Постанова № 30926941, 24.04.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2013 р. Справа№ 5011-19/13602-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Жук Г.А.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Марвано А.Т.,

від позивача - Борзенкова Ю.М., від відповідача - Шуплякова С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»

на рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2012 року

у справі №5011-19/13602-2012 (суддя Шаптала Є.Ю.)

за позовом товариства з додатковою відповідальністю

«Страхова компанія «Альфа-Гарант»

до приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»

про відшкодування заборгованості в порядку зворотної вимоги 17558,77 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року ТОВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва позов до ПАТ «Страхове товариство «Гарантія» (далі - відповідач) про відшкодування заборгованості в порядку зворотної вимоги 17558,77 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.11.2012 року у справі №5011-19/13602-2012 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з ПАТ «Страхове товариство «Гарантія» на користь ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» шкоду у розмірі 16290,99 грн., пеню в сумі 455,95 грн., судовий збір у розмірі 1535,08 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «Страхове товариство «Гарантія» подало до апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить змінити рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2012 року у справі №5011-19/13602-2012 в частині розміру відшкодування шкоди та задовольнити позовну вимогу про відшкодування шкоди в частині 8800,99 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2012 року у справі 5011-19/13602-2012 повернуто апеляційну скаргу ПАТ «Страхове товариство «Гарантія» скаржнику на підставі п. 4 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, а саме скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 року у справі №5011-19/13602-2012 відмовлено ТОВ «Страхове товариство «Гарантія» у прийнятті апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2012 року у справі №5011-19/13602-2012.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.03.2013 року у справі №5011-19/13602-2012 скасовано ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 року у справі №5011-19/13602-2012 та направлено справу до Київського апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2013 року у справі №5011-19/13602-2012 апеляційну скаргу ПАТ «Страхове товариство «Гарантія» на рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2012 року у справі №5011-19/13602-2012 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 24.04.2013 року.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

В судовому засіданні 24.04.2013 року представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги та просила їх задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні 24.04.2013 року заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги, просила спірне судове рішення залишити без змін.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.09.2008 року між ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (страховик) та Степанюком Юрієм Олексійовичем (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №06-Z/05-133-05955, відповідно до якого позивач прийняв під страховий захист автомобіль марки «Hyundai Tucson» (державний реєстраційний номер ВН5927СВ) (а.с. 23-24).

26.06.2009 року на вул. Бугайовська, 43 в м. Одеса відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Hyundai Tucson» (державний реєстраційний номер ВН5927СВ) та транспортного засобу «ГАЗ 2705434» (державний реєстраційний номер ВН8783ВІ), що під керуванням Григоренко Сергія Івановича, що вбачається з довідки від 26.06.2009 року ДАІ ОМУ УМВС в Одеській області (а.с. 29). Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Hyundai Tucson» (державний реєстраційний номер ВН5927СВ) отримав механічні пошкодження.

Відповідно до ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Тобто, за укладеним договором одна сторона за договором зобов'язалася за винагороду (страховий внесок), котра сплачується іншою стороною, відшкодувати їй збитки, завдані застрахованому транспортному засобові в результаті настання визначеного договором страхового випадку.

До позивача звернувся страхувальник із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка є страховим випадком відповідно до умов договору від 17.09.2008 року №06-Z/05-133-05955, про що складено страхові акти №СТ/09/2124/1 від 15.02.2010 року та №СТ/09/2124 від 05.10.2009 року (а.с. 43 та 45 відповідно). Згідно вказаних актів позивач визнав розмір нанесеної страхувальнику майнової шкоди у сумі 24599,24 грн.

Згідно акту виконаних робіт АВР-000188 фактична вартість відновлювального ремонту склала 25217,23 грн. (а.с. 41).

Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 24599,24 грн., що підтверджено платіжними дорученнями №2400 від 05.10.2009 року, №257 від 14.10.2009 року, №259 від 19.10.2009 року та №359 від 15.02.2010 року (а.с. 46-49).

Статтею 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, сплативши страхову виплату за завдану внаслідок ДТП шкоду автомобілю «Hyundai Tucson» (державний реєстраційний номер ВН5927СВ), до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В даному випадку, особою винною у скоєнні ДТП, є гр. Григоренко С.І. (водій автомобіля «ГАЗ 2705434» (державний реєстраційний номер ВН8783ВІ) відповідно до постанови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10.09.2009 року у справі №3-3408/09 (а.с. 31).

Цивільно-правова відповідальність винуватця гр. Григоренко С.І. (водій автомобіля «ГАЗ 2705434» (державний реєстраційний номер ВН8783ВІ) застрахована у ПАТ «Страхове товариство «Гарантія», поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/2718799 (а.с. 72).

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Враховуючи те, що на момент виникнення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність гр. Григоренко С.І. (водій автомобіля «ГАЗ 2705434» (державний реєстраційний номер ВН8783ВІ) була застрахована ПАТ «Страхове товариство «Гарантія», то відповідач є особою, відповідальною за шкоду, завдану автомобілю «Hyundai Tucson» (державний реєстраційний номер ВН5927СВ), внаслідок ДТП, оскільки відповідно до укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу №ВС/2718799, відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, тобто відповідач здійснив страхування такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів Наказ Міністерства юстиції України, затвердженої наказом Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі - Методика) вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Згідно висновку автотоварознавчого дослідження оцінки вартості матеріальної шкоди від 06.07.2009 року №2385/09 (а.с. 32-38) розмір матеріального збитку в результаті пошкодження транспортного засобу «Hyundai Tucson» (державний реєстраційний номер ВН5927СВ) у вказаній дорожньо-транспортній пригоді складає 24426,05 грн.

Тобто, оціненою шкодою та реальними збитками позивача є збитки на суму 24426,05 грн.

26.12.2011 року позивач звернувся до відповідача з претензією №05-0128 про відшкодування заборгованості в порядку зворотної вимоги в сумі 24426,05 грн. (а.с. 20).

Згідно відповіді від 29.02.2012 року №818 відповідач повідомив про визнання страхового відшкодування в сумі 16800,99 грн. (а.с. 21).

Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, останній сплатив позивачу 8000,00 грн., а саме 5000,00 грн. 06.04.2012 року та 3000,00 грн. 30.05.2012 року.

Отже, різниця між оціненою шкодою та реальними збитками позивача в сумі 24426,05 грн. та сплаченою відповідачем сумою є 16426,05 грн.

Згідно з п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Однак, вказаний обов'язок відповідач в повному обсязі не виконав.

Як встановлено судом першої інстанції, ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну потерпілого згідно з умовами полісу ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів №ВС/2718799, становить 25000,00 грн., франшиза - 510,00 грн.

Колегією суддів встановлено, що заборгованість відповідача становить 15916,05 грн., виходячи з такого розрахунку: 24426,05 грн. (оцінена шкода) - 510,00 грн. (франшиза згідно поліса №ВС/2718799) - 8000,00 грн. (сплачена відповідачем сума) = 15916,05 грн. - сума, яка підлягає виплаті.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 15916,05 грн. в якості відшкодування заборгованості в порядку зворотної вимоги, а не 16290,99 грн., як вказав суд першої інстанції.

Згідно з п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи факт прострочення відповідачем сплати страхового відшкодування позивачеві та положення наведених норм законодавства України, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність вимог позивача про стягнення з відповідача пені за період з 27.03.2012 року по 23.07.2012 року. При цьому, приймаючи до уваги невірне визначення судом першої інстанції розміру суми страхового відшкодування, колегією суддів здійснено перерахунок розміру пені та встановлено, що до стягнення з відповідача на користь позивача з 27.03.2012 року по 23.07.2012 року підлягає 875,41 грн. пені.

Також, на переконання колегії суддів, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 27.03.2012 року по 23.07.2012 року підлягають задоволенню частково в сумі 181,20 грн. та неправомірно відхилені судом першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту наведеної статті вбачається, що коли на сторону покладено обов'язок відшкодувати шкоду в грошах, на стороні причинителя шкоди виникає обов'язок саме з виконання грошового зобов'язання по сплаті визначених сум. Відтак, з моменту виникнення такого зобов'язання, у випадку прострочення стороною його виконання, кредитор має право нарахувати відсотки.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 29.01.2013 року у справі №5011-16/11067-2012.

Отже, нарахування позивачем 3% річних за період з 27.03.2012 року по 23.07.2012 року в сумі 181,20 грн. на суму простроченого сплатою страхового відшкодування відповідає обставинам справи та вимогам ст. 625 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що сума страхового відшкодування не повинна враховувати суму податку на додану вартість з огляду на наступне.

Згідно глави 82 Цивільного кодексу України та з урахуванням ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодування шкоди, яка виникла з деліктних відносин, спрямовано на виплату коштів, необхідних для виправлення пошкодженої речі.

При цьому, системний аналіз положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не ставить в залежність проведення страхового відшкодування від фактичного відновлення потерпілим чи іншою особою пошкодженого майна, що за змістом ст. 319 Цивільного кодексу України є його правом, а не обов'язком. Тобто, потерпілий може замовити ремонт пошкодженого транспортного засобу після виплати страхового відшкодування у будь-якої особи (платника податку на додану вартість, так і не платника цього податку).

Отже, на переконання колегії суддів, підстави для визначення розміру вартості відновлювального ремонту транспортного засобу (вартість робіт та матеріалів) без урахування податку на додану вартість відсутні.

Враховуючи зазначене, колегія суддів, керуючись ст. ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, скасовує рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2012 року у справі №5011-19/13602-2012 в частині задоволення позову про стягнення 374,95 грн. шкоди, відмови у задоволенні позову про стягнення 419,46 грн. пені та 181,20 грн. 3% річних, та приймає в цій частині нове рішення суду про відмову в задоволенні позову про стягнення 374,95 грн. шкоди, задоволення позову про стягнення 419,46 грн. пені та 181,20 грн. 3% річних. В решті рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2012 року у справі №5011-19/13602-2012 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.

Керуючись статями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Страхове товариство «Гарантія» на рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2012 року у справі №5011-19/13602-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2012 року у справі №5011-19/13602-2012 в частині задоволення позову про стягнення 374,95 грн. шкоди, відмови у задоволенні позову про стягнення 419,46 грн. пені та 181,20 грн. 3% річних скасувати.

3. Прийняти в цій частині нове рішення суду, яким відмовити в задоволенні позову про стягнення 374,95 грн. шкоди, задовольнити позов про стягнення 419,46 грн. пені та 181,20 грн. 3% річних.

4. В решті рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2012 року у справі №5011-19/13602-2012 залишити без змін.

5. Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2012 року у справі №5011-19/13602-2012 викласти в наступній редакції:

«1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» (01601, м. Київ, Печерський узвіз, 3, оф. 105; код ЄДРПОУ 14229456) на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. бульвар Л.Українки, 26, код ЄДРПОУ 32382598) 15916,05 грн. шкоди, 875,41 грн. пені, 181,20 грн. 3% річних та 1555,77 грн. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити».

6. Господарському суду міста Києва видати наказ.

7. Справу повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Агрикова О.В.

Судді Жук Г.А.

Чорногуз М.Г.