Ухвала суду № 30929231, 02.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2013 р.

справа № 1170/2а-2762/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Шкуропадської В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго»

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року у справі №1170/2а-2762/12

за позовом публічного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» до Знам’янської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и В:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року відмовлено у задоволенні позову публічного акціонерне товариство «Кіровоградобленерго» про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення відповідача за №000391530 від 08 травня 2012 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов’язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 3970,28грн. Постанова суду мотивована обґрунтованістю висновків ДПІ щодо обов’язку платника податків сплачувати орендну плату за земельні ділянки, які знаходяться у користуванні, з урахуванням коефіцієнта індексації. Оскільки, вказаний обов’язок позивачем виконано не було, то відповідачем правомірно прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким збільшено грошове зобов’язання з орендної плати на суму несплаченої орендної плати, з урахуванням коефіцієнту індексації.

Не погодившись з постановою суду, позивач, посилаючись на порушення норм матеріального права, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову. Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на вимоги Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», з аналізу яких позивач робить висновок про те, що сплаті підлягає орендна плата, яка визначена у договорі оренди, оскільки підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є лише договір оренди такої земельної ділянки. Враховуючи те, що у договорі оренди не було визначено розмір орендної плати, з урахуванням коефіцієнта індексації, то у підприємства були відсутні правові підстави для сплати орендної плати з урахуванням індексації.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 17.03.2009 р. між Дмитрівською сільською радою Знам'янського району Кіровоградської області (Орендодавець) та ВАТ «Кіровоградобленерго» (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення. П.п. 9-12 Договору (Орендна плата) встановлено порядок сплати орендної плати, у тому числі визначено розмір орендної плати - 5% від розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 14264,70 грн. у рік або у місяць - 1 187,22 грн. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством. П. 13 Договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнта індексації, визначених законодавством.

Листом №321/06 від 15.02.2010 року позивач повідомив Дмитрівську сільську раду про

необхідність укладення додаткової угоди, у зв’язку із збільшенням коефіцієнту інфляції. (а.с.29).

На звернення позивача, Дмитрівська сільська рада надала відповідь, суть якої зводиться до того, що підприємство самостійно повинно визначати розмір орендної плати на рік, з урахуванням коефіцієнту індексації, що не суперечить пункту 10 Договору (а.с.30).

Позивачем до ДПІ подано податкову декларацію за звітний 2012 рік, в якій визначено розмір орендної плати 14264,70 грн. у рік або у місяць - 1187,23 грн. Тобто, при розрахунку зобов’язань позивачем прийнято до уваги розмір орендної плати, який визначено Договором оренди, без урахування коефіцієнту індексації (а.с.36).

19.04.2012 року посадовими особами ДПІ проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2012 рік №790 від 17.02.2012 року, за результатами якої складено акт №95/1530/23226362.

В акті перевірки вказано, що підприємством, в порушення вимог п.289.1 ст.289 розділу ХІІІ Податкового кодексу України, в поданій податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на 2012 рік №790 від 17.02.2012 року не застосовано коефіцієнт індексації розміру орендної плати на 2008 рік (коефіцієнт індексації 1,152), на 2009 рік (коефіцієнт індексації 1,059), на 2010 рік (коефіцієнт індексації 1), на 2011 рік (коефіцієнт індексації 1), на 2012 рік (коефіцієнт індексації 1), що призвело до заниження податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, що підлягає нарахуванню в картці особового рахунку за платежем: 13050204 «Орендна плата»на 3133,82 грн..

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкового повідомлення-рішення від 08.05.2012 року за №0000391530, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: орендна плата з юридичних осіб в сумі 3970,28 грн., в тому числі 3133,82 грн. основного платежу, 783,46 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.5).

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зобов’язаний сплачувати орендну плату, яка визначена договором, з урахуванням коефіцієнту індексації.

За наслідками перегляду судового рішення колегією суддів встановлено, що фактично спірні правовідносини виникли з приводу того, чи зобов’язаний позивач сплачувати орендну плату з урахуванням коефіцієнту індексації, якщо такий коефіцієнт не був врахований при визначені орендної плати, розмір якої зазначено у договорі оренди. Обґрунтовуючи свою позицію, позивач вказував на те, що єдиною правовою підставою для визначення розміру платежів з орендної плати є договір оренди, в якому такий розмір зазначено. Виходячи з такого розуміння чинного законодавства, позивачем і було подано декларацію за 2012 рік, в якій зазначений розмір орендної плати, що визначений договором оренди від 17.03.2009р. Той факт, що розмір орендної плати, який визначався підприємством у декларації, не враховував коефіцієнти індексації, які зазначено в акті перевірки, позивачем не заперечувався.

Відповідно до пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, плата за землю – загальнодержавний податок, який сплавляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно із статтями 270, 271 Податкового кодексу України, об’єктом оподаткування плати за землю є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а базою оподаткування – нормативна грошова оцінка земельних ділянок, з урахуванням коефіцієнта індексації, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено – площа земельних ділянок.

Отже, враховуючи вимоги наведених норм права, позивач, при визначення розміру орендної плати, мав врахувати коефіцієнти індексу інфляції. Такий обов’язок передбачено і умовами договору, який укладено між позивачем та Дмитрівською сільською радою Знам'янського району Кіровоградської області, а саме пунктом 10 Договору, яким визначено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюються з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставним посилання позивача на п.288.1 ст.288 ПК України, яким встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оскільки вказана норма права вказує на підставу нарахування орендної плати, але не свідчить про відсутність у платника податків обов’язку сплачувати орендну плату, яка визначена договором, з урахуванням коефіцієнту індексації. Аналогічними є і посилання позивача на вимоги ст..15, 21 Закону України «Про оренду землі», оскільки вказані норми права вказують на необхідність відображення в договорі оренди земельної ділянки орендної плати, як істотної умови договору, але не вказують на відсутність у платника податків обов’язку сплачувати орендну плату, яка визначена договором, з урахуванням коефіцієнту індексації.

Крім цього, відносно посилань позивача на вимоги Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», суд першої інстанції обґрунтованого вказав на те, що згідно із ч.2 ст.1 ЦК України, до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Пославшись на положення вказаної норми права, суд першої інстанції правильно вказав на те, що оскільки спірні правовідносини щодо визначення розміру земельного податку (орендної плати) регулюються положеннями Податкового кодексу України, то посилання позивача на цивільне законодавство є необґрунтованим.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо наявності у позивача обов’язку сплачувати орендну плату, яка визначена договором оренди, з урахуванням коефіцієнту індексації.

Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованість висновків суду першої інстанції, а стосуються особистого розуміння позивачем окремих норм матеріального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року у справі №1170/2а-2762/12 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 05.04.2013р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк