Ухвала суду № 30924097, 23.04.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/2458/13

Справа № 2029/7891/12 Головуючий 1 -ї

Категорія: "трудові" інстанції: Матвієвська Г.В.

Доповідач: Бурлака І. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 22» квітня 2013 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

при секретарі: Гопко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеним та в подальшому уточненим позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк». В обгрунтування своїх вимог посилалася на те, що з 10.10.1996 року вона прийнята на роботу у відповідача на посаду касира - бухгалтера управління неторгових операцій. У квітні 1999 року вона була переведена на посаду старшого касира цього управління, у вересні 2002 року переведена на посаду старшого касира управління касових операцій; у липні 2003 року переведена на посаду старшого касира управління касового обслуговування корпоративних клієнтів; у квітні 2004 року переведена на посаду старшого касира - операціоніста управління касового обслуговування корпоративних клієнтів. 11.11.2011 року звільнена на підставі п.2 ст. 41 КЗпП України. Вважала звільнення незаконним, оскільки вона виконувала обов'язки касира безпосередньо з 15.03.2011 року по 04.04.2011 року. З 05.09.2011 року матеріально-відповідальною особою була ОСОБА_3, яка працювала старшим касиром в касі № 2 і за проведення операцій в ній вона не була відповідальна. Події щодо недостачі відбулися 14.09.2011 року. В цей час вона працювала в касі № 3 та не являлася матеріально-відповідальною особою. Внаслідок незаконного звільнення їй не було нараховано та сплачено заробітну плату. Її середньомісячна заробітна плата за останні півроку складає 4000,00 грн. Просила визнати наказ № ZALK - 2011/1 - 6858328 (6858413) від 11.11.2011 року незаконним та скасувати його, поновити її на посаді старшого касира - операціоніста управління касового обслуговування корпоративних клієнтів та стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 24.11.2011 року.

Відповідач позов не визнав, просив в задоволенні позову - відмовити.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2013 року ОСОБА_2 в задоволенні позову - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати, задовольнити її позов. При цьому посилалася на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, на порушення норм матеріального та процесуального права. Вважала, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, що її звільнення проведено з порушенням вимог закону.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу - відхилити, рішення суду - залишити без змін. При цьому судова колегія виходить з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, обґрунтовано виходив з того, що звільнення ОСОБА_2 проведено з дотриманням вимог закону.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 у відповідача працювала з 10.10.1996 року на посаді касира - бухгалтера управління неторгових операцій. За час роботи її неодноразово переводили на інші посади. З квітня 2004 року вона працювала на посаді старшого касира - операціоніста управління касового обслуговування корпоративних клієнтів. 12.05.2009 року з метою забезпечення зберігання матеріальних цінностей з ОСОБА_2 укладено типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. 14 вересня 2011 року до центрального відділення банку надійшло золото у кількості 10 кг, і ОСОБА_2 здійснила бухгалтерську проводку, оформила приходний касовий ордер у ПК «Sybrdge». В подальшому без оформлення касового документу та внесення грошових коштів у касу відділення банку, за усним розпорядженням ОСОБА_4, яке ОСОБА_2 передала касиру-операціоністу ОСОБА_3, золото було видано клієнту. Внаслідок проведеної банком ревізії факт недостачі матеріальних цінностей виявлено через 7 днів, протягом яких ОСОБА_5 не повідомила відповідних посадових осіб про ці обставини. У пояснювальній, яка знаходиться на аркушах справи № 35, 36, ОСОБА_2, підтвердила, що вона не повідомила відповідних посадових осіб про недостачу матеріальних цінностей.

З додержанням вимог ст. ст. 213 - 215 ЦПК України суд першої інстанції, встановивши обставини справи повно, надавши їм належну оцінку, зазначив у рішенні про недоведеність факту порушення вимог закону при її звільненні, врахувавши те, що ОСОБА_6 умисно не повідомила протягом 7 днів відповідних посадових осіб про зазначені обставини, що дає право банку виходячи з змісту п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України та п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових справ» № 9 від 06.11.1992 року із змінами та доповненнями для звільнення ОСОБА_2

Оскільки ухвалене судове рішення відповідає зазначеним вимогам та обставинам справи, судова колегія вважає, що підстав для його зміни або скасування не вбачається. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303,304, п.1.ч.1.ст. 307, ст. 308, ст. 313, п.1.ч.1.ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя:

Судді: