Ухвала суду № 30932686, 25.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" квітня 2013 р. м. Київ К/800/9522/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Едісон»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013

у справі № 2-а-1570/3249/2012

за позовом Приватного підприємства «Едісон»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Едісон» (далі по тексту - позивач, ПП «Едісон») звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Приморському районі м. Одеси ДПС) від 18.05.2012 №0000262230 та №0000272230.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.08.2012 позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що з 05.04.2012 по 13.04.2012, на підставі направлень від 02.04.2012 №000625/467, від 04.04.2012 №000122/505, відповідачем, згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, відповідно до отриманого вироку Іллічівського міського суду Одеської області від 07.12.201, що набрав законної сили, було проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Едісон» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 23.04.2012 №1197/22-3/30873748.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог: пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено значення податку на прибуток, на загальну суму 265024,00 грн.; пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено значення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 212020,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.05.2012: №0000262230, яким позивачу позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток на загальну суму 331280,00 грн., в тому числі за основним платежем - 265024,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 66256,00 грн.; №0000272230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 265025,00 грн., в тому числі за основним платежем - 212020,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 53005,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Миракод» (продавець) та ПП «Едісон», (покупець) укладено договір купівлі-продажу на електротехнічну продукцію в асортименті від 01.07.2009 №1.

На підтвердження виконання умов договору та подальшого використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, накладні, платіжні доручення, банківські виписки, договори, довіреності, рахунки, копії яких містяться в матеріалах справи.

Судами встановлено, що висновком відповідача про порушення позивачем податкового законодавства став вирок Іллічівського міського суду Одеської області від 07.12.2011, який вступив в законну силу 23.12.2011, яким директора підприємства - контрагента позивача - ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 КК України, та призначено покарання - 3 роки позбавлення волі; у відповідності до ст. ст. 75, 76 КК України звільнено засуджену від відбування основного покарання у виді позбавлення волі із випробуванням.

При цьому, суд першої інстанції вірно не взяв до уваги посилання відповідача на встановлені під час розгляду кримінальної справи обставини, оскільки вони стосуються лише злочинних дій посадової особи ТОВ «Миракод», та не спростовують реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Миракод», і самі по собі не доводять порушення позивачем податкового законодавства під час формування податкового кредиту.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції та помилково не погодився суд апеляційної інстанції.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 цього Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього Закону протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів ( утому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності ст. 4 даного Закону віднесено принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції щодо правильності формування позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток і на додану вартість у зв'язку з належним чином оформленими первинними документами, тому позов задоволено правомірно.

Постанова Одеського окружного адміністративного суду від 17.08.2012 прийнята відповідно до вимог чинного законодавства і скасована постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 помилково.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 та залишення в силі постанови Одеського окружного адміністративного суду від 17.08.2012.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Едісон» задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 скасувати та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.08.2012.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова