Ухвала суду № 3094923, 02.12.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 грудня 2008 року місто Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Бараненка І.І.,суддів: Коваля М.П., Маслія В.І.,

при секретарі судового засідання Калініній Л.М.,

за участю представників сторін Мосійчука О.В. та Антоневської О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі на постанову Господарського суду Житомирської області від 15 жовтня 2007 року в адміністративній справі №11/135-НА за позовом Малого приватного підприємства «Антар» до Державної податкової інспекції у місті Житомирі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

У вересні 2005 року МПП «Антар» звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою, у якій просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення №1623/23-1/14377 від 22.03.2005р., №1623/23-1/14377/1 від 27.05.2005р., №3128/23-1/27969/1 від 27.05.2005р., №3129/23-1/27970/1 від 27.05.2005р., №1623/23-1/14377/2 від 04.07.2005р., №3128/23-1/27969/2 від 04.07.2005р., №3129/23-1/27970/2 від 04.07.2005р. за актами перевірки №5/23-01/12562107/0110 від 19.01.2005р. та №640/23-01/13562107/100 від 16.05.2005р. «Про результати планової документальної перевірки дотримання податкового та валютного законодавства малого приватного підприємства «Антар» за період з 01.01.2002р. по 30.09.2003р.»

Постановою Господарського суду Житомирської області від 15 жовтня 2007 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Житомирської області від 15 жовтня 2007 року і прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги, пояснення представників сторін та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Позивач брав пайову участь у будівництві житлових будинків згідно договорів у місті Києві по вул.Старонаводницькій, 2-20, вул.Андрущенка 4-а, вул.Лісовій в с.Зарічани Житомирської області та по проспекту Мира, 18 в місті Житомирі. Цими договорами не визначено порядок оформлення та передачі прав власності на збудовані житлові площі.

Відповідно до наказів від 03.01.2002р. та 03.01.2003р. «Про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики на МПП «Антар» порядок оподаткування за вказаними договорами визначається по кожному об'єкту окремо. Наказами «Про облікову політику» від 31.08.2000р. №32 та від 30.12.2002р. №34 визначено, що за об'єктами по вул.Старонаводській в м.Києві, по вул.Андрющенко в м.Києві потрібно відображати доходи та витрати по першій події. Наказом «Про облікову політику» від 31.01.2003р. №8 визначено, що від виконання договорів №10 від 16.10.2002р. та №15 від 23.10.2002р. за об'єктом - житловий будинок в с.Зарічани доходи та витрати відображати по кінцевому результату. Наказом «Про облікову політику» від 26.12.2002р. №33 визначено, що за результатами виконання договорів №8/04-01 від 18.04.2001р. та №20/01 від 27.04.2001р. за об'єктом - проспект Миру в м.Житомир доходи та витрати відображати по кінцевому результату.

Таким чином, за кожним договором пайової участі позивач наказами про облікову політику визначав порядок оподаткування, що не суперечить чинному законодавству.

По відношенню до договорів №1/100 та №64/02-А про будівництво житлових будинків у місті Києві по вул.Старонаводницькій, 2-20 та вул.Андрущенко 4-а експерт зазначив, що з метою визначення податку на додану вартість, операції за даними договорами враховували позивачем як операції з поставки товарів. Виходячи з наданих експерту документів 2002-2003р.р. господарські операції по вищенаведеним договорам позивачем ідентифіковані і відображені в податковому обліку як операції з придбання, що не суперечить чинному законодавству та обліковій політиці позивача.

Стосовно договорів №10 та №15 про будівництво житлового будинку по вул.Лісовій с.Зарічани, експерт вказав, що відображення позивачем господарських операцій даними договорами у податковій звітності для розрахунку податку на прибуток та ПДВ за підсумками 9 місяців 2003р. не призвело до зниження або завищення валових доходів і валових витрат, а також податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ. Методика врахування результатів виконання вказаних договорів, застосована позивачем загалом відповідає методиці відображення договорів доручення визначення оподатковуваного доходу та податку на додану вартість.

Стосовно договору №20/01 та інших угод про будівництво житлового будинку по пр.Миру, 18, з висновку експерта випливає, що операції за даними право чинами керуючись розпорядчими документами, позивач обліковував як договори доручення будівництво житла, що не суперечить чинному законодавству. Тому, у позивача були підстави для визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту з урахування приписів п.4.7 ст.4 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно п.7.9.1 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податків зв'язку з: залученням платником податку коштів або майна в довірче управління також поверненням платнику податку коштів або майна з довірчого управління залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, схову, а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно.

Відповідно до п.п.7.9.2 ст.7 Закону не включаються до валових витрат кошти або майно, надане платником податку у зв'язку з поверненням платником податку коштів або майна, довірчого управління, схову або згідно з іншими цивільно-правовими договорами що передбачають передачу права власності на таке майно іншій особі.

За наведених обставин колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що методика визначення позивачем валових доходів та валових витрат при визначенні податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ не суперечить вимогами чинного законодавства.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає наведені в апеляційній скарзі доводи необґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Господарський суд Житомирської області правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Житомирської області від 15 жовтня 2007 року в адміністративній справі №11/135-НА без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення цієї ухвали у повному обсязі.

Головуючий ___ І.Бараненко

Судді: ___ М.Коваль

___ В.Маслій

ДАНУ УХВАЛУ СКЛАДЕНО У ПОВНОМУ ОБСЯЗІ 8 ГРУДНЯ 2008 РОКУ