Ухвала суду № 30932663, 23.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/53994/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Малюги Ю. В. Колпахчян Г. І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуМар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.08.2012 рокуу справі№ 2а/0570/5569/2012за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю «Райський сад»до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової службпровизнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04.07.2012 року у справі № 2а/0570/5569/2012 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.08.2012 року апеляційну скаргу ТОВ «Райський сад» задоволено частково. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04.07.2012 року у справі № 2а/0570/5569/2012 скасовано. Позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 26.04.2012 року: податкове повідомлення-рішення № 000011/220/2236, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, в тому числі за основним платежем 25 535,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6 384,00 грн.; податкове повідомлення-рішення № 000010/220/2237, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 311 243,00 грн., у тому числі за чотири квартали 2010 року на 106 494,00 грн., за три квартали 2009 року на 50 016,00 грн., за два квартали 2010 року на 48 239,00 грн., за перший квартал 2011 року на 106 494,00 грн.; податкове повідомлення-рішення № 000012/220/2235, яким збільшено податок на додану вартість на 9 580,00 грн., в тому числі за основним платежем 7 614,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 904,00 грн.; податкове повідомлення-рішення № 000014/220/2246, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 52 324,00 грн., в тому числі за серпень 2009 року на 10 003,00 грн., за червень 2010 року у сумі 6 248,00 грн., за грудень 2010 року 34 113,00 грн., за червень 2011 року в сумі 1 960,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального права, зокрема, п. 1.17 ст. 1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 198.3.1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. ст. 11, 69, 79, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі поставу апеляційного суду.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Мар'їнською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької виїзної позапланової перевірки ТОВ «Райський сад» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року складено акт від 09.04.2012 року № 63/230/34335340.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 26.04.2012 року № 000011/220/2236, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, в тому числі за основним платежем 25 535,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6 384,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 26.04.2012 року № 000010/220/2237 за порушення п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 311 243,00 грн., в тому числі за чотири квартали 2010 року на 106 494,00 грн., за три квартали 2009 року на 50 016,00 грн., за два квартали 2010 року на 48 239,00 грн., за перший квартал 2011 року на 106 494,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 26.04.2012 року № 000012/220/2235 збільшено податок на додану вартість на 9 580,00 грн., в тому числі за основним платежем 7 614,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 904,00 грн., за порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Податковим повідомленням-рішенням від 26.04.2012 року № 000014/220/2246 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 52 324,00 грн., в тому числі за серпень 2009 року на 10 003,00 грн., за червень 2010 року в сумі 6 248,00 грн., за грудень 2010 року 34 113,00 грн., за червень 2011 року в сумі 1 960,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 26.04.2012 року № 000013/220/2239 за порушення п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 32 442 грн., в тому числі за грудень 2008 року на 28 367,00 грн., за листопад 2011 року на 4 075,00 грн.

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції з придбання та реалізації металопродукції між позивачем та його контрагентами є такими, що не спрямовані на отримання доходу.

Апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, оскільки посилання відповідача на відсутність прибутку при придбані та реалізації товару не спростовує здійснення ним господарської діяльності.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно зі ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Розглядаючи спір по суті, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стало встановлення в ході проведення перевірки господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що не спрямовані на отримання доходу.

Предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій були правомірність формування валових витрат та податкового кредиту при виконанні договорів, укладених ТОВ «Райський сад» щодо придбання та продажу металопродукції.

Разом з тим, з акта перевірки вбачається, що податковим органом було зафіксовано порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягає в заниженні валових доходів на 17 000,00 грн. за другий квартал 2010 року по погашенню кредиторської заборгованості та пп. 198.3.1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України у зв'язку з невиключенням із податкового кредиту за червень 2011 року суми податку на додану вартість в розмірі 1 960,00 грн. по отриманій та списаній пшениці.

Проте, зазначені порушення платника залишились поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, висновки судів є неповними, що свідчить про порушення ст. 2, ч. 4 ст. 11, ч. ч. 1, 3 ст. 86, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначене порушення відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід врахувати наведене вище, перевірити всі епізоди порушень, викладені в акті перевірки і чи мали вони наслідком збільшення податкових зобов'язань платника з податку на доданку вартість та податку на прибуток підприємств, що стали підставою для винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень, на підставі належних доказів визначити реальність господарських операцій з придбання та реалізації металопродукції, застосувати до спірних відносин відповідні норми матеріального права і вирішити спір відповідно до законодавства.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04.07.2012 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.08.2012 року у справі № 2а/0570/5569/2012 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак