Ухвала суду № 30931531, 18.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/26760/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),

Бутенка В.І.,

Олексієнка М.М.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля» до Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області про визнання дій протиправними та визнання недійсними рішень, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державного підприємства «Селидіввугілля» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2010 року Державне підприємство (далі - ДП) «Селидіввугілля» звернулося до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області, у якому просило визнати недійсними рішення відповідача про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування) страхувальниками страхових внесків.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року, в задоволенні позову ДП «Селидіввугілля» відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, ДП «Селидіввугілля» звернулося з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, що Державне підприємство «Селидіввугілля» є юридичною особою, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області. «Вуглезбут» є відокремленим підрозділом державного підприємства без статусу юридичної особи, включене до ЄДРПОУ та має ідентифікаційний код 33644454.

26 листопада 2010 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області прийнято рішення № 375, 376, 377, 378, 379, 380, 381, 382, 383, 384, 385, 386, 387, 388, 389, 390 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, згідно яких до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 10 % в залежності від кількості днів затримки у сумі 3245,24 грн., з яких 913,16 грн. - штраф та 2332,08 грн. - пеня.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно розрахунку фінансової санкції та пені по особовому рахунку ВП «Вуглезбут» ДП «Селидіввугілля» станом на 29 червня 2010 року у позивача існував борг, на який застосовано штрафні санкції та пеня, з урахуванням кількості днів затримки.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року визначення платників страхових внесків, порядок нарахування, обчислення сплати страхових внесків регулюється виключно цим Законом.

Згідно ч.1 ст.15 вище вказаного Закону платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в ч. 1 ст. 12 цього Закону.

Частиною 1 ст.14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страхувальниками є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Відповідно до п.6 ч.2 ст. 17 та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) страхувальник, в даному випадку - позивач, зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Таким чином, обґрунтованим є висновки судів попередніх інстанцій про те, що ДП "Селидіввугілля" є страхувальником та зобов'язано виконувати відповідний обов'язок зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно ч.2 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до ч.5 ст.106 зазначеного Закону (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Частиною 8 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що на недоїмку нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п.2 ч.9 ст.106 зазначеного Закону, Виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції - штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Згідно п.9.10 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 03.08.2009 р. № 19-1), суми фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків, стягуються в тому самому порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків.

Пунктом 10.11 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» встановлено, що сплата (погашення) пені здійснюється у тому самому порядку, що і недоїмка та фінансові санкції. У разі коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.

Посилання скаржника на сплату ним за вказаний період страхових внесків та неправомірне зарахування Управлінням Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області даних коштів на погашення боргу, який виник раніше, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки сплачені позивачем суми були скеровані відповідачем на погашення недоїмки зі сплати страхових внесків в порядку календарної черговості їх виникнення відповідно до частини 5 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області приймаючи оскаржувані рішення про застосування фінансових санкцій та пені, діяло у межах наданих йому повноважень та у визначений законом спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Селидіввугілля» залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: