Постанова № 30921546, 16.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2013 р.Справа № 2а-4507/11/2170

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Милосердного М.М.

- Ступакової І.Г.

в зв'язку з неприбуттям учасників процесу в судове засідання справа розглянута згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2011 року відкрите акціонерне товариства (далі ВАТ) "Херсонський бавовняний комбінат" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні, у теперішній час - Державна податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі ДПІ у м. Херсоні) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 березня 2011 року №0000892301, яким позивачеві збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток на 6 759 998 грн. у тому числі за основним платежем на 5 260 592 грн. та за штрафними санкціями на 1 495 406 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що за результатами планової виїзної перевірки відповідач дійшов висновків про заниження товариством валових доходів та завищення валових витрат, у зв'язку з чим, було прийнято оспорюване рішення. На думку позивача, ці висновки є безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що вважає його необґрунтованим.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25 липня 2012 року позовні вимоги задоволено повністю.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 24 березня 2011 року №0000892301.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у м. Херсоні, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Спірне податкове повідомлення-рішення складене на підставі висновків акту планової, виїзної перевірки позивача від 14 березня 2011 року №676/23-4/00306710 (далі - акт №676).

Згідно з актом, відповідач за перевірений період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2010 року збільшив валові доходи позивача на 15 803 470 грн. та зменшив задекларовані валові витрати на 12 655 760 грн., додатково обчислений за наслідками перевірки оподатковуваний прибуток у сумі 28 459 230 грн. відповідачем було направлено на погашення задекларованого позивачем від'ємного значення з податку на прибуток за 2009 рік у сумі 4 780 906 грн. та за 2010 рік у сумі 2 635 955 грн., решту збільшеного оподатковуваного прибутку було використано для обчислення податкових зобов'язань за податковим повідомленням рішенням №0000892301.

Як зазначає відповідач, позивач у перевіреному періоді занизив валові доходи на 17 707 871 грн. у зв'язку з продажем вироблених ВАТ текстильних виробів за цінами, нижчими ніж собівартість цих виробів, чим порушив вимоги пп.4.1.1. п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Сума занижених доходів позивача визначена відповідачем шляхом порівняння доходів ВАТ від продажу текстильних виробів з їх собівартістю, при цьому дослідження напрямку продажу текстильних виробів та ціна аналогічних товарів на ринках продажу відповідачем не досліджувались.

При проведені перевірки відповідач не з'ясував напрями продажу текстильних виробів позивачем у 2007-2010 роках, а рівень справедливої ціни визначив шляхом збільшення доходу від продажу цих виробів на збиток, отриманий позивачем від такого продажу текстильних виробів. Отже при визначені доходу від продажу відповідач не врахував ринкові пропозиції та потреби на продукцію позивача, які склались при продажі та не довів можливість протиправного зиску позивача від такого продажу.

Під час перевірки відповідач зменшив валові доходи позивача на 8 342 610 грн. та збільшив валові витрати на 745 580 грн. у зв'язку з безпідставністю відображення цих показників у деклараціях з податку на прибуток позивача за 2007-2010 роки. У своєму позові та у запереченнях на позов сторони не спростовують ці висновки акту перевірки, тому суд вважає правомірним їх викладення у акті перевірки та врахування при визначенні загального підсумку перевірки.

В акті перевірки відповідач зазначає, що позивач у 2009-2010 роках до складу валових доходів не включив доход від реалізації іноземної валюти на загальну суму 2 279 440 грн. та не відобразив у складі валових витрат балансової вартості цієї валюти у сумі 2 308 137 грн., при цьому відповідач не посилається на жодні первинні бухгалтерські та податкові документи позивача, які б свідчили про це порушення податкового законодавства. Незважаючи на те, що така операція зменшує зобов'язання позивача з податку на прибуток позивач, посилаючись на первинні документи та дані бухгалтерського обліку, наполягає, що у 2009-2010 роках не здійснював продаж іноземної валюти, а придбавав її для проведення розрахунків з іноземними партнерами.

За актом перевірки відповідач збільшив валові доходи позивача на 1 717 397 грн. у зв'язку з тим, що позивач у порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону №334/94-ВР до складу валових доходів не повністю включив доходи від розрахунку курсових різниць по кредитним рахункам в іноземній валюті, у тому числі ІІІ квартал 2008 року - 1 550 386 грн., ІV квартал 2009 року - 29 356 грн., ІІ квартал 2011 року - 137 655 грн.

Позивач стверджує, що доходи від курсових коливань іноземної валюти у 2008 році ним були задекларовані у ІV кварталі 2009 року, а у 2009 та 2010 роках відповідач помилково врахував у складі доходів вексельні операції.

Позивач при складанні декларації з податку на прибуток за ІV квартал 2009 року у складі валових доходів задекларував інші доходи у сумі 1 747 309 грн., ця сума є вищою від суми спірних доходів від курсових різниць.

Позивач обрав передбачений законом спосіб виправлення помилок у декларуванні власних доходів у декларації з податку на прибуток за ІV квартал 2009 року.

Відповідачем не спростовано докази позивача стовно структури доходів від курсових різниць та відображення їх у бухгалтерському та податковому обліках.

При проведені перевірки відповідач з'ясував, що у позивача на користь інших суб'єктів підприємництва обліковувалась заборгованість, за якою минув строк позовної давності на загальну суму 2 441 372 грн. із цієї заборгованості 2 350 413 грн. - це господарські операції, які враховані при визначенні валових витрат позивача при їх оприбуткуванні (отримані) позивачем. Відповідач, посилаючись на п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", вважає, що прострочена заборгованість є валовими доходами позивача, а у відповідності з п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати позивача мали бути зменшені у зв'язку з тим, що поставка товарів (робіт, послуг) не передбачала компенсації їх вартості покупцем.

Позивач стверджує, що з 2001 року у відношенні нього розпочато процедуру банкрутства та станом на 01 липня 2010 року не було визначено остаточного реєстру вимог кредиторів, без такого реєстру визначення розміру простроченої заборгованості неможливе.

Згідно з рішеннями судів, реєстр кредиторів до 01 липня 2010 року затверджений не був, тому наслідки процедури банкрутства мають бути відображені у бухгалтерському та податкових обліках позивача після 01 липня 2010 року, тобто у податкових періодах, які знаходяться поза межами контролю акту перевірки.

За актом перевірки відповідач виключив із скалу валових витрат позивача витрати з оплати праці у сумі 1 266 977 грн., які виплачені працівникам позивача за час вимушеного простою за судовими рішеннями. На думку відповідача, включивши до складу валових витрат ці виплати, позивач порушив вимоги пп.5.6.1 п.5.6 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Позивач стверджує, що відповідач не визначив за рахунок якого саме порушення і яка саме сума компенсації по звільнених працівниках зайво віднесення до складу валових витрат. При цьому позивач не заперечує суті та суми значення цих виплат власним працівникам.

Під час проведення перевірки відповідач досліджував відносини позивача з ПП "Гудвін Сервіс" та ПП "Берлітекс". Як встановлено відповідачем, позивач у 2008 році задокументував отримання від ПП "Берлітекс" послуг по ремонту адмінбудівлі, холодильно-компресорної станції, ремонту авто-вело стоянки, ремонту складу бавовни на загальну суму 4 000 000 грн. у тому числі ПДВ 666 667 грн. Вартість послуг сплачена постачальникові, надання послуг оформлено бухгалтерськими документами та податковими накладними. При проведені перевірки відповідач з'ясував, що після надання послуг у відношенні ПП "Берлітекс" порушено справу про банкрутство, 23 лютого 2009 року підприємство ліквідоване. На час надання послуг, за даними відповідача, ПП "Берлітекс" не мав ліцензій на здійснення ремонтно-будівельних робіт не декларував наявність трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для фактичного надання послуг.

У 2009 році позивач задокументував отримання послуг від ПП "Гудвін Сервіс" на загальну суму 10 510 500 грн. у тому числі ПДВ 1 751 750 грн. За наданими документами актом від 30 червня 2009 року №1 задокументовано здійснення послуг по ремонту даху, демонтажу вікон та сходів, ремонту дверей та інше. Вартість задокументованих послуг постачальникові не сплачена, надання послуг підтверджено бухгалтерськими документами та податковими накладними. Як з'ясовано відповідачем, у відношенні ПП "Гудвін Сервіс" 31 грудня 2009 року розпочато процедуру банкрутства, а 05 серпня 2010 року це підприємство ліквідоване. На час надання послуг, за даними відповідача, ПП "Гудвін Сервіс" не мав ліцензій на здійснення ремонтно-будівельних робіт, не декларував наявність трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для фактичного надання послуг.

Вирішуючи питання у частині донарахування позивачу додаткового доходу у сумі 17 707 871 грн. від продажу товарів за цінам нижче їх собівартості, суд першої інстанції виходив з того, що Законодавством України у 2007-2010 роках ціни на текстильні вироби позивача державою не регулювались. У 2007-2010 роках валовими доходами платника податку на прибуток є доходи, які він отримав від здійснення господарських операцій, у тому числі і від операцій з продажу товарів власного виробництва. При цьому, декларування цих доходів не залежить від рівня прибутковості виробничої чи іншої діяльності такого платника податку. Виключенням з цього правила є продаж за бартерними (товарообмінними угодами), пов'язаним особам платника податку на прибуток, або особам, які не є платниками податку, чи сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками. При визначені валового доходу цим категоріям контрагентів платника податку доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. При цьому за п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємсв", якщо не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

На думку суду першої інстанції, при проведені перевірки відповідач не з'ясував напрями продажу текстильних виробів позивачем у 2007-2010 роках, а рівень справедливої ціни визначив шляхом збільшення доходу від продажу цих виробів на збиток, отриманий позивачем від такого продажу текстильних виробів. Отже при визначені доходу від продажу відповідач не врахував ринкові пропозиції та потреби на продукцію позивача, які склались при продажі та не довів можливість протиправного зиску позивача від такого продажу. У зв'язку з цим суд вважав незаконним обрахування відповідачем додаткового доходу позивача у сумі 17 707 871 грн. від продажу товарів за цінам нижче їх собівартості.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні вказується, що підприємством, в порушення пп.4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", занижено валові доходи по реалізації готової продукції (різниця між собівартістю та ціною реалізації) на загальну суму 17 707 871 грн. Підприємством постійно проводилась реалізація текстильних виробів по цінах нижчих за собівартість.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції по цьому питанню та не приймає доводи апелянта, з таких підстав.

Відповідно до пп.4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Апелянтом не спростовані висновки суду першої інстанції про те, що при визначені доходу підприємства від продажу податковий орган не врахував ринкові пропозиції та потреби на продукцію підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що підприємством постійно проводилась реалізація текстильних виробів по цінах нижчих за собівартість, тобто, підприємство працювало в збиток, і, тому, не має підстав стверджувати, що воно отримувало доходи від продажу товарів.

Згідно з судово-економічною експертизою по цьому питанню (а.с.65 т.2), доводи ДПІ про необхідність донарахування позивачу 17 707 871 грн. не підтверджуються.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про незаконне обрахування податковим органом додаткового доходу позивача у сумі 17 707 871 грн. від продажу товарів за цінам нижче їх собівартості, вбачаються обґрунтованими.

Вирішуючи питання про зменшення валових доходів позивача на 8 342 610 грн. та збільшення валових витрат на 745 580 грн. у зв'язку з безпідставністю відображення цих показників у деклараціях з податку на прибуток позивача за 2007-2010 роки, суд першої інстанції виходив з того, що у позові та у запереченнях на позов сторони не спростовують ці висновки акту перевірки, тому суд вважає їх правильними.

Ці висновки суду першої інстанції апелянтом не оскаржуються.

Вирішуючи питання про правомірність збільшення валових доходів позивача на суму від реалізації іноземної валюти - 2 279 440 грн., суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган не довів існування обставин з продажу іноземної валюти позивачем у 2009-2010 роках і, тому, є неправомірним врахування у складі валових доходів продажу валюти у сумі 2 279 440 грн.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні не міститься жодного заперечення цьому висновку суду. Апелянт лише повторює, що підприємством не включено до складу валового доходу реалізацію іноземної валюти на загальну суму 2 279 440 грн.

У висновку судової експертизи по цьому питанню (а.с.77 т.2) вказується, що доводи ДПІ про не включення у валові доходи суми від реалізації іноземної валюти в розмірі 2 279 440 грн. не підтверджуються.

За таких обставин, судова колегія вважає правильними висновки суду першої інстанції про неправомірне врахування ДПІ у складі валових доходів продажу валюти у сумі 2 279 440 грн.

Вирішуючи питання про правомірність збільшення валових доходів позивача на 1 717 397 грн. у зв'язку з тим, що позивач у порушення пп. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових доходів не повністю включив доходи від розрахунку курсових різниць по кредитним рахункам в іноземній валюті, у тому числі ІІІ квартал 2008 року - 1 550 386 грн., ІV квартал 2009 року - 29 356 грн., ІІ квартал 2010 року - 137 655 грн. суд першої інстанції виходив з того, що позивач при складанні декларації з податку на прибуток за ІV квартал 2009 року у складі валових доходів задекларував інші доходи у сумі 1 747 309 грн., ця сума є вищою від суми спірних доходів від курсових різниць. Податковим органом не спростовано докази позивача стовно структури доходів від курсових різниць та відображення їх у бухгалтерському та податковому обліках і, тому, суд першої інстанції вважав неправомірним включення цих доходів на загальну суму 1 717 397 грн. до складу валових доходів позивача за актом перевірки.

Судова колегія не погоджується з цим висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні обґрунтованих доводів стосовно цьому висновку суду не має.

Актом перевірки (а.с.21 ) було встановлено наступне порушення: "Позивач не повністю включив доходи від розрахунку курсових різниць по кредитним рахункам в іноземній валюті 1 717 397 грн., у тому числі ІІІ квартал 2008 року - 1 550 386 грн., ІV квартал 2009 року - 29 356 грн., ІІ квартал 2010 року - 137 655 грн.

У висновку експертизи по цьому питанню вказується (а.с.70-73 т.2), що підтверджується, що ВАТ "ХБК" занизив валові доходи з курсової різниці в ІІІ кварталі 2008 року на 1 550 311, 62 грн. Також, вказується, що висновки ДПІ про заниження валових доходів з курсової різниці ІУ квартал 2009 року - 29 356 грн., ІІ квартал 2010 року - 137 655 грн. неможливо підтвердити.

Таким чином, згідно з висновками експертизи, валові доходи позивача мають бути збільшені на 1 550 311, 62 грн. Жодного обґрунтованого доводу неприйняття до уваги цього висновку експертизи судом першої інстанції не наведено.

За таких підстав, судова колегія вважає, що валові доходи позивача мають бути збільшені на 1 550 311, 62 грн.

Вирішуючи питання про правомірність включення до валових доходів позивача 2 441 372 грн. (заборгованість по зобов'язанням відносно яких сплив строк позовної давності), суд першої інстанції виходив з того, що позивач (щодо якого розпочато процедуру банкрутства) не мав змоги на власний розсуд провадити заходи по погашенню боргу іншим особам та списувати такий борг після закінчення строків давності, такими повноваженнями був наділений орган, який провадив процедуру банкрутства. На думку суду, часткове списання боргу позивача перед іншими СПД та відображення наслідків такого списання у податковій звітності можливе лише після затвердження реєстру кредиторів або після завершення процедури банкрутства. За наданим суду рішеннями судів реєстр кредиторів до 01 липня 2010 року затверджений не був, тому наслідки процедури банкрутства мають бути відображені у бухгалтерському та податкових обліках позивача після 01 липня 2010 року, тобто у податкових періодах, які знаходяться поза межами контролю акту перевірки.

За таких обставин суд вважає незаконною вимогу відповідача про збільшення валових доходів на 2 441 372 грн. та зменшення валових витрат на 2 350 413 грн. у зв'язку з регулюванням розміру простроченої кредиторської заборгованості позивача.

Апелянтом не наведено обґрунтованих заперечень цьому висновку суду першої інстанції

У висновку судової експертизи по цьому питанню (а.с.78 т.2) вказується, що в акті перевірки ДПІ відсутнє чітке та об'єктивне викладення цього порушення.

Виходячи з наведеного, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про незаконність вимогу відповідача щодо збільшення валових доходів на 2 441 372 грн. та зменшення валових витрат на 2 350 413 грн. у зв'язку з регулюванням розміру простроченої кредиторської заборгованості позивача.

Вирішуючи питання про правомірність виключення із складу валових витрат позивача витрати з оплати праці у сумі 1 266 977 грн., які виплачені працівникам позивача за час вимушеного простою за судовими рішеннями, суд першої інстанції виходив з того, що компенсаційні виплати працівникам платника податків за рішеннями суду за вимушені простої не пов'язані із здійсненням оподатковуваної господарської діяльності позивача, а є компенсацією за неналежну організацію позивачем власної господарської діяльності, а тому у відповідності із п.5.1, пп. 5.3.5. п.5.3 ст.5 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" не підлягали включенню до складу валових витрат.

Ці висновки суду першої інстанції не оскаржуються.

Вирішуючи питання про правомірність формування валових витрат у сумі 12 092 087 грн. по взаємовідносинам з ПП "Гудвін Сервіс" та ПП "Берлітекс", суд першої інстанції виходив з того, що позивач не підтвердив документами виконавців факт отримання по послуг по ремонту адмінбудівлі, холодильно-компресорної станції, ремонту авто-вело стоянки, ремонту складу бавовни, послуг по ремонту даху, демонтажу вікон та сходів, ремонту дверей та інше, а тому відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" неправомірно сформував валові витрати у сумі 12 092 087 грн. по операціям з ПП "Гудвін Сервіс" та ПП "Берлітекс".

Ці висновки суду першої інстанції не оскаржуються.

З наведених обставин слідує, що в розрахунок прибутку ВАТ "ХБК" мають увійти значення:

· (-) 8 342 610 - завищення валових доходів;

· 745 580 - завищення валових витрат;

· 1 550 311, 62 - заниження валових доходів з курсової різниці в ІІІ квартал 2008 року;

· 1 266 977 грн. - завищення валових витрат на суму витрат на оплату праці за час вимушеного простою за судовими рішеннями;

· 12 092 087 грн. - завищення валових витрат по взаємовідносинам з ПП "Гудвін Сервіс" та ПП "Берлітекс".

Тобто, (-) 8 342 610 + 745 580 + 1 550 311, 62 + 1 266 977 + 12 092 087 = 7 312 345, 62 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач задекларував за 2009 рік від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток (збитків) у сумі 4 780 906 грн., а за 1 півріччя 2010 року наростаючим підсумком від'ємне значення у сумі 5 759 675 грн.

Відповідно до п.6.1 ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Таким чином, враховуючи від'ємне значення позивача за 1 півріччя 2010 року (-) 5 759 675 грн., податок на прибуток, який необхідно сплатити позивачу буде дорівнювати:

7 312 345, 62 - 5 759 675 = 1 552 670, 62 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 24 березня 2011 року №0000892301, збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток на 6 759 998 грн. у тому числі за основним платежем на 5 260 592 грн. та за штрафними санкціями на 1 495 406 грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню на суму основного платежу:

5 260 592 - 1 552 670, 62 = 3 707 921, 38 грн.

Також, податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню на суму штрафних санкції (1 495 406 грн.), з таких підстав.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 18 травня 2009 року введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч.4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, під час мораторію штрафні санкції не застосовуються.

За таких обставин, судова колегія доходить висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" і, відповідно, необхідність їх часткового задоволення.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, керуючись п.п. 3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою частково задовольнити позовні вимоги ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат".

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.3 ч.1 ст. 198; п.п. 3, 4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 липня 2012 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат" задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 24 березня 2011 року №000089230 в частині збільшення відкритому акціонерному товариству "Херсонський бавовняний комбінат" грошового зобов'язання з податку на прибуток на 3 707 921, 38 грн. - за основним платежем та на 1 495 406 грн. - за штрафними санкціями.

В іншій частині податкове повідомлення-рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: