YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Тернопільська область

/

Господарський суд Тернопільської області

Рішення № 30925604, 11.04.2013, Господарський суд Тернопільської області

Дата ухвалення

11.04.2013

Номер справи

921/89/13-г

Номер документу

30925604

Форма судочинства

Господарське

Компанії, зазначені в тексті судового документа

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" квітня 2013 р.Справа № 921/89/13-гГосподарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

Розглянув справу

за позовом Заступника прокурора міста Тернополя в інтересах держави в особі Тернопільського національного економічного університету вул. Львівська, 11 м. Тернопіль 46000

до відповідача №1 Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції вул. Київська, 3а м. Тернопіль 46000

відповідача №2 Тернопільської міської ради вул. Листопадова, 5 м. Тернопіль 46000

про визнання права державної власності.

За участю представників:

прокурора: Іжук Р.Б.;

позивача: Захарчук А. П.;

відповідача № 1: не з'явився;

відповідача № 2: Горохівський А.М.

Суть справи:

Заступник прокурора міста Тернополя в інтересах держави в особі Тернопільського національного економічного університету звернувся в господарський суд Тернопільської області з позовом до відповідача №1 - Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції та відповідача №2 - Тернопільської міської ради про визнання права власності за державою в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України на будівлі, що знаходяться на правах оперативного управління ТНЕУ, а саме:

- навчальний корпус №2 загальною площею 3 903,6 кв. м, розташований за адресою: м. Тернопіль, майдан Перемоги, 3 балансовою вартістю - 1 087 962,00 грн.;

- навчальний корпус № 3 загальною площею 3 091,4 кв. м, розташований за адресою: м. Тернопіль, майдан Перемоги, 3 балансовою вартістю - 940 978,00грн.;

- навчальний корпус № 4 загальною площею 695,4 кв. м, розташований за адресою: м. Тернопіль, вул. Бережанська, 2 балансовою вартістю - 235 154,00 грн.;

- складські приміщення загальною площею 199,5 кв. м, розташовані за адресою: м. Тернопіль, вул. Бережанська балансовою вартістю 17 333,00 грн.;

- фізкультурно-оздоровчий комплекс загальною площею 2 241,3 кв. м, розташований за адресою: м. Тернопіль, майдан Перемоги, 3 балансовою вартістю 2 084 435,00 грн.;

- гаражі, загальною площею 75,7 кв. м, розташовані за адресою: м. Тернопіль, вул. Львівська балансовою вартістю 69 908,00 грн.;

- гаражі, загальною площею 186,8 кв. м, розташовані за адресою: м. Тернопіль, майдан Перемоги балансовою вартістю 60 433,00 грн.;

- трансформаторну підстанцію №302 загальною площею 51,9 кв. м, розташовану за адресою: м. Тернопіль, вул. Львівська;

- бойлерну загальною площею 100,6 кв. м, розташовану за адресою м. Тернопіль, вул. Львівська, балансовою вартістю 450 705,00 грн.;

- каплицю загальною площею 25,7 кв. м, розташовану за адресою м. Тернопіль, вул. Львівська, 11 балансовою вартістю 236 756,00 грн. (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог № 119-294вих/13 від 19.03.2013р.).

Ухвалою господарського суду від 29.01.2013р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 21.02.2013р. Розгляд справи, неодноразово відкладався, востаннє на 28.03.2013р. У відповідності до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 28 березня 2013р. оголошувалась перерва до 11 квітня 2013 року.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги.

У заяві (вх. № 6899 від 28.03.2013р.) та усних поясненнях представника, відповідач № 1 позовні вимоги визнав повністю. Наслідки визнання позову відповідачу № 1 роз'яснено в судовому засіданні 28 березня 2013 року, що відображено у формулярі (протоколі) судового засідання від 28 березня 2013 року.

В розпочатому судовому засіданні його учасникам роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 29, 81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Визнання відповідачем № 1 позову не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а відтак, згідно ст.ст. 22, 78 ГПК України є підставою для задоволення позову.

Відповідач № 2 участі представника в судовому засіданні 11.04.2013 року без зазначення причин не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, витребуваних матеріалів не подав.

У відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України, строк розгляду спору за клопотанням представника відповідача було продовжено.

Окрім визнання позову відповідачем №1, обґрунтованість пред'явлених вимог підтверджується і матеріалами справи.

Так, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, судом встановлено:

Відповідно до ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Суб'єктами управління об'єктами державної власності є міністерства та інші органи виконавчої влади (ст. 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності").

Майно, закріплене за державними установами освіти, є державною власністю і управління цим майном здійснюється Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (п. 60 ч. 4 "Положення про Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України", затверджене Указом Президента України від 8 квітня 2011 року N 410/2011).

Відповідно до довідки Міністерства освіти і науки України про включення вищого навчального закладу до Державного реєстру вищих навчальних закладів України органом управління Тернопільського національного економічного університету є Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

25 травня 2011 року Тернопільський національний економічний університет звернувся до голови Тернопільської міської ради з клопотанням № 126-38/1173 про оформлення права державної власності на об'єкти нерухомості, що відповідало чинному тоді порядку набуття права власності.

Листом № 3173/01 від 21.06.2011р. виконавчий комітет Тернопільської міської ради повідомив, що через відсутність в повному об'ємі необхідних документів для оформлення права власності, а саме актів прийняття зазначених будівель в експлуатацію та відповідних рішень про їх затвердження, підстав для задоволення клопотання немає, що стало підставою для звернення прокурора з позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Перелік підстав виникнення речових прав є вичерпним, на що вказує ст. 395 ЦК України. Державні установи, як юридичні особи публічного права, не можуть набувати майно за безоплатним правочином у власність. Виходячи з аналізу правових норм державні вищі навчальні заклади, створені у формі установ, набувають майно за безоплатним правочином на праві оперативного управління чи господарського відання.

Як стверджує позивач, будівництво спірних об'єктів нерухомості відбувалося у 1960-1970 роках, у зв'язку з чим на спірні об'єкти відсутні документи про прийняття їх в експлуатацію.

Водночас єдиною формою власності була соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) власності.

Відповідно до ст. ст. 4-6 Конституції (Основного Закону) УРСР від 11.06.1937, ст. ст. 10, 11 Конституції (Основного Закону) УРСР від 20.04.1978 соціалістична власність в УРСР мала форму державної або форму кооперативно-колгоспної власності. Тобто, згідно з нормами Конституції (Основного Закону) УРСР від 11.06.1937, Конституції (Основного Закону) УРСР від 20.04.1978, ст. 90 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963) спірне нерухоме майно відносилося до об'єктів права державної власності. З проголошенням незалежності України його правовий статус не змінився, що, зокрема, підтверджується постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)", згідно з якою майно державних підприємств відноситься до об'єктів права загальнодержавної власності.

Доказів того, що на час розгляду спору спірні об'єкти вибули з державної власності суду надано не було.

Частиною 3 ст. 73 Господарського кодексу України передбачено, що майно державного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Згідно зі ст. 139 Господарського кодексу України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.

Земельні ділянки передані університету у постійне користування відповідно до положень Земельного Кодексу України.

Державним актом серії ЯЯ № 297690 на право постійного користування землею, виданим 15.10.2012р. Тернопільському національному економічному університету надано у постійне користування 8,8970 га по вул.Львівська, 11 в м. Тернополі для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, відповідно до рішення сесії Тернопільської міської ради від 17.05.2012р. № 6/21/101. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 611010003000073.

Згідно копій технічних паспортів, наявних у матеріалах справи, довідки № 126-22/3542 від 29.11.2012р., довідки № 126-11/597 від 25.02.2013р. об'єкти нерухомості: навчальний корпус № 2 розташований за адресою: м. Тернопіль, майдан Перемоги, 3 навчальний корпус № 3 розташований за адресою: м. Тернопіль, майдан Перемоги, 3; навчальний корпус № 4 розташований за адресою: м. Тернопіль, вул. Бережанська, 2; складські приміщення, розташовані за адресою: м. Тернопіль, вул. Бережанська; фізкультурно-оздоровчі заняття (комплекс), розташовані за адресою: м. Тернопіль, майдан Перемоги, 3; гаражі, розташовані за адресою: м. Тернопіль; гаражі, розташовані за адресою: м. Тернопіль, майдан Перемоги; трансформаторна підстанція №302, розташована за адресою: м. Тернопіль, вул. Львівська; бойлерна, розташована за адресою м. Тернопіль, вул. Львівська; каплиця, розташована за адресою м. Тернопіль, вул. Львівська, 11 обліковуються на балансі позивача.

Відповідно до довідки Регіонального земельно-кадастрового центру "Галицькі землі", надану позивачу ділянку площею 8,8970 га сформовано для обслуговування цілісного майнового комплексу, що територіально об'єднує об'єкти нерухомого майна по вул. Львівська, Бережанська та майдан Перемоги.

За інформацією Тернопільського міського району електромереж (довідка №369 від 11.04.2013р.), будівля трансформаторної підстанції №302 по вул. Львівська не рахується на балансі ВАТ "Тернопільобленерго" і не експлуатується Тернопільським міським РЕМом. Останній не заперечує проти оформлення за заявником права власності.

Враховуючи, що спірні об'єкти нерухомості перебувають на балансі Тернопільського національного економічного університету, утримуються за рахунок коштів державної установи та використовуються в її основній діяльності ; університет за власні кошти, здійснює поточний ремонт приміщень та їх експлуатацію; земельні ділянки для обслуговування приміщень надані учбовому закладу на праві постійного користування, суд вважає, що дані об'єкти перебувають у державній власності.

Розміщення спірних об'єктів, на які позивач просить визнати право власності, не порушує прав інших осіб. Земельна ділянка, на якій розташовані об'єкти нерухомості, надана в постійне користування Університету для обслуговування навчальних корпусів.

Від часу передачі об'єктів та на даний час вимог про звільнення цієї земельної ділянки до Університету не висувалося. Претензій на спірне майно іншими особами не заявлено.

Статтею 170 Цивільного кодексу України встановлено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами.

Приписами статті 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" встановлено, що об'єктами управління державної власності є, зокрема, майно, що передане державним комерційним підприємствам, установам та організаціям. Статтею 4 Закону встановлено, що суб`єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема, міністерства та інші органи виконавчої влади.

Згідно із ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 Господарського кодексу України право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підставою для реєстрації прав є рішення судів, що набрали законної сили.

Згідно з нормами названого Закону, положеннями ст.392 Цивільного кодексу України та обставинами даної справи, в інший спосіб, ніж як на підставі судового рішення, визнати право державної власності на згадане в позові нерухоме майно, на час вирішення спору не вбачається за можливе.

Оскільки спір виник з вини позивача судові витрати покладаються на нього.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 22, 29, 32, 33, 43 - 49, 78, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

1. Визнати право власності за державою в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України на будівлі, що знаходяться на правах оперативного управління Тернопільського Національного економічного університету (вул. Львівська, 11, м. Тернопіль 46000, код 33680120), а саме: