Ухвала суду № 30931533, 24.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" квітня 2013 р. м. Київ К-51799/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Степашка О.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Маріуполі Донецької області,

правонаступником якої є Маріупольська ОДПІ Донецької області ДПС,

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.07.2009

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.10.2009

у справі № 2-а-22759/08/0570

за позовом Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт»

до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі Донецької області,

правонаступником якої є Маріупольська ОДПІ Донецької області ДПС,

про визнання недійсним податкового рішення-повідомлення,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.07.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.10.2009, задоволено позовні вимоги Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» (надалі - позивач, ДП «Маріупольський морський торговельний порт») до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі Донецької області, правонаступником якої є Маріупольська ОДПІ Донецької області ДПС (надалі - відповідач, Маріупольська ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 17.09.2008 № 0000242302/0.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками відповідача було проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання ДП «Маріупольський морський торговельний порт» вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 липня 2007 року по 31 березня 2008 року, за наслідками якої було складено акт від 08.09.2008 № 62/23-2/01125755.

Відповідно до висновків акта перевірки було встановлено порушення пп. 5.4.4 п. 5.4, п. 5.9 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 703 524 грн., з яких: за III кв. 2007 року - в сумі 611 937 грн., за IV кв. 2007 року - на суму 17 428 грн., за I кв. 2008 року - на суму 74 159 грн.

Заниження суми податкових зобов'язань з податку на прибуток відбулось внаслідок заниження позивачем валового доходу на суму 2 517 459 грн. та завищення валових витрат на суму 296 637 грн.

Причиною заниження суми валового доходу та валових витрат стало невключення до розрахунку приросту (убутку) товарних запасів залишків по субрахунку 201002 «транспортні витрати по матеріалам», по субрахунку 204004 «тарні матеріали», по субрахунку 209001 «металолом, виробничі відходи», по субрахунку 209003 «лом кабеля», по субрахунку 284002 «тара в кладових дитячих садків».

Окрім цього, позивачем в порушення пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було включено до складу валових витрат суму витрат у розмірі 7 186,00 грн., що не пов'язана із проведенням рекламних заходів щодо товарів (робіт, послуг), які надаються платником податків.

17 вересня 2008 року на підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000242302/0, яким визначено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в загальній сумі 1 320 121,00 грн., з яких: 703 524,00 грн. - за основним платежем, 616 597,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Порядок ведення податкового обліку приросту (убутку) товарів та інших запасів визначений пунктом 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

Положеннями цієї статті передбачено, що у разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

За приписами пункту 1.43 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» терміни, поняття яких не визначено положеннями статті 1 цього Закону, використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів.

Згідно п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246, що визначає методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси, запасами є активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Відповідно до пункту 8 цього Положення (стандарту) придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

За приписами пункту 9 Положення до складу первісної вартості запасів окрім іншого, віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Правовий аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку про те, що до складу первісної вартості запасів, за якою вони зараховуються на баланс, включаються всі затрати платника, пов'язані з отриманням, доставкою та поліпшенням таких запасів, понесені до моменту оприбуткування на складі або інших місцях зберігання, оскільки саме такі господарські операції, створюють зміни в структурі активів підприємства, що відповідає вимогам ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», які застосовуються до господарських операцій як до об'єкта бухгалтерського обліку.

Основною умовою, що має бути дотримана для визначення обов'язку платника податків щодо ведення обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), є включення витрат на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) цих товарів до складу валових витрат.

Дослідивши порядок обліку понесених витрат, встановленийПоложеннями (стандартами) бухгалтерського обліку і обліковою політикою ДП «Маріупольський морський торговельний порт», а також врахувавши доводи висновку судово-економічної експертизи від 09 квітня 2009 року № 6478/25, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовували свої рішення тим, що позивач взагалі не поніс витрат, пов'язаних із придбанням зазначених запасів, що за вказівкою пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» виключає обов'язок платника податків вести податковий облік приросту (убутку) зазначених запасів. Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із твердженням про те, що відповідачем при проведенні перевірки був порушений порядок визначення приросту (убутку) балансової вартості запасів та встановлення цих показників без прийняття до уваги балансової вартості запасів на початок звітного періоду, враховуючи лише дані на кінець звітного періоду. Відтак, наведене спростовує висновки податкового органу про допущені позивачем порушення норм пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Стосовно порушення позивачем пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вказаної норми статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат, окрім інших, включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку; витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

Відповідно до статті 1 Закону України від 03.07.1996 № 270/96-ВР «Про рекламу» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, рекламою є інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Відповідно до умов укладеного між позивачем та приватним підприємством «Видавництво «Порти України» договору № 18/27-7/08/238 про надання рекламних послуг від 07 березня 2008 року замовник (позивач) доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання щодо здійснення рекламно-інформаційного обслуговування у журналі «Порти України плюс» № 2 (74) 2008 року, яка включає розміщення реклами замовника та інформації, яка буде розміщена у журналі «Порти України Плюс» за узгодженням із керівництвом порту.

25 березня 2008 року між позивачем та приватним підприємством «Видавництво «Порти України» був підписаний акт про виконання робіт, за яким позивач прийняв роботу з опублікування однієї сторінки кольорової реклами у журналі «Порти України Плюс» № 2 за 2008 рік загальною вартістю 7 185,75 грн. Платіжним дорученням від 11.04.2008 № 1411 позивачем було сплачено суму вартості отриманих рекламних послуг.

Беручи до уваги зміст опублікованої у № 2 (74) журналу «Порти України Плюс» інформації про позивача (назву та адресу позивача, номери засобів зв'язку, динаміку приросту вантажообігу позивача), колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що розміщена позивачем рекламна інформація у № 2 (74) журналу «Порти України Плюс» безпосередньо пов'язана із здійснюваною позивачем господарською діяльністю, що є підставою для спростування тверджень відповідача, покладених в основу винесення неправомірного податкового повідомлення-рішення від 17.09.2008 № 0000242302/0.

Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Маріуполі Донецької області, правонаступником якої є Маріупольська ОДПІ Донецької області ДПС, залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.07.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.10.2009 у справі № 2-а-22759/08/0570 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Степашко О.І. (підпис) Шипуліна Т.М. З оригіналом згідно