Ухвала суду № 30932332, 23.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16893/12/2670(у 5-ти томах) Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С.

У Х В А Л А

Іменем України

23 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі Гімарі Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕХАУ» та Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕХАУ» до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протипранвими дії Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби щодо залишення без розгляду заперечень від 28 серпня 2012 року за вих.№239-В на акт перевірки від 20 серпня 2012 року №861/39-20/32108814 та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 26 листопада 2012 року №0000533920 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 53 494 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 282 грн., №0000543920 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 78 996 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 33 831,00 грн., №0000553920 в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1200,00 грн. та в частині неврахування заниження від'ємного значення за І квартал 2012 року в сумі 282 587,00 грн.; №0000583920 в частині застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання готівки в сумі 7818,80 грн., №0000593920 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 7 546,70 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2013 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову в частині відмови в задоволенні адміністративного позову скасувати та прийняти нову про задоволення адміністративного позову повністю, посилаючись на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в які просить дану постанову скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «РЕХАУ» зареєстроване як юридична особа та є платником податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

Так, Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Рехау» (код за ЄДРПОУ 32108814) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт № 861/39-20/32108814 від 20 серпня 2012 року.

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1 п. 5.3, пп. 5.4.8 п. 5.4 «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 167 866 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 123 788 грн.;

- пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 183 302 грн. та завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в загальній сумі 54 474 грн.;

- п. 2.11 гл. 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, а саме, перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки в сумі 748,00 грн.;

- п. 2.11, п .2.12 гл. 2, п. 3.1 гл. 3 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, а саме, проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 12 248,77 грн.;

- п. 2.8 гл. 2, п. 3.1, п. 3.5 гл. 3 «Положення про ведення касових операцій в національної валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, а саме, перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі філії ТОВ «Рехау» в м. Одесі на загальну суму 4 398,38 грн.;

- пп. 4.2.9 «г» п. 4.2 ст. 4, п. 3.4 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп. 164.2.17 «г» п. 164.2 ст. 164, п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за період, що перевірявся на суму - 1 981,02 грн.;

- пп. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4, п. 3.4 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп. 164.2.10 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за період, що перевірявся на суму - 686,58 грн.;

- пп. 164.2.17 «е» п. 164.2, п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за період, що перевірявся на суму - 181 383,50 грн.;

- пп. 4.2.9 «е» п. 4.2 ст. 4, п. 3.4 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп. 164.2.17 «е» п. 164.2, п. 164,5 ст. 164 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за період, що перевірявся на суму - 10 381,48 грн.;

- пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, п. 9.10 ст. 9, п. 3.4 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164, п. 170.9 ст. 170, п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за період, що перевірявся на суму - 5 338,12 грн.;

- пп. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168, пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 127.1 ст. 127, п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за період, що перевірявся;

- п. 176.2 « 6» п. 176.2 ст. 176, п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку;

- пп. 168.1.1 п. 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за період, що перевірявся на суму - 497,14 грн.;

- пп. «г» п. 160.1, п. 160.5 ст. 160, п. 152.8 ст. 152 Податкового Кодексу України із змінами та доповненнями в частині неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи нерезидента всього у сумі 6 971,12 грн.;

- п. 103.9 ст. 103 Податкового Кодексу України, в частині неподання звітності про виплачені доходи нерезидентам.

Позивачем 29 серпня 2012 року відповідачу подано заперечення на даний акт, які залишені без розгляду.

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 20 серпня 2012 року: №0000413920, № 0000423920, № 0000433920, № 0000443920, № 0000453920, № 0000463920, № 0000473920, якими до ТОВ «Рехау» застосовано штрафні санкції, збільшено суму грошових зобов'язань, зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Не погоджуючись з прийнятими податковим повідомленнями - рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби.

За наслідками адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 26 листопада 2012 року:

- форми «Р» № 0000533920, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 63 435 00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 60 870 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 565 грн.;

- форми «Р» № 0000543920, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 115 445 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 81 484 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 33 961 грн.;

- форми «Р» форми «Р» №0000593920, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 42 343,09 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 10 146,34 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 32 196,75 грн.; форми «С» № 0000583920, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 16 193,34 грн.;

форми «П» № 0000553920, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення

об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 427 грн.

Відповідно до положень абз. першого п. 86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Відповідно до п. 6 розділу IV Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 р. № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772 у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) документальної перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки), які у випадку їх подання, є невід'ємною частиною (додатком) до акта (довідки) перевірки.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи акт перевірки був отриманий позивачем 20.08.2012 року. З огляду на положення п. 3.2 ст. 3 ПК України, ст. 253 ЦК України, статті 3 Європейської конвенції колегія судців погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що платники податків мають право подати до органу державної податкової служби заперечення на акт перевірки протягом п'яти робочих днів від дня отримання примірника акта, не включаючи день його отримання.

Заперечення на акт перевірки позивачем подані відповідачу 28.08.2012 року. З урахуванням святкового та вихідних днів, відповідно 24, 25-26 серпня) останні день для подачі заперечень припадає саме на 28.08.2012 року. Тому, рішення відповідача про залишення заперечень без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем п'ятиденного строку є протиправним.

Що стосується висновків відповідача про завищення валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Енерджі Медіа», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Між ТОВ «Рехау» та ТОВ «Енерджі Медіа» (Виконавець) укладено договір від 06.08.2010 року № 8 про надання послуг, відповідно до п. 1 якого Виконавець зобов'язується за дорученням та за рахунок замовника надати останньому послуги з проведення корпоративних заходів, строк та місце яких зазначаються в додатках.

Додатками від 08.06.2010 року №№ 02/1-10, 03/1-10 сторонами досягнуто згоди щодо проведення конференцій в ресторані «Дніпро» на 17.12.2010 року та на 24.12.2010 року.

Про можливість участі в конференції 17.12.2010 року учасники дізналися на підставі запрошення, яке серед іншого містило програму конференції: підведення підсумків за 2010 рік, ринок продуктів промислового спрямування в Україні в 2010 році, перспективи ринку, ознайомлення з новинками продукції Рехау.

Запрошення на конференцію 24.12.2010 року містило інформацію щодо заходів, які будуть мати місце - отримання консультацій провідних спеціалістів, отримання інформаційних матеріалів та листівок про продукцію Рехау. Крім того, вартість семінару включала навчання та консультації, відповіді на питання, забезпечення технічною інформацією. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що проведення вказаних заходів не мало виключно рекламного характеру.

На виконання умов даного договору його сторонами складені акти здачі-прийняття робіт від 24.12.2010 року № ОУ-18, від 24.12.2010 року № ОУ-20, від 24.12.2010 року № ОУ-13-2, від 17.12.2010 року № ОУ-19, від 17.12.2010 року № ОУ-13/1, від 17.12.2010 року № ОУ-17 на загальну суму 267 468 грн., сума ПДВ - 53 493,60. Вказані первинні документи не містять відомостей про постачання послуг з рекламування продукції.

Як зазначено в акті перевірки ТОВ «Рехау», надані до перевірки кошториси витрат на проведення конференцій «Купуємо в Рехау» та «Внутрішні інженерні сіті Рехау» не містять інформації щодо витрат на придбання рекламно-сувенірної продукції.

Запрошення на проведення конференції 24.12.2010 року передбачало проведення фуршету, розважальної програми після закінчення конференції, що виключає рекламний характер зазначеного заходу.

Дозвіл на розповсюдження під час конференції «Купуй з Рехау» у приміщенні готелю «Дніпро» продукції, в тому числі: цукерок «Київ вечірній» 348 гр., шампанського «Золота балка» н/сол. 0,75 л., шоколад «Міlка» та інше надано директором ТОВ «Рехау» Омелінським Ф.М.

Витрати на оплату послуг, отриманих від ТОВ «Енерджі Медіа» , позивачем були включені до складу його валових витрат за період, що перевірявся відповідачем.

Відповідно до положень п.п.5.2.1 п.5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного до квітня 2011 року) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.8 цієї статті.

Не включаються до складу валових витрат, згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного до квітня 2011 року) витрати на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб.

Аналогічна норма викладена і в пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, відповідно до якої, не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених ст. 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами пп. 140.1.5 п. 140.1 ст. 140 цього Кодексу). Зазначені обмеження не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є: організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі в лотереї; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу.

З аналізу наведених норм вбачається, що необхідною умовою для віднесення до витрат з податку на прибуток сум, сплачених на проведення представницького заходу (прийому, презентації, конференції) є пов'язаність останнього з рекламною діяльністю платника податків.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про рекламу» реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправне віднесення позивачем до складу валових витрат наданих ТОВ «Енерджі Медіа» послуг, оскільки вони не мають відношення до господарської діяльності позивача.

Щодо порушення позивачем вимог пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, п. 9.10 ст. 9, п. 3.4 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164, п. 170.9 ст. 170, п. 164.5 ст. 164 ПК України, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, на підставі авансових звітів №№ 212, 221, 224, 299, 246, 322, 261, 273, 274, 17, 18, 23, 35, 49, 155, 157, 106, 107, 170, 208, 136, 146, 256, 157, 264, К269, 293, 307, 199, 200, К016, 039, 055, з документами, які підтверджують витрати, позивачем не включено до складу загального місячного оподаткованого доходу платників податків (працівників) суми коштів, сплачені за паркування транспортного засобу під час перебування у відрядженні. Крім того, зазначені суми були віднесені до складу витрат при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Відповідно до пп. 5.4.8 п. 5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного до квітня 2011 року) до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.

При цьому, відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного до квітня 2011 року) не включаються до складу валових витрат виграти на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Враховуючи зазначене, до складу витрат можуть бути включені лише документально підтверджені витрати на відрядження фізичних осіб, які пов'язані з веденням господарської діяльності та обумовлені відрядженням працівника.

Відповідно до пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення, як то витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу витрат платника податку за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з діяльністю такого платника податку, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю платника податку (абз. дев'ятий пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 ПК України).

Пунктом 12 розділу III Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року № 59 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.03.2011 року № 362), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 року № 218/2658 (далі - Інструкція № 59) передбачено, що у разі відрядження за кордон на службовому автомобілі витрати на пально-мастильні матеріали відшкодовуються з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу відповідно до затвердженого маршруту, що має бути визначено у наказі (розпорядженні) керівника підприємства. Відшкодовуються також інші витрати, пов'язані з технічним обслуговуванням, стоянкою та паркуванням службового автомобіля, збори за проїзд ґрунтовими, шосейними дорогами та водними переправами.

Оскільки відрядження за межі України проводилися не на службовому автомобілі, а витрати на паркування автомобілів не пов'язані з господарською діяльністю, висновки щодо порушення позивачем вимог пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, п. 9.10 ст. 9, п. 3.4 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164, п. 170.9 ст. 170, п. 164.5 ст. 164 ПК України відповідають вимогам чинного законодавства.

Щодо заниження податку на прибуток у сумі 5 338,12 грн., суд зазначає наступне.

В порушення пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, п. 9.10 ст. 9, п. 3.4 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164, п. 170.9 ст. 170, п. 164.5 ст. 164 ПК України, а саме, сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку під звіт або на відрядження та не повернутих у встановлені законодавством строки, оподатковується у сумі перевищення над сумою витрат платника податку під звіт або на таке відрядження, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 5 338,12 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для такого висновку стало відшкодування позивачем коштів працівникам за проживання в готелі за два місця, придбання алкогольних напоїв, на екскурсії, за транспортне обслуговування іншої особи, вартості прокату боулінга та без підтверджуючих документів.

Відповідно до пункту 5 розділу II Інструкції № 59, підприємство за наявності підтвердних документів (в оригіналі) відшкодовує в межах граничних сум витрат на найм житлового приміщення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 року № 98, витрати відрядженим працівникам на найм житлового приміщення з розрахунку вартості одного місця у готелі (мотелі), іншому житловому приміщенні за кожну добу такого проживання з урахуванням включених до рахунків на оплату вартості проживання витрат на користування телефоном (крім витрат на службові телефонні розмови), холодильником, телевізором та інших витрат.

Отже, витрати працівника на проживання у відрядженні можуть бути враховані у складі витрат при визначенні об'єкта оподаткування у розмірі вартості одного місця у готельному номері за кожну добу такого проживання.

Позивач зазначає, що проживання в двомісних номерах було вимушеним, оскільки одномісних номерів не було в наявності, про що відрядженими особами були складені пояснювальні записки. Зазначене твердження не спростовує висновків з огляду на пп. 5.4.8 п. 5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного до квітня 2011 року) пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України, п. 5 розділу II Інструкції № 59, які встановлюють можливість відшкодування витрат лише для одномісного номеру. Сума відшкодованих коштів в частині другого місця в номері є додатковим благом працівника в розумінні пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, включається до загального оподаткованого прибутку та включається до складу витрат з податку на прибуток.

Включення позивачем до складу витрат сум коштів, витрачених працівниками на придбання алкогольних напоїв є необґрунтованим. А сума надміру витрачених коштів, отриманих платниками податку (працівниками) під звіт або на відрядження та не повернутих у встановлені законодавством строки включаються до оподаткованого доходу таких платників та підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Не можуть бути віднесені до складу витрат суми коштів на екскурсії та вартості прокату боулінга, як такі, що не пов'язані з господарською діяльністю підприємства. До складу витрат можуть бути включені лише документально підтверджені витрати на відрядження фізичних осіб, які пов'язані з веденням господарської діяльності та обумовлені відрядженням працівника.

Щодо сум показників безнадійної дебіторської заборгованості та розрахунку суми приросту (убутку) балансової вартості запасів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Перевіркою відображених у рядку 04.2 Декларацій «убуток балансової вартості запасів» показників за період з 01.10.2010 р. по 31.03.2011 р. у загальній сумі 4 475 299 грн. встановлено, що при визначенні убутку запасів ТОВ «Рехау» застосовувався метод вартості перших за часом надходжень (ФІФО), які обліковуються на бухгалтерських рахунках: 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні та швидкозношувальні предмети на складі», 28 «Товари», не встановлено заниження або завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.2 Декларацій «убуток балансової вартості запасів».

Перевіркою встановлено, що на підставі наказу Омелінського Ф.М. 01.12.2010 р. № 277/10-П про проведення інвентаризації активів і зобов'язань підприємства проводилась інвентаризація необоротних активів, незавершеного виробництва та фінансових вкладень, запасів на господарчих складах 20.12.2010 р. (за виключенням офісу та складу учбового центру); інвентаризація запасів на товарних складах станом на 20.12.2010 р., інвентаризація наявних грошових коштів, інвентаризація розрахунків з дебіторами і кредиторами та товарів до 30.12.2010 р., що знаходяться в дорозі станом на 30.11.2010 р., інвентаризація активів, незавершеного виробництва, запасів на виробничому та господарчому складі та в офісі учбового центру за адресою: Київська обл. смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 1 на 20.12.2010 р. Строк проведення інвентаризації визначено з 20.12.2010 р. по 23.12.2010 р.

За результатами проведеної інвентаризації відповідно до інвентаризаційного акту позивачем були виявлені нестачі у сумі 148 388,68 грн. та надлишок у сумі 99 239,34 грн.

На підставі наказу Омелінського Ф.М. від 29.03.2011 р. № 05511-П про проведення інвентаризації активів і зобов'язань підприємства проводилась повна інвентаризація активів підприємства, під час якої планувалось перевірити їх наявність, вивчити стан та придатність до подальшого використання, визначити їх собівартість згідно з нормами Податкового кодексу України та врахувати її в частині матеріальної складової у складі витрат звітного періоду, в якому буде визнано доходи від реалізації таких товарів.

Визначено перелік необоротних активів, які підлягають податковій амортизації, визначено вартість кожного об'єкта необоротних активів, які підлягають податковій амортизації станом на 01.04.2011 р., визначено належність кожного об'єкта до однієї з 16 груп основних засобів та нематеріальних активів, встановлено термін корисного використання для кожного об'єкта, визначено метод амортизації для кожної групи, визначено з класифікацією амортизаційних витрат по кожному об'єкту (адміністративні, на збут, загальновиробничі, інші). Інвентаризація проведена станом на 01.04.2011 р.

За результатами проведеної інвентаризації відповідно до інвентаризаційного акту були виявлені нестачі у сумі 21 089,62 грн.

На підставі наказу Омелінського Ф.М. від 29.11.2011 р. № 234/11-П про проведення інвентаризації активів і зобов'язань підприємства проводилась інвентаризація необоротних активів, незавершеного виробництва та фінансових вкладень, запасів на господарчих складах на 19.12.2011 р. (за виключенням офісу та складу учбового центру); інвентаризація запасів на товарних складах станом на 19.12.2011 р., інвентаризація наявних грошових коштів, інвентаризація розрахунків з дебіторами і кредиторами та товарів до 30.11.2011 р., що знаходяться в дорозі станом на 30.11.2011 р., інвентаризація активів, незавершеного виробництва, запасів на виробничому та господарчому складі та в офісі учбового центру за адресою: Київська обл. смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 1 на 19.12.2011 р. Строк проведення інвентаризації визначено з 19.12.2011 р. по 21.12.2011р.

За результатами проведеної інвентаризації відповідно до інвентаризаційного акту були виявлені нестачі у сумі 131 035,49 грн. та надлишок у сумі 152 815,30 грн.

Нестачі списані проведенням Д-т 947 К-т 20/28, відображено сторнування податкового кредиту, або нарахування податкових зобов'язань (по філіях). В податковому обліку суми нестач відображені наступним чином: до 01.04.2011 р. (в період дії Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») сума нестач відображена в колонці 4 таблиці 1 додатку К1/1 до податкової декларації з податку на прибуток як запаси, використані не в господарській діяльності підприємства. З 01.04.2012 р. (в період дії розділу III Податкового кодексу України) на придбання товарів, по яких виявлена нестача, не віднесені до витрат податкового обліку.

Надлишки оприбутковані проведенням Д-т 28 К-т 719: в 4 кварталі 2010 року відображені доходи в податковому обліку (рядок 01.6 податкової декларації з податку на прибуток підприємств), з 2-го кварталу 2011 року по 1 квартал 2012 року - відображені доходи в рядку 03.28 податкової декларації з податку на прибуток підприємств.

Як встановлено судом першої інстанції з пояснень головного бухгалтера ОСОБА_1, що при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів в 1 кварталі 2011 р. було допущено методологічну помилку, а саме: показник стовпчика 4 таблиці 1 «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів додатку К1/1 «Запаси використані не у господарській діяльності» переносився з року в рік, що призвело до заниження валових витрат у 1-му кварталі 2011 р. на суму 2 019 697 грн. 08.08.2012 року такі ж пояснення були надані письмово під підпис.

Щодо правомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

У відповідності до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з ч. 1 п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

З огляду на те, що в обов'язки контролюючого органу входить визначення суми грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, з підстав, визначених в п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, суд вважає, що відповідачем до позивача правомірно застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Вивчивши матеріали справи та враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідача.

Суд першої інстанції дійшов правильного, внаслідок дотримання норм матеріального та процесуального права, повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновку про необхідність часткового задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційні скарги потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕХАУ» та Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2013 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Мамчур Я.С.

Судді Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

Повний текст виготовлено 24.04.13р.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.