Ухвала суду № 30929235, 04.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2013 р.

справа № 0870/9636/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Шкуропадської В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2012 року у справі №0870/9636/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000080029 від 07.05.2012 р., яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 477 534 грн. 00 коп.. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на безпідставні висновки перевіряючих осіб щодо нікчемності укладеного правочину з ТОВ «Кастросервіс» та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов’язання з податку на додану вартість, податковий кредит та від’ємне значення, як різниці між сумою податкових зобов’язань звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2012 року позовні вимоги задоволено. Постанова суду мотивована тим, що позивачем до перевірки надані всі необхідні первинні документи, які свідчать про правомірність формування підприємством податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Кастросервіс», визначення від ємного значення, а висновки податкового органу щодо нікчемності укладеної позивачем угоди не узгоджуються з вимогами законодавства та носять характер припущень.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки, про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Кастросервіс», за наслідком якого позивачем відносилися суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалам справи, що повноважними особами СДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів» з питань правильності визначення від’ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2011 року, що виникло за серпень, вересень, листопад та грудень 2010 року, грудень 2011 року.

За результатами перевірки складено Акт №53/29/36911851 від 18.04.2012р., в якому зроблено висновки про порушення підприємство вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п. 7.4.5, п. 7.4, п.п.

7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 04.03.97 зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено податковий кредит у листопаді 2010 року на загальну суму ПДВ 477534 грн. 00 коп., що призвело до завищення від'ємного значення у сумі 477534 грн. 00 коп. за листопад 2010 року та залишку від'ємного значення, який переходить на наступні податкові періоди за грудень 2011 року.

Вказані висновки СДПІ зроблено з огляду на наступне.

Проведеною перевіркою встановлено господарські взаємовідносини ТОВ «Запорізький завод кольорових металів» з ТОВ «Кастросервіс». Так, між ТОВ «Запорізький завод кольорових металів» та ТОВ «Кастросервіс» укладено договір поставки №113/4/10 від 01 вересня 2010 року предметом якого є поставка продукції - катоди та заготовки мідні на загальну суму 2865205 грн. 20 коп., в тому числі 477534 грн. 20 коп. ПДВ.

На думку ДПІ вказаний правочин є нікчемним. Висновків про нікчемність укладеного правочину СДПІ дійшла з огляду на аналіз фінансово-господарської діяльності постачальника – ТОВ «Кастросервіс», який оформлено актом документальної перевірки від 14.02.2011р. №164/23-300/37157866. В акті перевірки зазначено, що у підприємства відсутні складські приміщення, виробничі потужності, необхідні трудові ресурси для здійснення підприємницької діяльності, підприємство за ІІІ-ІV квартал 2010 року не подавала звітності з податку на прибуток. ТОВ Кастросервіс» мало взаємовідносини з іншими суб’єктами підприємницької діяльності, які не декларують свої податкові зобов’язання, вірогідно є «податковими ямами».

З цих підстав, посилаючись на ст..ст.203, 215, 216, 228 ЦПК України, СДПІ дійшла висновку, що угода між ТОВ «Запорізький завод кольорових металів» та ТОВ «Кастросервіс» є нікчемною, укладена без мети настання реальних наслідків, яка передбачена цим договором. У зв’язку з цим СДПІ вказує на те, що угода поставки є нікчемною, нікчемним правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

На підставі акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000080029 від 07.05.2012 року, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 477 534 грн. 00 коп.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржене рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість», з огляду на відсутність доказів нікчемності вказаної угоди та підтвердження позивачем реальності господарських операцій.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

За наслідками перегляду судового рішення колегією суддів встановлено, що фактично спірні правовідносини між сторонами полягають у застосуванні норм Закону України «Про податок на додану вартість», якими визначено підстави та порядок формування податкового кредиту підприємства.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинний на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняються більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складаються із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з Акту перевірки, який стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, висновків про заниження податкових зобов’язань з ПДВ ДПІ зроблено не з огляду на вищенаведені норми матеріального права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагента позивача, яка, на думку податкової служби, свідчить про нікчемність укладеного договору.

Між тим, зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину податковий орган не врахував наступного.

Відповідно до ст..228 ЦК України, в редакції яка діяла на час укладення та виконання спірного договору, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, вказаною нормою права визначено об’єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладеного позивачем правочину. Відсутність у контрагента позивача складських приміщень та виробничих потужностей, що на думку ДПІ, унеможливлює здійснення господарської діяльності, неподання ним звітності, взаємовідносини з іншими суб’єктами підприємницької діяльності, які вірогідно (згідно з Актом перевірки) є «податковими ямами», не є тими ознаками, які характеризують правочин нікчемним.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов’язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоду не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочину, який укладено між позивачем та ТОВ «Кастросервіс», суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Кастросервіс» укладено договір поставки. При укладенні договору його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договір укладений у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямований на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.

Отже, зміст зазначеного правочину не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім цього, як вбачається з Акту перевірки, нікчемність укладеного правочину податковий орган пов’язує з тим, що сторонами укладено угоду, яка не спрямована на настання реальних наслідків, що такою угодою обумовлені.

Тобто, перевіряючими особами, в Акті перевірки, вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст..234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказаний договір визнано судом недійсним, відповідачем суду не надано.

Таким чином, акт перевірки, на висновках якого ґрунтуються і доводи апеляційної скарги, не свідчить про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», що могло б стати підставою для прийняття рішення про зменшення розміру від’ємного значення з ПДВ, з огляду на неправомірність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Кастросервіс».

В той же час, встановлені судом першої інстанції обставини справи, які не спростовуються доводами апеляційної скарги, свідчать про наступне.

01.09.2010р. між ТОВ «Запорізький завод кольорових металів» (Покупець) та ТОВ «Кастросервіс» (Постачальник) укладено договір поставки №113/4/10 (т.1 а.с.53). Предметом договору є поставка продукції відповідно до Специфікації.

Відповідно до специфікації до договору поставки, постачальник постачає, а покупець приймає та сплачує продукцію - катоди та заготовки мідні на загальну суму 2865205 грн. 20 коп., в тому числі 477534 грн. 20 коп. ПДВ (т.1 а.с.56).

Фактичне виконання сторонами договору підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, наказами про відрядження уповноважених осіб до ТОВ «Кастросервіс». Факт транспортування товарів від постачальника підтверджується товарно-транспортними накладними. Розрахунки між сторонами здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою. При цьому, відносно правильності складення первинних документів будь-яких зауважень перевіряючими особами висловлено не було.

У свою чергу, в акті перевірки який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, також відображено, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Кастросервіс» підтверджено видатковими накладними, податковими накладними, транспортування товару здійснено транспортом ТОВ «Запорізький завод кольорових металів», що підтверджено товарно-транспортними накладними, розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі (стор.20 Акту перевірки).

Таким чином, встановлені обставини справи, а також обставини, які викладені в акті перевірки, свідчать про фактичну поставку товарів на адресу позивача від ТОВ «Кастросервіс», а отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку про реальність господарських операцій та наявність у позивача підстав для віднесення спірних сум ПДВ, які сплачено у вартості товару, до складу податкового кредиту.

Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі ДПІ посилається лише на висновки, які наведено в акті перевірки, натомість, вказаним підставам для визначення спірних податкових зобов’язань, судом першої інстанції, як зазначено вище, надано належну правову оцінку.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з’ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2012 року у справі №0870/9636/12 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Ухвалу виготовлено у повному обсязі 08.04.2013 р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк