Ухвала суду № 30938300, 25.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2013 р.Справа № 1570/6361/2012

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Жука С.І.,

судді - Яковлева Ю.В.

при секретарі: Кардашові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Контейнер» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайм Контейнер» звернулося до суду з позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 12 жовтня 2012 року №№ 0001082260 та 0001092260.

Свої позовні вимоги ТОВ «Прайм Контейнер» обґрунтувало незаконністю спірних рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року вищенаведений позов було задоволено. Скасовано спірні рішення.

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з протиправності спірних рішень відповідача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог діючого законодавства за період з липня 2009 року по березень 2011 року, результати якої відображені в акті від 28 вересня 2012 року № 5740/22-6/36042548 /т. 1, а.с. 19-42/.

В акті перевірки здійснено висновок про порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198 ПК України, наслідком чого стало завищення податкового кредиту на загальну суму у 371306,9 гривень; п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», наслідком чого стало заниження податку на прибуток на загальну суму у 457774 гривень. Зміст порушень полягав у лише документальному оформленні отримання послуг з транспортно-експедиторського обслуговування від ПП «Одеська технопромислова група» і ПП «ОТГ-Груп» без їх реального отримання в натурі.

На підставі вищенаведеного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 30 травня 2012 року № 0000242310 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму у 59389,75 гривень (основний платіж - 49156 гривень, штрафні санкції - 10233,75 гривень) та № 0000232310 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму у 74238,25 гривень (основний платіж - 61446 гривень, штрафні санкції - 12792,25 гривень) /т. 1, а.с. 34-35/.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (редакція чинна на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом « 1» п. 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (редакція чинна на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Таким чином, до податкового кредиту та валових витрат можуть бути віднесені суми податку та витрати сплачені за реально отриманими послугами.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, лише документальне оформлення отримання послуг не призводить до реальних змін майнового стану суб'єкта господарювання та його контрагентів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач взагалі не має належних та допустимих доказів відсутності змін майнового стану позивача у зв'язку з лише документальним оформленням отримання вищенаведених послуг.

Тобто, позивачем не з'ясовувалося: який саме товар перевозився, його подальша участь у господарській діяльності позивача, яким чином фактично позивач отримав зазначений товар або отримав взагалі.

Не з'ясування вищенаведених обставин відповідачем, вкупі з відсутністю інших належних та допустимих доказів лише документального оформлення вищенаведених господарських операцій, не дає достатніх підстав для висновку про факт наявності вищенаведених порушень діючого законодавства позивачем.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що діючим законодавством збільшення валових витрат та податкового кредиту жодним чином не пов'язано з можливістю проведення перевірки контрагентів платників податків.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність спірних рішень відповідача.

Частиною 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Контейнер» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 12 жовтня 2012 року №№ 0001082260 та 0001092260 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвала у повному обсязі виготовлена 29 квітня 2013 року

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /С.І. Жук/

/Ю.В. Яковлев/