Постанова № 30938941, 24.04.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2013 р. (15:40) Справа №801/2937/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., за участю секретаря судового засідання Гребенюк Є.В. та представників сторін,

прокурор - Кузнецов К.В.

від позивача - Ліхачов А.М.,

від відповідача - ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Кримського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АР Крим

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення.

Суть спору. Кримський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Автономної Республіки Крим діючи в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АР Крим (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення штрафних санкцій в сумі 1700,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що проведеною перевіркою транспортного засобу належного відповідачу встановлено порушення вимог абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів, перелік яких визначено у ст.48 цього Закону. Постановою №137909 від 10.12.2012 до відповідача застосовано фінансову санкцію в сумі 1700 грн., яку до теперішнього часу не сплачено.

Ухвалами суду від 22.03.2013 відкрито провадженні по справі та після закінчення підготовчого провадження справу призначено до розгляду.

В судовому засіданні прокурор Кузнецов К.В. та представник позивача Ліхачов А.М. позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили останні задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі з тих підстав, що копія акту та постанови про накладення штрафу їй належним чином не направлена та нею не отримана, крім того під час перевірки всі необхідні документи у водія були наявні, а співробітники ж транспортної інспекції допустились помилки.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку з здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв`язку з публічним формуванням суб`єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" 05.04.2001 року № 2344-III (із відповідними змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2344) державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Постановою Кабінету Міністрів України за №1190 від 08 вересня 2004 року утворено Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті як урядовий орган державного управління у складі Міністерства транспорту та зв'язку та затверджено положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті.

Відповідно до п. 8 положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, головавтотрансінспекція для виконання покладених на неї завдань може за погодженням з Міністром транспорту та зв'язку утворювати територіальні органи.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку за № 888 від 14 грудня 2005 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 1573/11853 28 грудня 2005 року, затверджено положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті.

З Положення вбачається, що основними завданнями територіальних управлінь у відповідному регіоні є: здійснення відповідно до законодавства державного нагляду за дотриманням правил безпечного функціонування автомобільного транспорту загального користування; здійснення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання усіх форм власності нормативно-правових актів, стандартів і норм перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом загального користування; забезпечення дотримання вимог законодавства у сфері ліцензування в автомобільному транспорті загального користування.

Відповідно до покладених на них завдань у відповідному регіоні територіальні управління, крім іншого, здійснюють державний контроль за виконанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, правил перевезень пасажирів і вантажів; дотримання вимог нормативно-правових актів, стандартів і норм, що регулюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; здійснюють державний нагляд за забезпеченням безпеки перевезень суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування.

Із аналізу положень Закону України "Про автомобільний транспорт", Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, суд приходить до висновку про наявність повноважень у начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АР Крим, щодо застосування стягнень у виді штрафів до автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт, які передбачені ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі Закон).

Таким чином позивач реалізуючи свої завдання та функції в правовідносинах з фізичними та юридичними особами виступає як суб'єкт владних повноважень, який здійснює владну компетенцію.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 КАС України прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

З огляду на викладене, прокурор в межах наданих йому повноважень подав позов до суду в інтересах держави в особі позивача, який у спірних правовідносинах із відповідачем виступає суб'єктом владних повноважень, а відповідно спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом.

Згідно зі ст.1 Закону №2344 автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власні кошти перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Статтею 3 Закону №2344 встановлено, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до ст. 39 Закону №2344 автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують пасажирські перевезення.

Відповідно до ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Територіальним управлінням головної державної інспекції було здійснено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Так, 11.10.2012 року смт.Володарочка, 29км.автодороги Маріуполь-Запоріжжя проведено перевірку транспортного засобу марки «Івеко» д/н НОМЕР_1, який належить відповідачу на праві власності. Перевіркою встановлено, що водієм та відповідачем допущено порушення вимог ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів, перелік яких визначено у ст.48 цього Закону, а саме індивідуально - контрольної книжки водія. За результатами перевірки складений акт від 11.10.2012р. № 075076.

Таким чином, відповідачем, на підставі встановленого позивачем факту відсутності документів, під час здійснення перевезень пасажирів, допущено порушення ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт".

На підставі цього акту Територіальним управлінням головної державної інспекції в АР Крим прийнято постанову № 137909 від 10.12.2012 про застосування до відповідача фінансових санкцій в загальному розмірі 1700,00 грн.

Відповідно до п. 28 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. №1567 фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяті днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено постанову.

Відповідачем у порядку передбаченому ст. 71 КАС України не надані докази сплати заборгованості або оскарження постанови про застосування фінансових санкцій.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позовні вимоги прокурора належить задовольнити.

Що ж стосується пояснень відповідача, щодо тих підстав, що факту порушення водій автобусу не допускав, оскільки всі необхідні документи для пасажирського перевезення на час перевірки були наявні, суд ставиться критично та до уваги не приймає з наступних підстав.

Так в судовому засіданні із матеріалів справи та акту перевірки беззаперечно встановлено, що водій ОСОБА_3 факт порушення законодавства та відсутності книжки повністю визнав, шляхом викладення в акті власноручних письмових пояснень де зазначив, що індивідуальну книжку він не отримав при виїзді. Дійсність акту перевірки та викладеного в останньому підтверджується підписами водія та двох посадових осіб транспортної інспекції, не викликає сумніву та ніким не оскаржувалось.

Відносно своєчасного не отримання відповідачем копії акту перевірки та постанови про накладення штрафу, то зазначені дії позивача до вирішення даного спору щодо наявності порушення і стягнення за останні штрафу, по суті не мають відношення, а тому суд їх до уваги також не приймав.

В судовому засіданні 24.04.2013 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Постанову у повному обсязі складено 26.04.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (реєстраційний номер НОМЕР_2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1) до Державного бюджету України (р/р № 31112106700002 держбюджету в УДКСУ у м.Сімферополі АР Крим, МФО 824026, ЄДРПОУ 38040558, код бюджетної класифікації доходів 21081100 «Адміністративні штрафи і інші санкції») фінансові санкції в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Радчук А.А.