млибор" штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1034198,65 грн. згідно п. 1 ст. 17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення п.1 ст.З цього Закону, встановленого виїзною позаплановою перевіркою підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 30.09.2006р., за результатами якої складено акт №16/23-108/14226133 від 13.02.2007р. Рішення, яке є предметом даного спору, було оскаржено позивачем шляхом подання скарг до Чернігівської МДПІ, ДПА в Чернігівській області та ДПА України. Рішеннями про результати розгляду скарг позивача останні залишені без задоволення, а рішення Чернігівської МДПІ від 22.02.2007р. №0000152340 - без змін.

Як вбачається з акту №16/23-108/14226133 від 13.02.2007р. ( далі - Акт), перевіркою встановлено порушення позивачем п.1 ст.З Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.07.1995р. (далі - Закон №265), а саме: розрахункові операції при здійсненні роздрібної торгівлі через засоби пересувної торгівельної мережі (виїзна торгівля) не проводились через реєстратори розрахункових операцій.

Перевіркою порядку проведення готівкових розрахунків ( підпункт 3.3.8 пункту 3.3 розділу 3 Акту) встановлено, що відповідно до ст. 10 вищевказаного Закону та пункту 2 Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг ( далі -Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1336 від 23.08.2000р. „Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( далі - Постанова № 1336), яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування РРО з використанням РК та КОРО, підприємством були зареєстровані книги обліку розрахункових операцій та розрахункові книжки до них для здійснення роздрібної торгівлі через засоби пересувної торгівельної мережі ( виїзна торгівля).

Відповідно до прибуткових касових ордерів, відображених у касовій книзі підприємства, розрахункових книжок і книг ОРО, зареєстрованих на виїзну торгівлю та Z- звітів по РРО зареєстрованому на склад, перевіркою встановлено перевищення граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій 13.05.2005р. Тобто, обсяг розрахункових операцій за період з 01.04.2004р. по 13.05.2005р. склав 203280,22 грн.

Посилаючись на статтю 11 Закону № 265, пункт 2 додатку до постанови Кабінету Міністрів України №121 від 07.02.2001р. „Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосування РРО", яким встановлено термін переведення СПД на облік розрахункових операцій із застосування РРО, діяльність яких зазначена у Постанові №1336, один місяць з дати перевищення граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій, податковий орган робить висновок про те, що ЗАТ „Млибор" повинно було перейти на облік розрахункових операцій у готівковій формі із застосуванням РРО при здійсненні роздрібної торгівлі через засоби пересувної торгівельної мережі (виїзна торгівля) з 13.06.2005р.

В акті зазначено, що відповідно до розрахункових книжок та книг ОРО за період з 13.06.2005р. по 30.09.2006р. підприємство не проводило розрахункові операції через РРО при здійсненні роздрібної торгівлі через засоби пересувної торгівельної мережі (виїзна торгівля) на загальну суму 206839,73 грн., що є порушенням, за яке передбачена відповідальність п.1 ст.17 Закону №265 у вигляді застосовування фінансових санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів у разі непроведения розрахункових операцій через реєстратори   розрахункових   операцій.

Судом першої інстанції  визнано позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Колегія cуддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Закон України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.07.1995р.№265 визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Згідно статті 1  вказаного вище Закону реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до п.1 ст. З Закону №265 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до статті 10 Закону №265 перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики і Державної податкової адміністрації України. Розрахункові книжки не застосовуються у випадках здійснення підприємницької діяльності, визначених статтею 9 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів  від 23.08.2000р.№1336 «Про забезпечення реалізації статті 10  Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» затверджено перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій.

Згідно п. 2 Переліку при проведенні діяльності у сфері роздрібної торгівлі через засоби пересувної торговельної мережі (автомагазини, авторозвозки, автоцистерни, цистерни, бочки, бідони, низькотемпературні лотки-прилавки, візки, розноски, лотки, столики), що розташовані за межами стаціонарних приміщень, дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій.

При цьому пунктом 2 Постанови №1336 встановлено, що граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), у разі перевищення якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, для форм та умов проведення діяльності, визначених у пунктах 2, 3, 5, 6, 13, 14, 16, 17, 22, 23, 27 переліку, становить 200 тис. гривень на один суб'єкт господарської діяльності.

Зі змісту ст. 10 Закону №265 та Постанови №1336 вбачається, що Кабінетом Міністрів України установлений граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій без застосування РРО з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій не для усіх форм та умов діяльності у сфері торгівлі , а тільки для певних, визначених у пунктах 2, 3, 5, 6, 13, 14, 16, 17, 22, 23, 27 Переліку, тобто для такої форми та умови діяльності у сфері роздрібної торгівлі, як, зокрема, роздрібна торгівля через засоби пересувної торговельної мережі ( пункт 2 Переліку).

Отже, при визначенні наявності або відсутності перевищення суб'єктом господарювання встановленого граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій 200 тис. грн., необхідно враховувати лише ті готівкові кошти, які надійшли від продажу товарів за формами та умовами, визначеними у пунктах 2, 3, 5, 6, 13, 14, 16, 17, 22, 23, 27 Переліку, зокрема, від роздрібної торгівлі через засоби пересувної торговельної мережі. При цьому надходження готівкових коштів від інших форм та умов діяльності у сфері торгівлі не повинні враховуватись.                                                                    При цьому річний обсяг розрахункових операцій контролюючим органом - відповідачем був помилково визначений з урахуванням обсягу розрахункових операцій: при продажу фізичним особам продукції власного виробництва у готівковій формі шляхом внесення готівкових коштів у касу підприємства з оформленням прибуткових касових ордерів, відображених у касовій книзі підприємства; при роздрібній торгівлі продукції власного виробництва через засоби пересувної торгівельної мережі (виїзна торгівля) з використанням розрахункових книжок і книг ОРО, зареєстрованих на виїзну торгівлю; при роздрібній торгівлі через магазин, коли розрахунки проводились з використанням реєстратора розрахункових операцій ( перевірялись Z- звіти по РРО). З огляду на те, що Законом №265 не вимагається застосування розрахункових книжок у зв'язку з продажем продукції власного виробництва з оформленням готівкових розрахунків прибутковими касовими ордерами, суд дійшов правильного висновку про відсутність у позивача обов'язку по застосуванню розрахункових книжок при здійсненні розрахункових операцій з фізичними особами безвідносно до тієї обставини, що позивач вів розрахункові книжки та видавав розрахункові квитанції покупцям при здійсненні виїзної торгівлі. За відсутності у позивача обов'язку вести облік розрахункових операцій при здійсненні продажу продукції власного виробництва із застосування розрахункових книжок обсяг цих операцій не повинен був враховуватися при визначенні річного обсягу розрахункових операцій, з досягненням граничного розміру якого стаття 10 Закону №265 та пункт 2 Постанови №1336 пов'язують обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності проводити розрахункові операції із застосуванням реєстратора розрахункових операцій.

Такий висновок випливає із змісту статті 10 Закону №265, якою граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій пов'язується з окремими формами та умовами проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій. При цьому вказана стаття містить застереження, що розрахункові книжки не застосовуються у випадках здійснення підприємницької діяльності, визначених статтею 9 Закону №265.

Згідно Додатку №2 „Розрахунок перевищення граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій", який є невід'ємною частиною Акту перевірки, за період з 01.04.2005р. по 13.05.2005р. обсяг розрахункових операцій склав 2032180,22 грн., в т.ч.: здійснених через касу підприємства з оформленням прибуткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій склав 174.197,96 грн.;

без застосування РРО з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій при роздрібній торгівлі через засоби пересувної торговельної мережі склав 11437,97 грн. (використані РК та КОРО №2522000276) та 5230,35 грн. (використані РК та КОРО №2522000286), всього 16668,32 грн.;

з використанням реєстратора розрахункових операцій згідно Z- звітів склав 12413,94 грн.

Таким чином, без врахування обсягу розрахункових операцій позивача, здійснених через касу підприємства з оформленням прибуткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, річний обсяг усіх розрахункових операцій станом на 13.05.2005р. склав 29082,04 грн., а від роздрібній торгівлі через засоби пересувної торговельної мережі склав 16668,32 грн., що не перевищує 200 тис грн. - граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), у разі перевищення якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим для такої форми та умови діяльності у сфері роздрібної торгівлі, як роздрібна торгівля через засоби пересувної торговельної мережі.

 У зв»язку з цим застосування до ЗАТ „Млибор" фінансових санкцій на підставі п.1 ст. 17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є неправомірним, вчиненим з порушенням норм цього Закону та постанови Кабінету Міністрів України №1336 від 23.08.2000р. „Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття рішення від 22.02.2007р. №0000152340 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1034198,65 грн. до позивача,приймаючи рішення, яке є предметом спору, діяв не відповідно до законодавства України, необгрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому таке рішення визнано нечинним.

Суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням правил повного та всебічного дослідження всіх обставин у справі, а також з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні апеляційної скарги Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції  відмовити,  а постанову Господарського суду Чернігівської області від 20 вересня  2007 року  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

 Головуючий суддя

судді:

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частина)

10 грудня 2008 року                                                                        м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складіколегії суддів:

Головуючого судді                        Горбань Т.І.

Суддів:                                            Бєлової Л.В.

                                                        Попович О.В.                                                          

при секретарі                                             Лисенко М.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції  на постанову Господарського суду Чернігівської області від 20 вересня  2007 року  у справі  за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Млибор» до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним рішення,

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні апеляційної скарги Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції  відмовити,  а постанову Господарського суду Чернігівської області від 20 вересня  2007 року  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

 Головуючий суддя

судді: