Ухвала суду № 30939162, 17.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1814/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

17 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Федорової Г.Г.,

Вівдиченко Т.Р.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013р. у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Могунція-Україна» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.06.2012р. № 0002252280,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року позов ПАТ «Могунція - Україна» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 12.06.2012р. №0002252280.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно правомірно, у відповідності до вимог пп. 7.3.1, пп. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334/94-ВР було віднесено до валових витрат витрати, пов'язані із придбанням валюти на дату розрахунків із нерезидентами, та застосовано однаковий підхід як до збільшення валових витрат, так і до їх зменшення, а тому доводи податкового органу про порушення позивачем пп. 7.3.2 та пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334/94-ВР є протиправними.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного адміністративного суду з наступних мотивів.

Вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва ДПС було проведено документальну планову перевірку ПАТ «Могунція-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р по 31.12.2011р, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 25.05.2012 № 139/1-22-80-21667547 (надалі - Акт перевірки).

За результатом перевірки податковим органом вказано на порушення позивачем, зокрема, пп. 7.3.2, пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р № 334/94-ВР із змінами та доповненнями (позивачем занижено податок на прибуток всього у сумі 129 656,00 грн., у тому числі за III квартал 2009 року в сумі 35 469,00 грн., за IV квартал 2010 року в сумі 94 187,00 грн.), внаслідок чого на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0002252280, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участі іноземних інвесторів на суму 162 070,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 129 656,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 32 414,00 грн., які полягають у тому, що позивачем здійснено перерахунок валових витрат по імпортованих товарах (харчові добавки) на момент їх оплати, чим завищено валові витрати (всього в сумі 518 623,00 грн., і в т.ч. за III квартал 2009 року - у сумі 141 874,00 грн. та за IV квартал 2010 року - в сумі 376 749,00 грн.)

Встановлено судом першої інстанції, що позивач - ПАТ «Могунція-Україна» у перевіряємо му періоді здійснював імпорт товарів на підставі контрактів, укладених з нерезидентами: - контракт № 8 від 24.03.2003, укладений між позивачем та компанією "Дж.Ретенмайер & Сон", Гмбх+Ко, Німеччина; - контракт № 3 від 14.01.2000, укладений між позивачем та АТ "Могунція Інтернешенел", м. Базель, Швейцарія; - контракт № 12 від 10.05.2005, укладений між позивачем та фірмою "INTERMIK" Sp. z o. o., PL-01-747, м. Варшава, Польща; - контракт № 17 від 21.05.2008, укладений між позивачем та компанією Scanflavour A/S, Данія.

Валютою вищевказаних контрактів встановлено Євро. Відповідні товари імпортувалися (закупалися) на умовах післяоплати. При імпорті товарів першою подією було отримання товарів, а датою формування валових витрат була дата оприбуткування товарів по вантажно-митним деклараціям (далі -ВМД).

З огляду на встановлене судом апеляційної інстанції констатується наступне.

Нормативним актом, що врегульовує спірні правовідносини є Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р № 334/94-ВР із змінами та доповненнями, який, визначає зокрема, і порядок оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті за період, що перевірявся.

Так, відповідно до пп.7.3.2 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334/94-ВР витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6.

Згідно з до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334/94-ВР доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Зі змісту пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334/94-ВР вбачається, що дана норма застосовується у випадку продажу товарів платником податку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідні товари придбавались, тому застосуванню підлягає пп. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334/94-ВР та норма пп. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334/94-ВР, на яку законодавцем здійснено посилання у змісті пп. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334/94-ВР.

Відповідно до пп. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334/94-ВР у разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.

Тому, вимоги вказаної норми зобов'язують підприємства відображати витрати, понесені в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до валових витрат, в сумі балансової вартості придбаної іноземної валюти, що і було фактично зроблено позивачем.

При цьому, позивачем зазначалось і судом першої інстанції вірно вказано, що податковим органом не було взято до уваги той факт, що коригування валових витрат позивачем у зв'язку з придбанням валюти здійснювалось як в сторону збільшення валових витрат, так і в сторону їх зменшення, тобто відповідно до коливань курсу валют.

Судом встановлено, що відповідачем було взято до уваги лише завищення валових витрат позивача на 518 623,22 грн. та не враховано їх зменшення на 527 892,66 грн. за 2010 рік та І квартал 2011 року у зв'язку з придбанням валюти по курсу нижчому, ніж вказано в ВМД, що свідчить про неоднакове трактування відповідачем норм податкового законодавства. У випадку однакового застосування норм податкового законодавства контролюючий орган мав би включити до збільшення валових витрат суму в розмірі 527 892,66 грн. та зменшити податкове зобов'язання позивача з податку на прибуток в сумі 131 973,16 грн.

Зміст норми пп. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 Закону №334/94-ВР чітко встановлює порядок визначення балансової вартості іноземної валюти для визначення валових витрат, нарахованих в іноземній валюті, такий же як і для визначення валових доходів, отриманих в іноземній валюті.

Отже, балансова вартість іноземної валюти має розраховуватися за курсом, що діяв на дату оплати товару, тобто дати понесення витрат з купівлі іноземної валюти, а не фактичного отримання товару, а тому доводи податкового органу про обов'язок платника податків відносити на валові витрати суми, розраховані шляхом перерахування вартості товарів в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату отримання таких товарів, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.

Тому висновок суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно, відповідно до вимог пп.7.3.1, пп.7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334/94-ВР було віднесено до валових витрат витрати, пов'язані із придбанням валюти саме на дату розрахунків із нерезидентами є обґрунтованим, у зв»язку з чим доводи відповідача про порушення позивачем пп. 7.3.2 та пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334/94-ВР вірно визнано протиправними.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Податковий орган, як суб»єкт владних повноважень, не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому таке судом першої інстанції обґрунтовано визнано протиправним та скасовано.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст.160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Ключкович В.Ю.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Федорова Г.Г.

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Федорова Г. Г.