Постанова № 30921798, 11.04.2013, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 543/14/12

Провадження № 2-а/242/30/13

ПОСТАНОВА

іменем України

11 квітня 2013 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Хацько Н.О., при секретарі Ярош Т.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Селидове адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області про визнання неправомірними дій по утриманню з пенсії та стягнення недоотриманих сум,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 17.11.2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м. Селидове Донецької області про визнання дій Управління Пенсійного Фонду України в м. Селидове Донецької області протиправними та зобовязання вчинити певні дії. В позові зазначив, що він перебуває на обліку в УПФУ м.Селидове та отримує пенсію за віком на пільгових умовах з 26.09.2005 р. У серпні 2011 р. він отримав від УПФУ в м.Селдиове повідомлення, в якому було зазначено, що згідно постанови КМУ від 11.03.2009 р. № 198 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» і відповідно до ст. 50 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» з нього буде утримуватися переплата за період з 11.01.2008 р. по 31.07.2011 р. у сумі 8564,24 грн. по 20 % від розміру пенсії у звязку з несвоєчасним повідомленням про працевлаштування. З вересня 2011 р. з нього стали утримувати зазначені кошти. Крім того зазначив, що він дійсно з 15.01.2003 р. по 2008 р. займався підприємницькою діяльністю та був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Постановою Донецького окружного суду від 21.04.2008 р. було припинено підприємницьку діяльність, про що повідомляється державному реєстратору, який не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відміну державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного Фонду України, фондів соціального страхування про внесення такого запису для взяття фізичної особи-підприємця на облік. Обовязок щодо повідомлення державного реєстратора покладається на суд, який ухвалив рішення. Таким чином, на час отримання допомоги по безробіттю він не мав статусу приватного підприємця субєкта підприємницької діяльності. Зловживань зі свого боку при призначенні пенсії не допускав, будь-яких недостовірних даних до ПФУ не надавав, а тому просив суд визнати неправомірними дії УПФУ в м.Селидове по утриманню з його пенсії 8564, 24 грн. по 20 % від розміру пенсії щомісячно, зобовязати відповідача здійснити виплату неправомірно утриманих сум пенсії з 01.09.2011 р.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в УПФУ м. Селидове та отримує пенсію по інвалідності з 26.09.2005 р. 10.11.2006 р. він звернувся із заявою № 3105 за перерахунком пенсії, надав копії трудової книжки, з якої вбачається, що він звільнився (запис 27). Згідно наданих документів йому було призначено пенсію по інвалідності у розмірі пенсії за віком, як пенсіонеру, який не працює у відповідності з приписами ч. 2 ст. 33 Закону № 1058. ТОВ «Селко» була надана довідка 24.12.2008 р., з якої вбачалось, що позивач працював на даному підприємстві з 18.12.2007 р. по 10.01.2008 р. За цей період була приведена у відповідність з вимогами чинного законодавства пенсія позивача і за його заявою від 12.01.2009 р. була утримана переплата у розмірі 861,67 грн. З 11.01.2008 р. позивач отримував пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за віком у відповідності з ч. 2 ст. 33 Закону № 1058, 15.07.2011 р. було зясовано, що позивач зареєстрований як приватний підприємець з 27.01.2003 р., про що не було повідомлено управління ПФУ. Враховуючи вимоги ст. 33 Закону № 1058 він не мав права на пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком, внаслідок чого утворилася переплата. На підставі заяви позивача від 15.07.2011 р. з нього утримується надміру сплачена пенсія. Тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи і дослідивши законодавство, що регулює спірні правовідносини, встановив наступне.

17.11.2011 р. позивач звернувся до суду із даним позовом. Постановою Селидівського міського суду від 23.04.2012 р. у задоволенні позовних вимог було відмовлено (а.с.26). Ухвалою Донецького Апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 р. апеляційна скарга ОСОБА_1 була залишена без задоволення, а постанова Селидівського міського суду без змін. (а.с.54-55).

Ухвалою Вищого Адміністративного суду України від 24.01.2013 р. касаційна скарга ОСОБА_1 була задоволена частково: постанова Селидівського міського суду від 23.04.2012 р. та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 р. скасовані, справа направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в управлінні ПФУ в м. Селидове з 26.09.2005 року. На підставі заяви ОСОБА_1 розпорядженням УПФУ м. Селидове № 3105 від 22.11.2006 року його було переведено з пенсії по інвалідності на пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком. Згідно заяви від 10.11.2006 року, ОСОБА_1 взяв на себе зобовязання у разі прийняття на роботу, звільнення з роботи, зміни в складі сімї, зміни місця проживання, виїзді за кордон та інші обставини, що можуть вплинути на його пенсійне забезпечення повідомити органи, що призначають та виплачують пенсію.

Згідно постанови Донецького окружного адміністративного суду Донецької області від 21.04.2008 р. підприємницька діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 припинена (а.с. 5).

Згідно повідомлення державного реєстратора від 12.10.2011 р. (а.с.14) було проведено припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за власним бажанням.

15.07.2011 р. УПФУ в м.Селидове було зясовано, що позивач зареєстрований, як приватний підприємець з 27.01.2003 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно рішення УПФУ в м. Селидове № 322 від 15.07.2011 р. з ОСОБА_1 з 11.01.2008 р. підлягає утриманню переплата у розмірі 8564,24 грн., про що свідчить також особиста заява ОСОБА_1 (а.с.43-44).

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в ред. 2006 року на момент переведення позивача з одного виду пенсії на інший) пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: інвалідам I групи - 100 відсотків пенсії за віком; інвалідам II групи - 90 відсотків пенсії за віком; інвалідам III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону. За наявності у непрацюючих інвалідів II і III груп - у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу за їх вибором пенсія по інвалідності призначається в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

Згідно абз. 2 ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Відповідно до п. 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01.07.2000 року підтверджується даними персоніфікованого обліку за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01.01.2004 року - даними персоніфікованого обліку за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, те що ОСОБА_1 подаючи заяву про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком, був з 27.01.2003 року зареєстрований, як приватний підприємець, тобто фактично маючі статус працюючого. Таким чином, позивач на час звернення до УПФУ м. Селидове не повідомив про факт здійснення ним підприємницької діяльності, що в свою чергу унеможливлювало би переведення його на пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком

Згідно ст. 49 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Дата надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій. Державний реєстратор зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фізичну особу - підприємця, щодо якої було постановлено судове рішення, про внесення такого запису.

Судом встановлено та не заперечується позивачем, що йому було відомо про винесення Донецьким окружним адміністративним судом Донецької області від 21.04.2008 р. постанови його підприємницька діяльність фізичної особи-підприємця припинена.

Відповідно до листа № 10-12/81 від 21.03.2013 року державного реєстратора Селидівської міської ради державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за його рішенням відбулося 12.10.2011 року. А також зазначено що рішення суду про те, що підприємницька діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 припинена до державного реєстратора не надходила.

Суд приймає до уваги той факт, що постановою Донецького окружного адміністративного суду Донецької області від 21.04.2008 року підприємницька діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 була припинена і відповідно до змісту ст. 49 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», в редакції, що діяла станом» постанова суду повинна була бути направлена державному реєстратору для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису, в свою чергу державний реєстратор повинен бути направити відомості про припинення підприємницької діяльності до УПФУ м. Селидове.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; цільового та ефективного використання коштів загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; відповідальності суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.

Суд звертає увагу, на те, що постанова суду про припинення підприємницької діяльності позивача була винесена 21.04.2008 року, тоді як позивач знаючи, про її винесення протягом трьох з половиною років не вживав ніяких спроб чи то заходів для встановлення факту чи надходила постанова державному реєстратору, чи прийнято дану постанову для виконання, чи направлено ним відповідне повідомлення до Пенсійного фонду. З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 будучі субєктом системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та на те, що це стосується виникнення, зміни чи припинення його субєктивних прав та обовязків повязаних з виплатою пенсії, допустив недобросовісність щодо неподання та не повідомлення УПФУ м. Селидове про здійснення ним підприємницької діяльності та її припинення.

Крім того, відповідно до ст. 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

В звязку з чим, Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є спеціальним законом, що носить імперативний характер до інших нормативно-правових актів в системі загальнообовязкового страхування, в свою чергу доводи позивача, щодо відсутності в нього зобовязання повідомити УПФУ м. Селидове про припинення підприємницької діяльності є необґрунтованими, оскільки призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за заявою, застрахованої в системі загальнообовязкового страхування, особи.

Відповідно до протоколу УПФУ м. Селидове про індивідуальний перерахунок від 15.07.2011 року загальна сума переплачених ОСОБА_1 коштів складає 8564 грн. 24 коп.

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: 1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із цим Законом були фактично обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески; 2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; 3) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач виносячи рішення про утримання з позивача переодержаних сум пенсії діяв відповідно до законодавства та в межах своїх повноважень. Крім того, що як вбачається з заяви від 15.07.2011 року (а.с. 43-44) ОСОБА_3 самостійно звертався до УПФУ м. Селидове з проханням утримувати переплачені суми з його пенсії. Суд також не приймає до уваги посилання позивача на те, що згідно довідки Красноармійської ОДПІ Донецької області від 11.10.2011 року доходи від підприємницької діяльності відсутні, оскільки він все ж таки перебував на той час в статусі підприємця і це не позбавляло його права здійснювати підприємницьку діяльність і отримувати прибуток від неї.

Таким чином, Управлінням Пенсійного фонду в м. Селидове Донецької області по даній справі доведено правомірність дій за таких обставин, суд приходить до переконання, що адміністративний позов ОСОБА_1 до УПФУ в м. Селидове Донецької області про визнання неправомірними дій по утриманню з пенсії та стягнення недоотриманих сум задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 56-59, 69-71, 79, 86, 99, 158, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 7, 33, 24, 41, 45, 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області про визнання неправомірними дій по утриманню з пенсії та стягнення недоотриманих сум відмовити у повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя