Ухвала суду № 3094891, 03.12.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-8931/08 Головуючий у І інстанції: Сташків Р.Б.

Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«03» грудня 2008 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Усенка В.Г,

суддів Малиніна В.В. та Романчук О.М.,

при секретарі Никончук І.В.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Господарського суду м.Києва від 27 вересня 2007 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітел» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, № 0005612309/0, № 0005622309/0 від 20.07.2006 року, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Господарського суду м.Києва від 27 вересня 2007 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітел» задоволено: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва №0005612309/0 від 20.07.2006р. та №0005622309/0 від 20.07.2006р.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Печерському районі м.Києва (далі «ДПІ у Печерському районі м.Києва») просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітел» (далі «ТОВ «Вітел»).

Заслухавши пояснення учасників процесу, які зявились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що уперіод з 10.07.2006р. до 14.07.2006р. службовими особами ДПІ у Печерському районі м.Києвапроведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Вітел»з питань правових відносин з ТОВ «Будснабресурс-К» за період з 01.03.2005р. до 31.07.2005р., за результатами якої 14.07.2006р. складено акт №1/23-813/24926044.

В результаті перевірки встановлено порушення ТОВ «Вітел»вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 та підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено чисту суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у 2005 році на суму 43 377,17грн., у т.ч. по періодах: березень 2005 року - 25122,17грн.; квітень 2005 року - 12831,67грн.; травень 2005 року - 5423,33грн. та завищено від'ємне значення податку на додану вартість у 2005 році на суму розміром 3211грн., у т.ч. по періодах: у травні 2005 року - 3211грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято оспорюванні податкові повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Будснабресурс-К» виставило ТОВ «Вітел»на оплату рахунки-фактури, а саме: від 28.02.2005р. №К-0026 на суму 57000грн. (в т.ч. ПДВ 9500грн.), від 28.02.2005р. №К-0030 на суму 54550грн. (в т.ч. ПДВ 9091,67грн.), від 10.03.2005р. №К-0035 на суму 24500грн. (в т.ч. ПДВ 4083,33грн.), від 22.03.2005р. №К-0048 на суму 31216грн. (в т.ч. ПДВ 5202,67грн.), від 24.03.2005р. №К-0041 на суму 9823грн. (в т.ч. ПДВ 1637,17грн), від 25.03.2005р. №К-0043 на суму 4860грн. (в т.ч. ПДВ 810грн.), від 29.03.2005р. №К-0047 на суму 65040грн. (в т.ч. ПДВ 10840грн.) та від 05.05.2005р. №К-0050 на суму 32540грн. (в т.ч. ПДВ 5423,33грн.), всього на суму 279529грн. (в т.ч. ПДВ 46588,17грн.).

На виконання вказаних рахунків-фактур позивач перерахував ТОВ «Будснабресурс-К» 279529грн., що підтверджується платіжними дорученнями №611 від 10.03.2005р. на суму 23000грн., №631 від 16.03.2005р. на суму 54550грн., №641 від 22.03.2005р. на суму 24500грн., №654 від 28.03.2005р. на суму 9823грн., №659 від 30.03.2005р. на суму 4860грн., №663 від 04.04.2005р. на суму 32500грн., №666 від 04.04.2005р. на суму 31216грн., №684 від 15.04.2005р. на суму 34000грн., №741 від 18.05.2005р. на суму 32539,13грн., №819 від 23.06.2005р. на суму 8100грн., №834 від 04.07.2005р. на суму 9600грн. та №843 від 11.07.2005р. на суму 14840грн.

ТОВ «Будснабресурс-К» передало ТОВ «Вітел»товар відповідно до видаткових накладних №К-0026 від 10.03.2005р. на суму 57000грн. (в т.ч. ПДВ 9500грн.), №К-0030 від 16.03.2005р. на суму 54550грн. (в т.ч. ПДВ 9091,67грн.), №К-0035 від 16.03.2005р. на суму 24500грн. (в т.ч. ПДВ 4083,33грн), №К-0047 від 03.04.2005р. на суму 56999,2грн. (в т.ч. ПДВ 9499,87грн.), №К-0048 від 04.04.2005р. на суму 31216грн. (в т.ч. ПДВ 5202,67грн.) та №К-0050 від 06.05.2005р. на суму 32540грн. (в т.ч. ПДВ 5423,33грн.), всього на суму 256805,2грн. (в т.ч. ПДВ 42800,87грн.).

Між позивачем та ТОВ «Будснабресурс-К» складено Акти здачі-прийому виконаних робіт на суму 9823грн. (в т.ч. ПДВ 1637,17грн.), на суму 4860грн. (в т.ч. ПДВ 810грн), на суму 8040,8грн. (в т.ч. ПДВ 1340,13грн.), всього на суму 22723,8грн. (в т.ч. ПДВ 3787,3грн.).

За вказаними господарськими операціями ТОВ «Будснабресурс-К» виписало ТОВ «Вітел»податкові накладні №К-0026/1 від 10.03.2005р. на суму 34000грн. (в т.ч. ПДВ 5666,67грн.), №К-0026/2 від 10.03.2005р. на суму 23000грн. (в т.ч. ПДВ 53833,33грн.), №К-0030 від 16.03.2005р. на суму 54550грн. (в т.ч. ПДВ 9091,67грн.), №К-0035 від 22.03.2005р. на суму 24500грн. (в т.ч. ПДВ 4083,33грн.), №К-0041 від 28.03.2005р. на суму 9823грн. (в т.ч. ПДВ 1637,17грн.), №К-0043 від 30.03.2005р. на суму 4860грн. (в т.ч. ПДВ 810грн.), №К-0047 від 03.04.2005р. на суму 65040грн. (в т.ч. ПДВ 10840грн.), №К-0048 від 04.04.2005р. на суму 31216грн. (в т.ч. ПДВ 5202,67грн.) та №К-0050 від 06.05.2005р. на суму 32540грн. (в т.ч. ПДВ 5423,33грн.), всього на суму 279529грн. (в т.ч. ПДВ 46588,17грн.).

Суми податку на додану вартість за вказаними накладними включено товариством до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за березень (вх. ДПІ у Печерському районі м.Києва№91653 від 19.04.2005р.), в декларації з податку на додану вартість за квітень (вх. ДПІ у Печерському районі м.Києва№205884 від 19.05.2005р.) та в декларації з податку на додану вартість за травень (вх. ДПІ у Печерському районі м.Києва№228171 від 21.06.2005р.).

З матеріалів справи також вбачається, що заочним рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 25.10.2005р. у справі №2-4060/15.2005 визнано недійсними Статут ТОВ «Будснабресурс-К» з моменту державної реєстрації з 25.06.2004р. та Свідоцтво №37086218 про реєстрацію платника податку на додану вартість від дати внесення до Реєстру платників податку на додану вартість з 15.07.2004р., у зв'язку з відсутністю підприємства за адресою зазначеною в установчих документах, а особи, які вказані як засновники та керівники підприємства підписували документ за винагороду.

Посилаючись на зазначене заочне рішення суду першої інстанції у цивільній справі, ДПІ у Печерському районі м.Києвау Акті перевірки дійшла висновку про те, що оскільки відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної (затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. за №165 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, а право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим як платники податку у порядку передбаченому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість», то податкові накладні виписані ТОВ «Будснабресурс-К» вважаються недійсними так як складені особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому .органі і яка немає індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду про донарахування суми податку на додану вартість за перевіряє мий період з таких підстав.

На момент здійснення спірних господарських операцій (березень - травень 2005 року) ТОВ «Будснабресурс-К» було зареєстровано у податковому органі як платник податку на додану вартість, про що було видано відповідне свідоцтво №37086218.

Акт №4342/29-203р. від 22.05.2006р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - ТОВ «Будснабресурс-К» складено вже після здійснення спірних операцій та видачі спірних податкових накладних.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 09.08.2006р. заочне рішення цього суду від 25.10.2005р. у справі №2-4060/15.2005 скасовано у зв'язку із нововиявленими обставинами, а постановою цього ж суду від 23.03.2006р. у справі № 2-4060/15.2006 в задоволенні позовних вимог ДПІ у Печерському районі м.Києвадо ТОВ «Будснабресурс-К» відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2006р. постанова Голосіївського районного суду м.Києва від 23.03.2006р. у справі №2-4060/15.2006 залишена без змін.

Окрім того, платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України «Про податок на додану вартість».

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 тастаттею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, А але, не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит визначається дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); дата отримання податкової накладної.

Будь-яких інших правил чи застережень щодо дати виникнення права у платника податку на податковий кредит Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є наявність податкової накладної, виданої продавцем. Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, підставою притягнення платника до відповідальності згідно цієї норми Закону України «Про податок на додану вартість» є лише повна відсутність підтверджуючих документів - податкових накладних.

Як свідчать матеріали справи, на момент проведення перевірки позивач мав податкові накладні, отримані від ТОВ «Будснабресурс-К» на підтвердження суми податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що податковий кредит по операціям з придбання товарів у ТОВ «Будснабресурс-К», формувався позивачем по факту отримання податкових накладних. Будь-яких претензій до порядку складання зазначених податкових накладних з боку відповідача не вказано.

Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстр платників податку веде центральний податковий орган. Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Таким чином, реєстрація суб'єкта господарювання платником податку на додану вартість діє до моменту її анулювання. До моменту анулювання реєстрації платник податку має право і зобов'язаний у випадках, передбачених законодавством, надавати покупцям товарів (послуг) податкові накладні.

Як свідчать матеріали справи, реєстрація платника податку на додану вартість анульована 22.05.2006р., про що складено акт №4342/29-203 від 22.05.2006р., тобто вже після видачі спірних податкових накладних.

Відтак, податкові накладні, виписані позивачеві ТОВ «Будснабресурс-К» протягом березня - травня 2005 року, є належними первинними документами, що підтверджують правомірність віднесення позивачем відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Будь-яких доказів того, що контрагент позивача в спірний період не був в установленому порядку зареєстрований як платник податку на додану вартість та відповідно не мав права на виписування податкових накладних суду не надано.

Також ДПІ у Печерському районі м.Києва не надано належних доказів визнання недійсними правочинів (угод), укладених між позивачем та ТОВ «Будснабресурс-К».

Таким чином, суд вважає, що сума податкового кредиту позивача за спірний період сформована на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Будснабресурс-К», зареєстрованого на момент їх видачі платником податку на додану вартість.

Пунктом 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначається, що штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Оскільки суд першої інстанції правильно визнав відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то, відповідно, підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, визначених спірним податковим повідомленням-рішенням, у відповідача не було.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Вітел».

Тому, оскільки судове рішення є законним та обґрунтованим, то воно підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м.Києва від 27 вересня 2007 року, без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст..160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий-суддя: Усенко В.Г.,

судді: Малинін В.В.,

Романчук О.М.