Постанова № 30921247, 25.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15472/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 січня 2013 року адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

ФОП ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0029781740 від 31.10.2012 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 392 344 грн. 62 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 січня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній сказі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 05.09.2012 р. по 25.09.2012 р. посадовцями податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі за текстом - «ДПІ у Дніпровському районі м. Києва») проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом підприємницької діяльності - ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р.

Результати перевірки оформлено актом № 3215/17-НОМЕР_1 від 02.10.2012 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок віднесення у січні 2011 р. - жовтні 2011 р. до складу податкового кредиту сум податку, сплаченого ТОВ «Ріне» у складі вартості товару.

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

Згідно даним Системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПС України у період з січня 2011 р. по жовтень 2011 р. ФОП ОСОБА_2 включила до податкового кредиту 354 735 грн. 81 коп. за результатами господарських взаємовідносин з ТОВ «Ріне».

Згідно довідки про результати позапланової невиїзної документальної перевірки № 43/22-5/23694318 від 06.06.2012 р., складеної Кіровоградською ОДПІ, ТОВ «Ріне» не знаходиться за місцем реєстрації і на підприємстві відсутні складські приміщення і транспортні засоби.

Крім того, постановою від 30.11.2011 р. відносно посадових осіб ТОВ «Ріне» порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва.

На думку органу державної податкової служби наведене свідчить, що укладаючи угоди позивач діяла без належної обачності, а відтак всі операції з ТОВ «Ріне» є нікчемними.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0029781740 від 31.10.2012 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 392 344 грн. 62 коп., в тому числі 354 735 грн. 81 коп. за основним платежем та 37 608 грн. 81 коп. за штрафними санкціями.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит, з огляду на безтоварність господарських операцій через відсутність доказів транспортування товару та неналежне оформлення первинних документів.

На думку судової колегія наведений висновок окружного адміністративного суду не можна вважати таким, що зроблений на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Правовідносини, що ви никають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту регулюються статтею 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Позивачем було надано копії документів, що стали підставою для формування податкового кредиту.

Так, відповідно до договору на постачання сировини (молока) № 4/12 від 21.12.2010 р. ТОВ «Ріне» зобов'язалось передати у власність ФОН ОСОБА_2 товар, а остання прийняти та оплатити його.

Фактична поставка товару підтверджена договором на транспортні послуги, спеціалізованими товарними накладними форми № 1-ТН, актами виконаних робіт, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями про оплату отриманої сировини.

Крім того, позивачем надано копії договору № 171 від 10.08.2010 р., спеціалізованих товарних накладних, які свідчать про подальшу поставку товару позивачем своєму контрагенту (ПАТ «Галактон»).

З огляду на наведені фактичні обставини справи помилковим є висновок суду першої інстанції про завищення позивачем податкового кредиту внаслідок укладення безтоварних угод.

Сам по собі факт відсутності у позивача товарно-транспортних накладних та неналежного заповнення спеціалізованих товарних накладних не може бути підставою для нарахування грошового зобов'язання.

В матеріалах справи містяться письмові пояснення перевізника (ФОП ОСОБА_3), який пояснив, що для здійснення перевезень використовував виключно спеціалізовані товарні накладні форми № 1-ТН, а подорожні листи ним не складались оскільки на фізичних осіб підприємців не покладено обов'язку з ведення бухгалтерського обліку.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» від 5 липня 2011 року № 3565-VI дорожній лист виключено з переліку документів на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Судова колегія також враховує, що цей же перевізник здійснював і транспортування молока від ФОП ОСОБА_2 до ПАТ «Галактон».

При цьому, не зважаючи на відсутність дорожніх листів та товарно-транспортних накладних у органу державної податкової служби не виникло жодних сумнівів щодо товарності цих господарських операцій.

На думку судової колегії на обґрунтування своєї позиції окружний адміністративний суд помилково зазначив про відсутність документів, що підтверджують перевірку ветеринарного стану сировини.

В матеріалах справи наявні акти приймання-здачі виконаних робіт, згідно яким Бобровицькою районною державною лабораторією ветеринарної медицини видавались ветеринарні свідоцтва Ф№2.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, виходячи із своєї власної оцінки обставин справи, погоджується з доводами позивача щодо товарності зазначених господарських операцій та неправомірності спірного податкового повідомлення-рішення.

Судова колегія критично оцінює посилання відповідача на акт перевірки Кіровоградської ОДПІ, оскільки ця перевірка була невиїзною, а відтак висновки щодо відсутності у ТОВ «Ріне» можливостей для здійснення господарської діяльності та нікчемності укладених угод є лише припущенням.

Крім того, жодним нормативним актом органам державної податкової служби не надано право самостійно в позасудовому порядку визнавати правочини нікчемними.

З огляду на викладене ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 січня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0029781740 від 31.10.2012 р.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Постанова складена в повному обсязі 26 квітня 2013 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.