Ухвала суду № 30931542, 22.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" квітня 2013 р. м. Київ К-53284/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Моторного О.А. - головуючого,

Вербицької О.В.,

Кошіля В.В.,

при секретарі - Струсевич Д.С.

за участю представників:

позивача - Терновий Р.Б.,

відповідача - Звичайна Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Нафтохімснаб"

на постанову Господарського суду Київської областi від 14.08.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2009

у справі № А4/149-08

за позовом Приватного підприємства "Нафтохімснаб"

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Господарського суду Київської області від 14.08.2008, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2009, відмовлено в задоволенні позову про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.02.2008 № 3/000002234/0 та № 534/000003234/0.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Також, позивачем були подані доповнення до касаційної скарги, в яких він просив скасувати оскаржувані рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Матеріали справи свідчать, що за результатами проведеної податковим органом виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку, за період вересень, жовтень 2007 року, складений акт № 47/23-4/33255977/526 від 15.02.2008, в якому зафіксовано порушення позивачем пп.7.4.1, 7.4.5, п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищено бюджетне відшкодування ПДВ за жовтень 2007 року в сумі 4165000,00 грн.; занижено податок на додану вартість за жовтень 2007 року на суму 1720,00 грн. та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту звітного періоду за жовтень 2007 року на суму 333,00 грн.

Перевіркою виявлено відносини позивача із суб'єктами господарювання: ТОВ ТК «Геніус», ТОВ «Блізард - ком», ТОВ «Доменсбріз», ПП «Іділія - Плюс - У», які припинили діяльність на підставі рішення суду, або договори, первинні та інші документи яких визнано судом недійсними, або з суб'єктами господарювання, місцезнаходження яких не встановлено.

Оскільки, ПП "Нафтохімснаб" отримало документи на поставку товару від постачальників, які звітували про відсутність фінансово-господарської діяльності у жовтні 2007 року, відповідач дійшов висновку, що поставки товару фактично не відбулося на етапі ланцюга постачання.

На підставі акта перевірки, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.02.2008 №3/000002234/0, яким позивачу було зменшено суму завищеного бюджетного відшкодування в розмірі 4165000,00 грн., та від 21.02.2008 р. №534/000003234/0, яким визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 2408,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними спірних податкових повідомлень-рішень, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5.п.7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи зі змісту даної статті, судами вірно встановлено, що платник податків має право на формування податкового кредиту не тільки за умов придбання товарів (послуг) та спорудженням основних фондів, однією з основоположних умов для формування податкового кредиту є факт сплати податку на додану вартість при купівлі товарів та послуг. Тобто, має бути підтверджений факт сплати коштів, в які включений ПДВ, за отриманий товар.

Як підтверджено результатами проведеної зустрічної перевірки ТОВ «ТК «Геніус» до СПД ОСОБА_6, факт поставки або перерахування коштів відсутній. В порушення вимог пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна, виписана ТОВ «ТК «Геніус», була складена не в момент виникнення податкових зобов'язань продавця і не має ніякого відношення до діяльності товариства.

Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивачем було здійснено розрахунки за товар, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для формування податкового кредиту.

Щодо завищення сум податкового кредиту з ПДВ, який виник

внаслідок взаємовідносин позивача з ТОВ «Доменсбріз» на суму 769,78 грн., ТОВ «Блізард-ком» на суму 810,00 грн. та ПП «Іділія-Плюс-У» на суму 55,00 грн., то суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивачем не спростовано висновків податкового органу щодо неможливості включення до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, виписаними підприємствами, що не надавали звітності, не сплачували податків та не знаходяться за реєстраційною адресою і місцезнаходження яких невідоме.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене вище, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Нафтохімснаб» залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Київської області від 14.08.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) О.В. Вербицька (підпис)В.В. Кошіль