Рішення № 30942537, 23.04.2013, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 1003/7807/12

2/357/22/13

Категорія 45

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2013 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Дмитренко А. М. ,

при секретарі - Боженко Т. В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві залі суду № 1 справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа: АТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції, про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що з 17.10.1989 року по 12.03.2010 року перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, від якого мають повнолітню дочку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, за час перебування в шлюбі ними придбано наступне майно: двокімнатна квартира АДРЕСА_2 вартістю 359100 грн., трикімнатна квартира АДРЕСА_3 вартістю 638400 грн., двоповерховий житловий будинок АДРЕСА_5 вартістю 2 952600 грн., автомобіль НОМЕР_1 вартістю 199500 грн., автомобіль НОМЕР_2 вартістю 167580 грн., на загальну суму 4 317180 грн., крім того, в період шлюбу в інтересах сім'ї позивачкою укладалися кредитні договори, заборгованість по яких після розірвання шлюбу вона погашає одноособово, загальна сума боргів за кредитними договорами на час розірвання шлюбу складала 72575,45 дол.США, нею сплачено одноособово кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитами після розірвання шлюбу, а тому при розподілі майна мають бути враховані її витрати по кредитам. Позивач просила суд поділити спільне майно подружжя, виділивши їй у власність двоповерховий житловий будинок АДРЕСА_5, де вона проживає з дочкою, автомобіль НОМЕР_2 всього на суму 3 120180 грн., у власність відповідача виділити двокімнатну квартиру АДРЕСА_2, трикімнатну квартиру АДРЕСА_3, автомобіль НОМЕР_3 всього на суму 1 197000 грн., стягнути з неї на користь відповідача різницю у вартості часток з врахуванням боргових зобов'язань в розмірі 700044 грн.

В судовому засіданні представник позивача уточнила позовні вимоги, просила суд на підставі ст.365 ЦК України припинити право спільної власності сторін на частки в нерухомому майні подружжя шляхом виділу відповідачу ОСОБА_2 у власність двокімнатної квартири АДРЕСА_2 вартістю 320 000 грн., трикімнатної квартири АДРЕСА_3 вартістю 638400 грн.; позивачці ОСОБА_1-житлового будинку АДРЕСА_5 вартістю 2 106 000 грн.; розділити спільне майно подружжя, виділивши ОСОБА_1 у власність автомобіль НОМЕР_2 вартістю 160 000 грн., відповідачу ОСОБА_2- автомобіль НОМЕР_1 вартістю 160 000 грн.; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 211460 грн. різниці вартості часток майна з врахуванням сплачених позивачкою боргових зобов'язань за договорами кредитів.

Відповідач, його представник позов визнали частково, не заперечували щодо розподілу транспортних засобів за варіантом позивачки, надали зустрічну позовну заяву про визнання права власності на майно, яку відповідач обґрунтовує тим, що за час перебування в шлюбі з ОСОБА_1 ними було придбано за спільні кошти наступне майно: трикімнатна квартира АДРЕСА_3 вартістю 640 000 грн., житловий будинок АДРЕСА_5 вартістю 4 800 000 грн., нежиле приміщення площею 527,3 кв.м за АДРЕСА_4 вартістю 6 400 000 грн., земельна ділянка площею 0,1000 га по АДРЕСА_5 вартістю 65 000 грн., всього на суму 12 360 000 грн., ОСОБА_2 просить суд визнати за ним право власності на 1/2 частину вказаного майна, яке зареєстроване на ім'я ОСОБА_1

Представником відповідача було надано заяву про уточнення позовних вимог в частині вартості земельної ділянки, яка становить 500 000 грн., а не 65 000 грн., як вказано в зустрічній позовній заяві.

Представник позивача зустрічний позов не визнала, але в частині вимог про визнання права власності за ОСОБА_2 на 1/2 частину нежилого приміщення площею 527,3 кв.м за АДРЕСА_4 просила вирішити спір згідно вимог закону.

Представник 3-ї особи АТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції надав до суду письмову заяву, в якій просив суд провести розгляд справи без участі представника банку, в заяві також вказано на те, що оскільки ОСОБА_1 у повному обсязі виконала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, який було укладено між нею та банком 20.07.2007 року, для забезпечення якого в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_3, яка є предметом розподілу між подружжям, то прийняте судом рішення щодо позовних вимог не вплине жодним чином на інтереси 3-ї особи.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, оглянувши матеріали даної справи, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає до задоволення, а зустрічний позов підлягає до задоволення частково.

Так, по справі встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 17.10.1989 року по 22.03.2010 року, від якого мають повнолітню дочку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується копією свідоцтва про одруження /а.с.60/, копією рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 12.03.2010 року про розірвання шлюбу /а.с.61/, поясненнями сторін та їх представників.

В суді також встановлено, що за час перебування в шлюбі сторони придбали як рухоме, так і нерухоме майно, яке згідно ст.60 СК України належить їм на праві спільної сумісної власності.

Згідно ст.61 СК України об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.

Як роз'яснено в п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року за № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюбу, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частин 2,3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати /виключені з цивільного обороту/, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки, земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби, грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі, грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

В судовому засіданні за погодженням сторін та їх представників було визначено обсяг спільно придбаного сторонами за час шлюбу майна і погоджено також його вартість.

Так, до спільного майна подружжя, яке підлягає розподілу, що не заперечується сторонами, належить: двокімнатна квартира АДРЕСА_2 вартістю 320 000 грн., право власності на яку зареєстровано на ім'я ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 05.02.1993 року за № 1-490, що стверджується довідкою Білоцерківського МБТІ від 04.04.2012 року за № 1107 /а.с.9/ та копією вказаного договору /а.с.10/; трикімнатна квартира АДРЕСА_3 вартістю 638400 грн., право власності на яку зареєстровано на ім'я ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності , виданого 05.04.1999 року Білоцерківським УЖКГ згідно рішення Білоцерківського міськвиконкому за № 336, що стверджується зазначеною вище довідкою МБТІ та копією свідоцтва /а.с.11/; двоповерховий житловий будинок АДРЕСА_5 загальною площею 410,9 кв.м вартістю 2 106 000 грн., право власності на який зареєстровано на ім'я ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 25.01.2010 року УЖКГ Білоцерківської міської ради згідно рішення Білоцерківського міськвиконкому за № 10, що стверджується копією цього свідоцтва /а.с.12/ та витягом з реєстру про реєстрацію права власності на нерухоме майно Білоцерківського МБТІ /а.с.13/; автомобіль «HYNDAI SANTA FE» 2008 року випуску д.н.з. НОМЕР_3 вартістю 160 000 грн., який зареєстровано на ім'я ОСОБА_2 на підставі довідки -рахунку від 20.05.2008 року; автомобіль « MAZDA CX-7» 2007 року випуску д.н.з. НОМЕР_2 вартістю 160 000 грн., який зареєстровано на ім'я ОСОБА_1 на підставі довідки-рахунку від 05.02.2007 року, що стверджується довідкою Білоцерківського МРЕВ ДАІ при УДАІ ГУ МВС України в Київській області /а.с.31/, всього на суму 3 384 400 грн.

Щодо вартості житлового будинку АДРЕСА_5, то оскільки сторони не змогли досягти згоди в судовому засіданні, то за клопотанням позивачки по справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу для визначення ринкової вартості цього будинку.

Згідно висновку експерта від 26.02.2013 року за № 7343/12-42 /а.с.130-155/, ринкова /дійсна/ вартість житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами по АДРЕСА_5 станом на 31.01.2013 року складає 2 106 000 грн.

Як вказано в п.22 наведеної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року за № 11, вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди-виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

А окрім висновку експерта, інших доказів щодо дійсної вартості спірного будинку на час розгляду справи, суду не було надано, а тому даний висновок експерта прийнято судом до уваги, оскільки відповідачем та його представником не надано суду доказів для його спростування.

Представник позивача просила суд провести розподіл всього вказаного вище спільного майна подружжя між сторонами по справі, припинивши їх право власності на частки у нерухомому майні шляхом виділення у власність ОСОБА_1 житлового будинку по АДРЕСА_5, де вона проживає з дочкою, а ОСОБА_2- двокімнатної квартири АДРЕСА_2, де він проживає, та трикімнатної квартири АДРЕСА_3, посилаючись на те, що спільне користування цим майном є неможливим, а таке припинення не завдасть жодної істотної шкоди інтересам відповідача, також просила суд врахувати при розподілі майна боргові зобов'язання подружжя.

В судовому засіданні встановлено і з матеріалів справи вбачається, що 20.07.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/0014/82/17403, згідно якого позичальнику було надано кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 78540 дол.США зі сплатою 12% річних за користування коштами на строк до 20.07.2017 року, кредитні кошти призначені для використання на споживчі цілі, що слідує з копії цього договору /а.с.18/.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 20.07.2007 року укладено іпотечний договір, згідно умов якого в іпотеку передано нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_3, що вбачається з копії договору /а.с.19/.

Як зазначено в тексті договору іпотеки, ОСОБА_1 діє за згодою чоловіка ОСОБА_2, що викладена в заяві, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 20.07.2007 року за реєстром № 7206.

Також ОСОБА_2 надавав згоду своїй дружині ОСОБА_1 на отримання кредиту в сумі 78540 дол.США в Білоцерківській філії ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», що стверджується копією його письмової заяви від 16.07.2007 року /а.с.191/.

Відповідач ОСОБА_2 не заперечував в суді того, що він дійсно надавав згоду ОСОБА_1 на отримання вказаного кредиту та передачу в іпотеку вищенаведеної квартири.

Як вбачається з довідки Київської регіональної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 09.04.2013 року /а.с.181-184/, за період з квітня 2010 року /після розірвання шлюбу/ по 05.04.2013 року ОСОБА_2 були сплачені наступні кошти на погашення кредиту-57594,99 дол.США та на погашення відсотків -16458,33 дол.США, всього 74053,32 дол.США.

Згідно листа-повідомлення банку від 15.04.2013 року /а.с.189/, всі зобов'язання по зазначеному кредитному договору ОСОБА_1 погашені, кредитний договір припинений, а згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно-про реєстрацію прав та їх обтяжень /а.с.190/, 15.04.2013 року припинено обтяження на нерухоме майно згідно іпотечного договору від 20.07.2007 року, тобто, припинено обтяження на квартиру АДРЕСА_3.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 не заперечував того, що після розірвання шлюбу ОСОБА_1 дійсно сама несла всі витрати на погашення заборгованості по кредитному договору з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».

В судовому засіданні встановлено, що 07.02.2007 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення Промінвестбанку» в м.Біла Церква та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 27-2007/ф, згідно якого їй надано кредит в сумі 44 000 дол.США з оплатою процентів в розмірі 11,50% річних строком до 07.02.2013 року на придбання автомобіля « MAZDA CX-7» згідно договору купівлі-продажу від 06.02.2007 року № 039/02-07, що вбачається з копії цього договору /а.с.20/, ОСОБА_2 надавав письмову згоду ОСОБА_1 на одержання цього кредиту в сумі 44000 дол.США, що стверджується копією його заяви від 23.01.2007 року /а.с.192/.

Для забезпечення виконання зобов'язань за цим договором між ЗАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_1 укладено 08.02.2007 року договір застави № 43-2007/з, згідно якого в заставу було передано автомобіль « MAZDA CX-7», що слідує з копії цього договору /а.с.193-194/, а згідно п.1.4 договору застави, предмет застави є сумісною власністю подружжя і передається в заставу за згодою чоловіка заставодавця-Черевичного О.О., згідно заяви, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 08.02.2007 року за № 924, 925.

Відповідно до довідки Білоцерківського безбалансового відділення ПАТ Промінвестбанк від 10.04.2012 року /а.с.15/, ОСОБА_1 за період з 01.02.2010 року по 05.07.2011 року сплачено коштів на погашення кредиту 15858,55 дол.США та на погашення відсотків 1752,50 дол.США, а згідно довідки від 06.07.2011 року /а.с.76/ наданий в заставу автомобіль « MAZDA CX-7» вільний від зобов'язань в зв'язку з повним погашенням кредиту.

З врахуванням наданих представником позивача копій квитанцій про сплату коштів на погашення цього кредиту та відсотків в лютому та березні 2010 року /а.с.177-178/, приймаючи до уваги той факт, що рішення суду про розірвання шлюбу між сторонами по справі набрало законної сили 22.03.2010 року, то ОСОБА_1 після розірвання шлюбу сплачено коштів на погашення кредиту 15025,55 дол.США та на погашення процентів 1585,50 дол.США, всього 16611,05 дол.США.

Відповідач не оспорював того, що дійсно надавав згоду своїй бувшій дружині на укладення даного кредитного договору, на передачу в заставу транспортного засобу, та що дійсно ОСОБА_1 одноособово після розірвання шлюбу погасила вказаний кредит.

За ч.4 ст.65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

В п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року за № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюбу, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

В даному випадку суд вважає, що обидва кредитні договори були укладені в інтересах сім'ї, оскільки відповідач надавав письмову згоду на укладення обох кредитних договорів, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами в іпотеку та заставу було передано майно, яке є спільним майном подружжя, придбаний за кредитні кошти автомобіль « MAZDA CX-7» є предметом поділу між сторонами по справі, до того ж, на час укладення кредитних договорів та одержання за ними коштів, позивачка та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі, вели спільне господарство.

Отже, на виконання боргових зобов'язань подружжя позивачкою ОСОБА_1 було сплачено після розірвання шлюбу 90 664,37 дол.США /16611,05 дол.США-по договору з Промінвестбанком та 74053,32 дол.США-по договору з АТ «Райффайзен Банк Аваль/, що згідно офіційного курсу долара США до гривні /100 дол.США : 799,3000 грн./ становить 724 680 грн., а половина боргових зобов'язань, які покладаються на відповідача, становить 362 340 грн.

Згідно ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст.372 ЦК України частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Як передбачено ч.4 ст.71 СК України, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

А згідно ч.5 цієї статті, присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року за № 11 вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільні речі, суди мають застосовувати положення частин 4,5 ст.71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст..365 ЦК, за умови звернення подружжя /одного з них/ до суду з таким позовом та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

За ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Як вказано вище в рішенні, позивач звернулася до суду з позовом про припинення права на частку відповідача в нерухомому майні, а саме: на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_5 з підстав, передбачених ст.365 ЦК України.

При цьому судом враховуються ті обставини, що для припинення права співвласника на частку у праві спільної часткової власності достатньо будь-якої однієї з чотирьох передбачених ст..365 ЦК підстав.

Як було встановлено судом і не спростовано відповідачем та його представником, у спірному будинку зареєстровані і проживають позивачка з дочкою, відповідач не зареєстрований тут і не проживає, згідно відомостей адресно-довідкової служби УГІРФО ГУ МВС України в Київській області /а.с.33/ ОСОБА_2 зареєстрований АДРЕСА_2, саме цю квартиру вказує відповідач як місце свого проживання, звертаючись до суду з зустрічним позовом.

Отже, оскільки відповідач спірним будинком не користується, то припинення його права на частку у праві власності на будинок не завдасть істотної шкоди його інтересам як співвласника, крім того, у його власність позивач просить суд виділити дві квартири: двокімнатну АДРЕСА_2, де він проживає, та трикімнатну АДРЕСА_3.

Позивач також просила суд припинити її право власності на частку у нерухомому майні, яке виділяється у власність відповідача.

Виходячи з положень ст.71 СК України суд вважає це за можливе, оскільки таке припинення проводиться за згодою позивачки, а щодо грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно, то судом враховується різниця у вартості часток у нерухомому майні.

Так, вартість житлового будинку, який виділяється у власність позивачки, становить 2 106 000 грн., вартість 1/2 частини -1 053 000 грн., а вартість нерухомого майна, яке виділяється у власність відповідача, становить 958 400 грн. /320 000 грн. + 638 400 грн./, вартість 1/2 частини -479200 грн. , а різниця у вартості часток -573 800 грн.

З врахуванням боргових зобов'язань відповідача 362 340 грн., на що вказано вище, ця різниця становить 211 460 грн. / 573 800 грн. - 362 340 грн./.

Позивачкою внесено на депозитний рахунок суду 220 000 грн., що стверджується квитанцією від 15.04.2013 року /а.с.186, 188/.

З врахуванням всього вищенаведеного суд вважає за можливе провести розподіл спільного майна подружжя шляхом виділення у власність позивачки житлового будинку АДРЕСА_5, у власність відповідача-двокімнатної квартири АДРЕСА_2 та трикімнатної квартири АДРЕСА_3, припинивши право власності сторін на їх частки у нерухомому майні, та стягнути з позивачки на користь відповідача грошову компенсацію різниці вартості часток подружжя у нерухомому майні з врахуванням половини спільних боргових зобов'язань в сумі 211 460 грн.

При цьому суд враховує те, що при такому розподілі дотримано вимоги ст.71 СК України, майно поділено в натурі, а позбавлення права відповідача на частку у праві власності на будинок не завдасть істотної шкоди його інтересам з підстав, на які вказано вище.

Така позиція викладена і в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.06.2011 року /а.с.200-201/.

При цьому суд вважає необґрунтованими посилання представника відповідача на те, що нормами діючого законодавства не передбачено припинення частки у праві власності на майно сторони, яка звертається сама з таким позовом, у даному випадку ОСОБА_1, крім того, врахування спільних боргів подружжя можливо при поділі майна, а не при вирішення питання про припинення права власності на частку у спільному майні.

Так, вище в рішенні вказано на те, що припинення права на частки сторін у нерухомому майні вирішено судом на підставі приписів ст.71 СК України та ст.365 ЦК України, це питання вирішено саме при поділі майна подружжя, а щодо врахування при цьому боргових зобов'язань, то суд вважає, що це не суперечить нормам діючого законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та й представник відповідача не вказав, яким же чином у даному випадку підлягають врахуванню спільні борги подружжя.

Суд також вважає за можливе задовольнити позов в частині поділу транспортних засобів, оскільки в цій частині позов визнається відповідачем, вартість обох автомобілів за погодженням сторін є однаковою, а тому у власність позивачки необхідно виділити автомобіль « MAZDA CX-7», а у власність відповідача-автомобіль «HYNDAI SANTA FE».

Щодо вимог за зустрічним позовом, то суд приходить до висновку, що він підлягає до задоволення частково.

Так, відповідач просив визнати за ним право власності на 1/2 частину нежилого приміщення площею 527,3 кв.м за АДРЕСА_4.

Як встановлено судом, право власності на це нежиле приміщення зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 05.02.2008 року, виданого УЖКГ згідно рішення Білоцерківського міськвиконкому від 22.01.2008 року за № 17, що стверджується довідкою Білоцерківського МБТІ /а.с.58/, копією свідоцтва про право власності /а.с.63/ та копією витягу з реєстру про реєстрацію права власності на нерухоме майно /а.с.62/.

Вказане нежиле приміщення використовується позивачкою ОСОБА_1 як фізичною особою-підприємцем, що не заперечували особи, які беруть участь у справі.

Суд вважає, що це нежиле приміщення є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки реєстрація права власності на це майно проведена на фізичну особу ОСОБА_1, придбано це майно в період шлюбу сторін по справі, а отже-за спільні кошти подружжя, крім того, право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності є одним із видів розпорядження власністю /ст..320 ЦК України/.

Отже, використання позивачем нерухомого майна для здійснення підприємницької діяльності не змінює статус цього майна як спільного сумісного майна подружжя.

Цей висновок судом зроблено з врахуванням правової позиції, викладеної в рішенні Конституційного Суду України від 19.09.2012 року № 17-рп/2012 у справі за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положень ч.1 ст.61 СК України.

Оскільки з іншими вимогами щодо поділу цього майна сторони не зверталися, то виходячи з рівності часток подружжя у спільному майні, суд вважає за можливе визнати за відповідачем право власності на 1/2 частину вищенаведеного нежилого приміщення.

Щодо вимог відповідача по зустрічному позову про визнання за ним права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 та житлового будинку по АДРЕСА_5, то вони до задоволення не підлягають, оскільки це майно поділено судом в натурі між сторонами за позовом ОСОБА_1

Не підлягають до задоволення і вимоги відповідача щодо визнання за ним права власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1000 га по АДРЕСА_5.

З матеріалів справи вбачається, що дана земельна ділянка площею 0,1000 га була передана у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд на підставі рішення Білоцерківської міської ради від 31.10.2005 року за № 365, що стверджується копією державного акта на право власності на земельну ділянку, який зареєстровано у визначеному законом порядку 20.02.2006 року /а.с.66/.

Згідно п.18-2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 19.03.2010 року № 2 «Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Згідно з Законом України від 11.01.2011 року ст.61 СК України було доповнено частиною п'ятою, згідно приписів якої об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є , зокрема, земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації, але відповідно до Закону України 17.05.2012 року ч.5 ст.61 СК виключено.

Таким чином, на момент набуття у власність вказаної вище земельної ділянки шляхом приватизації діяли положення законодавства, згідно яких така земельна ділянка не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, такі ж положення діють і на час звернення відповідача з зустрічним позовом та вирішення спору судом.

Щодо відшкодування судових витрат, то обома сторонами при зверненні до суду з позовом та зустрічним позовом було сплачено судовий збір в максимальному розмірі, а тому питання про відшкодування судових витрат сторони за взаємною згодою не ставлять, в тому числі, і витрат за проведення судової експертизи, які понесла позивачка.

Враховуючи все наведене та керуючись ст.ст. 60,61, 63, 68,69,70,71 СК України, ст.ст. 365, 372 ЦК України, ст.ст.10,60,88,209,212-215 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Розділити спільне майно подружжя, виділивши у власність ОСОБА_1 автомобіль MAZDA CX -7 2007 року випуску д.н.з. НОМЕР_2 вартістю 160 000 грн., житловий будинок АДРЕСА_5 вартістю 2 106 000 грн., припинивши право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину цього будинку.

Виділити у власність ОСОБА_2 автомобіль HYNDAI SANTA FE 2008 року випуску д.н.з. НОМЕР_3 вартістю 160 000 грн., двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 вартістю 320 000 грн., трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 вартістю 638 400 грн., припинивши право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину вказаного нерухомого майна.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію різниці вартості часток подружжя в нерухомому майні з врахуванням половини спільних боргових зобов»язань в сумі 211 460 грн.

Вказану суму коштів внесено ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину нежилого приміщення площею 527,3 кв.м за АДРЕСА_4.

В решті позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А. М. Дмитренко