Ухвала суду № 30932815, 22.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" квітня 2013 р. м. Київ К/800/2695/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Вербицька О.В.

Кошіля В.В.,

при секретарі - Струсевич Д.С.,

за участю представників:

від позивача: Нагаєнко О.А., Юрченко О.А.,

від відповідача: Звичайна Г.М., Кохан А.В., Парпан Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Фірма Нафтогазбуд" та Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.07.2012

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012

у справі № 2а-10477/10/1370

за позовом Публічного акціонерного товариства "Фірма Нафтогазбуд"

до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.10.2010 №0001922320/0 та №0001932320/0,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.07.2012, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 26.10.2010 №0001922320/0 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6812098,00 грн. та №0001932320/0 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1311361,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Також, не погодившись з оскаржуваними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби задоволенню не підлягає, а касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Фірма Нафтогазбуд" підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2010, складено акт від 13.10.2010 № 5220/23 - 2/01293961, в якому зафіксовано наступні порушення:

- п.4.1.1 п.4.1 ст. 4, п. п.11.3.1 п.11.3 ст. 11, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5, пп. 12.1.2 п.12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 6 046 106 грн.;

- п.1.7 ст. 1, п.4.1 ст. 4, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим підприємством було занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 548 330 грн., а також, завищено від'ємне значення податку на додану вартість на суму 1 472 573 грн.

Зокрема, податковим органом зазначено, що позивачем занижено валові доходи від продажу товарів (робіт, послуг) на суму 1000000 грн. Відхилення в сумі 1000000 грн. складають доходи від продажу товарів (робіт, послуг), які підтверджені всіма необхідними первинними та бухгалтерськими документами, представленими до перевірки, однак, не включені до складу валових доходів відображених по коду рядка 01.1 «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» Декларації з податку на прибуток за період з 01 квітня по 31 грудня 2009 року.

На підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем 26.10.2010 винесено податкові повідомлення - рішення:

- № 0001932320/0, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 822 495 грн., з яких: 2 548 330 грн. - зобов'язання за основним платежем, 1 274 165 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0001922320/0 про сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 11520681 грн., з яких: - 6 046 106 грн. зобов'язання за основним платежем, 5 474 575 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування повідомлень-рішень №0001922320/0 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6812098,00 грн. та №0001932320/0 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1311361,00 грн., враховуючи наступне.

Згідно з пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, зокрема, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Під час перевірки встановлено заниження задекларованих позивачем показників Декларацій «інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5» на загальну суму 2 719 027 гривень. Станом на 01.04.2009 на бухгалтерському рахунку 63.1 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» обліковується дебіторська заборгованість ТОВ «Ферум Лайм» перед позивачем в сумі 2000000 грн., яка виникла у зв'язку з перерахування позивачем коштів даному підприємству за товарно-матеріальні цінності, які станом на 31.03.2010 позивачем не отримано; на бухгалтерському рахунку 37.7.1 «розрахунки за виданими авансами» обліковується дебіторська заборгованість ТОВ «Сфера Транс» в сумі 719027,20 грн., яка виникла за рахунок перерахування позивачем коштів даному підприємству за будівельно-монтажні роботи, які станом на 31.03.2010 не виконано і позивачем такі роботи не прийняті.

Як було вірно встановлено судами, кошти були перераховані позивачам контрагентам - ТОВ «Ферум Лайм» та ТОВ «Сфера Транс» як покупцем товару, валові витрати відображено на підставі п.5.1 пп.5.2.1 п.5 ст.5 та пп.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивач у спірних правовідносинах не був продавцем товару, а тому донарахування відповідачем сум валового доходу з посиланням на пп.12.1.2 п.12.1 ст.12 вказаного Закону є неправомірним.

З матеріалів справи вбачається, що 03.11.2009 між позивачем, як генеральним підрядником, та Стебницьким державним гірничо-хімічним підприємством «Полімінерал», як замовником, укладено договір № 03-11/РФ/361/2009-КДФ на виконання робіт по об'єкту «Ліквідація надзвичайної ситуації техногенного характеру, що склалася в зоні соляного карсту Стебницького державного гірничо-хімічного підприємства «Полімінерал». Загальна вартість робіт становить 5805961 грн.

18.11.2009 між позивачем та ТОВ «Будівельна компанія «Київрембуд» укладено договір № 18/11-09 по виконанню робіт, відповідно до якого останній зобов'язався виконати власними силами та засобами в обумовлений строк роботи на об'єкті «Ліквідація надзвичайної ситуації техногенного характеру, що склалася в зоні соляного карсту Стебницького державного гірничо-хімічного підприємства «Полімінерал».

Позивачем проведено попередню оплату ТОВ «БК «Київрембуд» за роботи згідно платіжного доручення № 11 від 25.11.2009 на суму 599568 грн. На підтвердження виконання робіт ТОВ «БК «Київрембуд» в матеріалах справи наявні акти приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року, довідки про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року, акти №№ 1 - 5 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року. Підрядні роботи були передані позивачем Стебницькому державному гірничо-хімічному підприємству «Полімінерал».

Перевіркою, також, було встановлено, що позивачем у четвертому кварталі 2009 року безпідставно віднесено до валових витрат витрати, понесені у зв'язку із придбанням у ТОВ «Будівельна компанія «Міг» сталевої труби в кількості 387,9 тонни на суму 6 900 000 грн. згідно видаткової накладної № ОБ - 0000001166 від 28.09.2009, оскільки документів на транспортування труб не були представлені та не подані контрагентом - ТОВ «Будівельна компанія «Міг».

Отже, факт здійснення господарських операцій з придбання товару у зазначеного контрагента підтверджується видатковою накладною № ОБ-0000001166 від 28.09.2009 на суму 8280000,13 грн. Позивачем частину товару було реалізовано за договором № 14/01/3/2011-ВДВ від 14.01.2011 ТОВ «Форт Стіл», згідно наявних у справі копій видаткових накладних №00000013 від 21.01.2011 та № 00000069 від 16.02.2011.

Крім того, податковим органом у акті перевірки зазначено, що в порушення пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем завищено податковий кредит по взаєморозрахунках з ТОВ «Захистбуд» на загальну суму 229989 грн., в т.ч. за квітень 2009 р. на суму 225198 грн., за травень 2009 р. на суму 4791 грн.

Матеріали справи свідчать, що 01.03.2009 між Спеціальним управлінням № 14 ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд», що являється структурним підрозділом ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд», та ТОВ «Захистбуд» було укладено договір підряду на будівництво № 44/ВТВ/09, відповідно до якого ТОВ «Захистбуд» мало здійснити будівельно-монтажні роботи по влаштуванню підземного переходу через автодорогу Київ-Чоп ДУ 500 та ДУ 700 мм на ділянці км.16,7-17,6.

В матеріалах справи наявні довідки про вартість виконаних підрядних робіт за квітень 2009 року, травень 2009 року, акти приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2009 року, травень 2009 року. Позивач отримав від ТОВ «Захистбуд» податкову накладну № 54 від 30.04.2009 та податкову накладну № 72 від 29.05.2009, а тому, суди дійшли вірного висновку, що суми податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з отриманням структурним підрозділом підприємства підрядних робіт від ТОВ «Захистбуд» за договором від 01.03.2009 №44/ВТВ/09, обґрунтовано включені до податкового кредиту, що встановлено також під час проведення судово-економічної експертизи.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту, у зв'язку з підтвердженням реальності господарських операцій позивача з ТОВ «БК «Київрембуд», ТОВ «Будівельна компанія «Міг» та ТОВ «Захистбуд».

При цьому, колегія суддів не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про завищення позивачем валових витрат по взаєморозрахунках з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» та неправомірність включення відповідних сум до складу податкового кредиту, та вважає, що рішення судів в цій частині не можна вважати такими, що відповідають вимогам, передбачених ст. ст. 69, 159 КАС України.

В ході перевірки було встановлено, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати з придбання робіт (послуг) та товару у ТзОВ «С.Дж.Р.Груп».

Позиція відповідача ґрунтується на тому, що позивачем на підставі ряду договорів було замовлено у ТОВ «С.Дж.Р.Груп» виконання робіт на будівництво водопровідних мереж в різних селах Львівської області. При цьому, такі ж самі роботи одночасно виконувались структурними підрозділами позивача. Також, відповідач вважає, що у ТОВ «С.Дж.Р.Груп» були відсутні виробничі потужності для виконання вказаних робіт. Крім того, відповідач зазначає про факт неподачі вказаним підприємством податкової звітності.

При цьому, як зазначено судами, до матеріалів справи долучено копії договорів субпідряду № 460/2009, № 461/2009 - КДВ, № 462/2009-КДВ, № 463/2009 - КДВ, №464/2009 - КДВ, № 57/12-094-465/2009 - КДВ, укладених 25.12.2009 між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп», та акти приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, прийняли в якості доказу лист слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу управління прокуратури Львівської області від 24.12.2010 № 06/3-2866, лист Керницької сільської ради від 23.12.2010, листи Червоненської сільської ради від 23.12.2010 та Кам'янобрідської сільської ради від 11.01.2011, а також пояснення сільських голів. Суди дійшли висновку, що наведені докази свідчать про те, що роботи по будівництву водопровідних мереж у селах Львівської області ТОВ «С.Дж.Р.Груп» не виконувались.

Однак, колегія суддів вважає, що вказані листи не можуть бути достатніми доказами на підтвердження відсутності факту виконання робіт з боку ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

Щодо листів Керницької, Червоненської та Кам'янобрідської сільських рад, а також, пояснення сільських голів, то необхідно зазначити, що вказані особи жодним чином не були безпосередніми учасниками господарських відносин, що виникли між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» з приводу виконання підрядних робіт, а тому вони не можуть бути обізнані в повній мірі щодо обставин їх виконання.

Так, зокрема, згідно листа Кам'янобрідської сільської ради від 11.01.2011 № 2, сільський голова Чекай Д. вказує про те, що роботи здійснюються ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» йому стало відомо від робітників, а з приводу ТОВ «С.Дж.Р.Груп» він просто не володіє інформацією, при цьому він жодним чином не стверджує, що роботи ТОВ «С.Дж.Р.Груп» не виконувались.

Заперечуючи висновки податкового органу, ПАТ "Фірма Нафтогазбуд" зазначає, що він не є кінцевим замовником та споживачем робіт, виконаних ТОВ «С.Дж.Р.Груп», як про це вказано в акті перевірки, а є генпідрядником згідно договорів №26/363/2009-КДВ та №41/378/2009-КДВ по будівництву водопровідних мереж.

По взаємовідносинах з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» він не лише відображав у складі валових витрат витрати, пов'язані з отриманням та оплатою робіт від цього підприємства, а й відображав доходи у складі валових доходів при передачі таких результатів робіт кінцевому замовнику у сумі, що не є меншою за суму відображених валових витрат. При цьому, позивач нараховував власні податкові зобов'язання з ПДВ, складаючи при цьому податкові накладні. Також, укладення позивачем договору з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» переслідувало економічну мету - організацію виконання робіт та їх передачу кінцевому замовнику, і відповідно, отримання прибутку, а не отримання необґрунтованої економічної вигоди.

За наведених обставин, судам слід врахувати наведені вище обставини та з'ясувати характер та зміст спірних операцій між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп», дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій.

Крім того, судам необхідно прийняти до уваги наявну в матеріалах справи постанову про закриття кримінальної справи від 17.10.2011, якою встановлено, що службові особи ПАТ "Фірма Нафтогазбуд" мали всі підстави для врахування операцій по придбанню послуг у ТОВ «БК «Київрембуд» та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» по бухгалтерському та податковому обліку, так як всі документи, на підставі яких це було зроблено були оформлені у відповідності до норм чинного законодавства, а товарно-матеріальні цінності та роботи, що придбані у ТОВ «БК «Київрембуд» та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» підтверджено первинними фінансово-господарськими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За наведених обставин, зважаючи на межі перегляду, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову та направлення справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції; в іншій частині судові рішення підлягають залишенню без змін.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фірма Нафтогазбуд" задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.07.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012 в частині відмови у задоволенні позову скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В решті судові рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) О.В. Вербицька (підпис)В.В. Кошіль