Постанова № 30934929, 15.01.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2013 р. справа № 2а/0470/15016/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Пасічник Т. В.

за участю представників:

позивача: - Фролова І.О. дов від 04.01.2013

відповідача: - Федорова А.Б. дов від 13.06.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу приватного підприємства «Лібра Транс»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року

у справі № 2а/0470/15016/11

за позовом приватного підприємства «Лібра Транс»

до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська,

Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області

про стягнення суми бюджетного відшкодування,-

встановила:

Приватне підприємство «Лібра Транс» звернулося до суду з позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська, Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області, в якому просило стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області бюджетну заборгованість з відшкодування податку на додану вартість по податковим деклараціям з податку на додану вартість: за квітень 2011 року в розмірі 6132,00 грн.; за травень 2011 року в розмірі 6523,00 грн.; за червень 2011 року в розмірі 3347,00 грн.; за липень 2011 року в розмірі 6551,00 грн.; за серпень 2011 року в розмірі 3329,00 грн.; за вересень 2011 року в розмірі 4419,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході камеральної перевірки бюджетного відшкодування відповідачем-1 не встановлено порушень позивачем порядку обчислення сум бюджетного відшкодування і такі суми вважаються узгодженими у встановленому законом порядку. Всупереч вимог Закону відповідач-1 не направив висновки відповідачу-2 на повернення підтверджених перевірками сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень-вересень 2011 року в розмірі 30301,00 грн., а орган Державного казначейства не провів бюджетне відшкодування зазначеної суми.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 у задоволенні адміністративного позову відмовлено з тих підстав, що відповідачем-1 призначались до проведення перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, але провести такі перевірки виявилось неможливим через те, що підприємство та його посадові особи за адресою державної реєстрації підприємства не знаходяться. Наведені обставини не дали можливості відповідачу-1 надати висновок до державного казначейства.

Не погодившись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу (а.с. 137), в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, неправильним та неповним дослідженням доказів. Позивач зазначає, що судом не досліджено та не встановлено, чи були поведені відповідно до вимог Податкового кодексу України камеральні перевірки заявлених позивачем у податкових деклараціях за квітень-вересень 2011 року даних. Також не встановлено факт виявлення податковим органом невідповідності сум бюджетного відшкодування сумам, заявленим у податкових деклараціях. Судом не з'ясовано обставини щодо проведення відповідачем-1 камеральних перевірок, не надано належної оцінки намаганню відповідача провести документальні позапланові виїзні перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача-1 проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначає, що рішення судом першої інстанції прийнято законно та обґрунтовано.

Відповідачем-1 на вимогу суду надані додаткові докази, зокрема, копії довідок про результати проведених камеральних перевірок з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень-вересень 2011 року.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання відповідач-2 повідомлений судом належним чином. Від відповідача-2 надійшло письмове клопотання про заміну відповідача-2 правонаступником - Головним управлінням Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області.

За результатами розгляду клопотання та доданих до нього доказів, колегія суддів вважає за необхідне здійснити процесуальне правонаступництво в порядку ст.55 КАС України, замінити відповідача-2 Головне управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області його правонаступником - Головним управлінням Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивачем до податкового органу подані податкові декларації з податку на додану вартість разом з додатками, відповідно до яких позивачем задекларовані суми податку на додану вартість, що підлягають бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку за періоди: за квітень 2011 року - в розмірі 6132 грн.; за травень 2011 року - в розмірі 6523 грн.; за червень 2011 року - в розмірі 3347 грн.; за липень 2011 року - в розмірі 6551 грн.; за серпень 2011 року - в розмірі 3329 грн.; за вересень 2011 року - в розмірі 4419 грн.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, та строки проведення розрахунків визначені ст.200 Податкового кодексу України.

За правилами п.200.7 ст.200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України (п.200.8ст.200 ПК України)

Відповідно до п.200.10 ст.200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно п.200.11 ст.200 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку встановлюється Кабінетом Міністрів України (постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1238).

За приписами п.200.12, п.200.13 ст.200 ПК України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом проведені камеральні перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в податкових деклараціях з податку на додану вартість за квітень-вересень 2011 року.

При проведенні 25.05.2011 податковим органом камеральної перевірки декларації з ПДВ підприємства за квітень 2011 будь-яких розбіжностей або невідповідностей заявлених в неї даних не виявлено. Разом з тим, за результатами перевірки посадові особи, що проводили перевірку, склали доповідну записку від 25.05.2011 № 13/15-2 (а.с.201), згідно якої дійшли висновку про доцільність проведення документальної позапланової виїзної перевірки у зв'язку з тим, що заданими податкового обліку встановлено невідповідність критеріям, зазначеним у пп.1 п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1238, а саме: по кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів), установлених розділом IV Податкового кодексу України чисельність працівників, які перебувають у трудових відносинах з платником, перевищує 20 осіб та середня заробітна плата усіх працівників н менше ніж у 205 рази перевищує мінімальний установлений законодавством рівень.

За результатами решти камеральних перевірок складені відповідні довідки від 06.07.2011 № 15/15-2/31076237 (а.с.193), від 08.08.2011 № 18/15-2/31076237 (а.с.191), від 06.09.2011 № 20/15-2/31076237 (а.с.195), від 07.10.2011 № 22/15-2/31076237 (а.с.197), від 07.11.2011 № 24/15-2/31076237 (а.с.199).

Вказаними довідками також не встановлено будь-яких порушень з боку позивача при визначенні показників податкових декларацій, зокрема, сум визначеного платником податку бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Проте ці довідки містять висновки про наявність достатніх підстав, що свідчать про необхідність проведення документальних позапланових перевірок відповідно до пп.1 п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1238 з огляду на ті ж обставини, що наведені в доповідній записці від 25.05.2011 № 13/15-2.

Документальні позапланові виїзні перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування за кожний з періодів квітень-вересень 2011 року призначені податковим органом з посиланням на п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України відповідними наказами, посадовим особам податкового органу виписані направлення на перевірку. Копії вказаних документів долучено до матеріалів справи.

На підставі означених наказів та направлень на перевірку посадовими особами відділу перевірок відшкодування ПДВ Лівобережної МДПІ здійснено вихід за місцезнаходженням підприємства (м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, буд. 1), в результаті чого встановлено, що підприємство та його посадові особи за адресою державної реєстрації не знаходяться, про що складено акти про неможливість вручення платнику податків наказу та направлення на перевірку та не встановлення місцезнаходження, акти про неможливість проведення перевірки та службові записки до ВПМ Лівобережної МДПІ.

Наведені вище обставини за твердженням податкового органу, з чим погодився суд першої інстанції, не дають можливості надати висновок до державного казначейства про бюджетне відшкодування.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає такий висновок помилковим.

Затвердженим наказом ДПА України від 22.12.2010 № 979 Порядком обліку платників податків і зборів врегульована процедура перевірки наявності платника за його місцезнаходженням.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що податковим органом не здійснено всіх передбачених вказаним Порядком дій задля встановлення місцезнаходження позивача, підрозділами податкової міліції не вжито належних заходів на підтвердження відсутності підприємства за місцезнаходженням, не виявлено невідповідності фактичного місцезнаходження підприємства відомостям, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 30.09.2011 відомості щодо підприємства позивача підтверджено, зокрема, місцезнаходження підприємства - м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, буд. 1.

Також як вбачається з доданих позивачем повідомлень податкового органу про відсутність у позивача права на автоматичне бюджетне відшкодування, складених та направлених на адресу позивача протягом зазначеного вище періоду, ці повідомлення направлялись відповідачем-1 рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу позивача м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, буд. 1, і були отримані позивачем, що податковим органом не заперечувалось та не спростовано.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що подані відповідачем-1 в обґрунтування доводів щодо неможливості проведення виїзних позапланових перевірок позивача докази не є належними доказами в розумінні ст.70 КАС України, висновки відповідача-1 з цього приводу про неможливість надання висновку до державного казначейства про бюджетне відшкодування є безпідставним.

Фактично обставини, на які посилається відповідач-1, не є підставами, передбаченими чинним законодавством з питань оподаткування, для не надання бюджетного відшкодування надміру сплаченого податку на додану вартість.

Наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності свідчать, що всі законодавчо встановлені умови для отримання бюджетного відшкодування, заявленого за періоди за квітень-вересень 2011 року в розмірі 30301,00 грн., позивачем у звітних податкових періодах дотримані, дані податкових декларацій з податку на додану вартість за вказані звітні податкові періоди відповідають стану фінансово-господарської діяльності позивача.

Складеними відповідачем-1 довідками камеральних перевірок підтверджується правомірність визначення та декларування позивачем податкових зобов'язань, правомірність формування податкового кредиту у всіх спірних звітних податкових періодах та достовірність нарахування позивачем сум бюджетного відшкодування.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та, враховуючи, що позивачем обраний спосіб захисту його інтересів відповідає вимогам чинного законодавства, підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та прийняв судове рішення, яке не відповідає фактичним обставинам справи, внаслідок чого, керуючись положеннями ст.202 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Лібра Транс» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року у справі № 2а/0470/15016/11- скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області на користь Приватного підприємства «Лібра Транс» заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість: за квітень 2011 року - в розмірі 6132 грн.; за травень 2011 року - в розмірі 6523 грн.; за червень 2011 року - в розмірі 3347 грн.; за липень 2011 року - в розмірі 6551 грн.; за серпень 2011 року - в розмірі 3329 грн.; за вересень 2011 року - в розмірі 4419 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко