Ухвала суду № 30931658, 11.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" квітня 2013 р. м. Київ К-36895/10

К-36895/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,

при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Електроснаб»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2010

у справі № 2а-3992/09/0870 Запорізького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроснаб»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

за участю прокурора Запорізької області

третя особа Приватне підприємство (ПП) «Практик»

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.10.2009 позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 18.08.2006 № 0000262307/0-10130. Судове рішення вмотивоване висновком суду, що визнання недійсними установчих документів та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість постачальника товарів (послуг) рішенням суду, яке вступило в законну силу після здійснення операцій з поставки, не тягне за собою автоматично недійсність всіх угод, укладених такою юридичною особою, та не позбавляє іншого платника цього податку - покупця права на податковий кредит у зв`язку з придбанням товарів (послуг) у такого платника податку.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.09.2010 постанову суду першої інстанції скасовано, у позові відмовлено з мотивів неправомірності включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, виписаними ПП «Практик», з огляду на визнання недійсними установчих документів цього підприємства та свідоцтва про реєстрацію його платником ПДВ рішенням Дарницького районного суму м. Києва від 14.07.2005 з моменту їх реєстрації.

У касаційній скарзі ТОВ «Електроснаб» просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції з підстав порушення цим судом норм матеріального та процесуального права та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Відповідач не скористався своїм правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування податкових зобов`язань з ПДВ згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки акту перевірки від 10.08.2006 № 410/23-07/31163429 про порушення позивачем норм підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), у результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за березень, квітень, червень, липень, листопад, грудень 2004 року на загальну суму 24939,99 грн., за податковими накладними, виписаними ПП. «Практик», установчі документи та свідоцтво платника ПДВ якого визнані недійсними згідно з рішенням Дарницького районного суму м. Києва від 14.07.2005, яке набрало законної сили.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.08.2006 № 0000262307/0-10130 про визначення податкових зобов`язань з ПДВ у сумі 37409,98 грн. (у т.ч. 24939,99 грн. - основний платіж та 12469,99 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (замовник) та ПП «Практик» (виконавець) укладено договір від 03.02.2004 № 03/02 та додаткову угоду до цього договору від 05.04.2004 про надання послуг щодо пошуку та підбору для замовника будматеріалів (щебінь), підбору і підготовці вагонів для відправки щебеню, на підставі якого сторонами підписано акти виконаних робіт; ПП. «Практик» виписав податкові накладні, а позивач здійснив розрахунок за отримані послуги згідно платіжних доручень та шляхом взаємозаліку зустрічних вимог за договором № 1/03 від 21.03.2005 на загальну суму 149640,00 грн., в т.ч. ПДВ 24939,99 грн. (взаємозаліком на суму 41480,00 грн.).

Згідно з договором від 25.02.2004 позивач придбав щебінь в кількості 25302,50 тон у ПП ВКП «Нігинсахкапром», який в подальшому на підставі договору від 15.03.2004 відвантажив на адресу ВАТ «Житомирський завод силікатних виробів» на суму поставки 1053280,00 грн., в тому числі ПДВ 175546,67 грн. На підтвердження цих обставин позивач надав копії вказаних договорів, бухгалтерську довідку від 18.09.2006, копії рахунку від 26.02.2004 на оплату послуг з перевезення вантажу залізницею, копію податкової накладної від 27.02.2004 № 52, виписаної ПП ВКП «Нігинсахкапром» на відшкодування витрат залізниці (а.с.135 - 143, т.1).

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 (у редакції Закону України від 15.07.1999 № 977-XIV) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті (у редакції Закону України від 26.09.1997 № 550/97-ВР) визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач безпідставно включив до податкового кредиту ПДВ в сумі 24939,99 грн. в податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень, квітень, червень, липень, листопад, грудень 2004 року, оскільки вказана сума не підтверджена податковими накладними у зв'язку з визнанням недійсним свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ ПП «Практик» рішенням Дарницького районного суму м. Києва від 14.07.2005 з моменту внесення його до Реєстру платників податку на додану вартість, тобто з 31.12.2003.

Цей висновок, однак, зроблений без врахування встановлених в судовому процесі обставин щодо здійснення поставки ПП «Практик» позивачу послуг, а також такої обставини, як анулювання реєстрації ПП. «Практик» платником податку на додану вартість згідно з актом від 21.10.2005 № 651, тобто після здійснення господарський операцій з позивачем.

Судом першої інстанції, на відміну від апеляційного суду, зроблений правильний висновок, що з врахуванням наявності у ПП. «Практик» статусу платника ПДВ на дати виписування податкових накладних, не спростування ДПІ реальності господарських операцій між ПП «Практик» та позивачем, визнання у подальшому недійсними установчих документів та свідоцтва платника ПДВ цього підприємства згідно з рішенням суду не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит. Суд першої інстанції правильно застосував норми підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР та дійшов обґрунтованого висновку, що наявні у позивача документи давали йому право на включення суми ПДВ, сплаченої у вартості послуг, до складу податкового кредиту за березень, квітень, червень, липень, листопад, грудень 2004 року.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроснаб» задовольнити, скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2010, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.10.2009 - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак