Рішення № 30918596, 25.04.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.04.2013р. Справа № 5006/19/58пд/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В., суддів Бокової Ю.В., Риженко Т.М.

При секретарі судового засідання (помічнику судді) Перекрестній О.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства «Мірфос», м. Маріуполь Донецької області

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Перший Український міжнародний банк", м. Донецьк

про визнання недійсним кредитного договору №93/MPL-ліміт від 29.05.2007р.

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства „Перший Український міжнародний банк", м. Донецьк

до Приватного підприємства «Мірфос», м. Маріуполь Донецької області

про стягнення поточної заборгованості за кредитним договором №93/MPL-ліміт від 29.05.2007р. за період з 27.06.2009р. по 09.08.2012р. включно у розмірі 817 787, 62грн.

За участю представників сторін:

Від ПП «Мірфос»: Щербіна А.В. за довіреністю.

Від ПАТ «ПУМБ»: Маштаков С.А. за довіреністю.

Суд перебував в нарадчій кімнаті

25.04.2013р. з 13.30 год. по 13.40 год.

Суть справи:

Приватне підприємство «Мірфос», м. Маріуполь Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства „Перший Український міжнародний банк", м. Донецьк про визнання недійсним кредитного договору №93/MPL-ліміт від 29.05.2007р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що оспорюваний договір з боку ПП «Мірфос» підписаний невідомою особою.

Ухвалою суду від 23.08.2012р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №5006/19/58пд/2012.

24 вересня 2012р. Публічне акціонерне товариство „Перший Український міжнародний банк", м. Донецьк звернулось з зустрічною позовною заявою до Приватного підприємства «Мірфос», м. Маріуполь Донецької області про стягнення поточної заборгованості за кредитним договором №93/MPL-ліміт від 29.05.2007р. за період з 27.06.2009р. по 09.08.2012р. включно у розмірі 817 787,62грн., обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги неналежним виконанням позичальником взятих на себе кредитних зобов'язань.

Ухвалою суду від 24.09.2012р. вищевказану зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом по справі №5006/19/58пд/2012.

24 вересня 2012р. через канцелярію суду Публічним акціонерним банком „Перший Український міжнародний банк" надано заяву №MPL-61/582 від 19.09.2012р. про застосування наслідків спливу строків позовної давності до вимог про визнання недійсним кредитного договору №93/MPL-ліміт від 29.05.2007р.

Цього ж дня від Приватного підприємства «Мірфос» надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи по справі №5006/19/58пд/2012, на вирішення якої поставити питання, чи належить підпис позичальника на кредитному договорі №93/MPL-ліміт від 29.05.2007р. Лафазану М.Х. Проведення експертизи заявник просить доручити Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.

10 жовтня 2012р. Публічним акціонерним банком „Перший Український міжнародний банк" надані пояснення №MPL-61/628 від 10.10.2012р. щодо призначення почеркознавчої експертизи, в яких заявник підтримав клопотання ПП «Мірфос» щодо призначення судової почеркознавчої експертизи по справі, проте вважає за доцільне поставити на вирішення експерту інші питання, а саме: 1) чи виконано підпис від імені сторони позичальника на кредитному договорі №93/MPL-ліміт від 29.05.2007р. особою, якою виконано підписи на наданих експерту вільних, умовно-вільних та експериментальних зразках підписів; 2) чи виконано підпис від імені сторони позичальника на кредитному договорі №93/MPL-ліміт від 29.05.2007р. особою, якою виконано підписи на наданих експерту вільних, умовно-вільних та експериментальних зразках підписів з навмисним зміненням почерку?

22 жовтня 2012р. відповідачем за первісним позовом надані уточнені письмові пояснення №MPL-61/653 від 19.10.2012р. щодо призначення почеркознавчої експертизи за клопотанням ПП «Мірфос», в яких заявник зазначив про необґрунтованість вищевказаного клопотання та, водночас, у разі його задоволення, запропоновував на вирішення експерту питання, тотожні за змістом наведеним у поясненнях №MPL-61/628 від 10.10.2012р.

За клопотанням ПАТ «Перший Український міжнародний банк», ухвалою суду від 22.10.2012р. строк розгляду справи №5006/19/58пд/2012 продовжний на 15 днів.

Ухвалою суду від 20.11.2012р. призначено судову почеркознавчу експертизу у справі №5006/19/58пд/2012.На вирішення експерта поставити питання:

- чи виконано підпис в розділі «Реквізити та підписи сторін» кредитного договору №93/MPL-ліміт від 29.05.2007р. від імені позичальника - Приватного підприємства «Мірфос» Лафазан М.Х. або іншою особою?

- чи виконано підпис в розділі «Реквізити та підписи сторін» кредитного договору №93/MPL-ліміт від 29.05.2007р. від імені позичальника - Приватного підприємства «Мірфос» особою, якою виконано підписи на наданих експерту вільних, умовно-вільних та експериментальних зразках підписів?

- чи виконано підпис в розділі «Реквізити та підписи сторін» кредитного договору №93/MPL-ліміт від 29.05.2007р. від імені позичальника - Приватного підприємства «Мірфос» особою, якою виконано підписи на наданих експерту вільних, умовно-вільних та експериментальних зразках підписів з навмисним зміненням почерку?

14 січня 2013р. від ПП «Мірфос» надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому він заперечив проти задоволення зустрічних позовних вимог, посилаючись на недійсність кредитного договору №93/MPL-ліміт від 29.05.2007р., вважає вимоги банку, що виникли на підставі вищевказаного оспорюваного правочину, конкурсними, у зв'язку з чим на них розповсюджується дія мораторію, запровадженого ухвалою господарського суду Донецької області від 22.05.2009р. по справі №42/58б; наголосив на неправомірності застосування до нього штрафних санкцій у вигляді пені та підвищеної процентної ставки за користування кредитними коштами внаслідок порушення строків повернення кредиту, як такого, що суперечить ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; зазначив, що сплата відсотків за період з 27.06.2009р. по 09.08.2012р. не передбачена планом санації ПП «Мірфос».

19 квітня 2013р. через канцелярію суду від Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок комплексної судово-почеркознавчої експертизи №5822/02-5823/03 від 18.04.2013р. по справі №5006/19/58пд/2012, за яким встановити, чи виконаний підпис від імені Лафазана Миколи Христофоровича в кредитному договорі №93/MPL-ліміт від 29.05.2007р., розташований на лицевій стороні п'ятого аркуша документа в графі «Реквізити та підписи сторін», у рядку: «... М.Х. Лафазан» ним самим не уявляється можливим, оскільки підпис нанесений конструктивно-простими рухами та представляє собою обмежений графічний матеріал, в якому не відобразились в достатній мірі ознаки почерку та підпису виконавця. Питання, чи виконаний підпис від імені Лафазана М.Х. в кредитному договорі №93/MPL-ліміт від 29.05.2007р. Лафазаном М.Х. навмисно зміненим почерком не вирішувалось, оскільки воно підлягає вирішенню лише за умови відповіді на попереднє питання в позитивній категоричній формі.

В судовому засіданні представник ПП «Міврфос» підтримав вимоги за первісним позовом та заперечив проти задоволення зустрічного позову. Проте, на запитання суду про отримання кредитних коштів , пояснив, що кошти отримувалися, якісь договори укладалися, але відсотки встановлювалися в розмірі 15, 9 %. Представник ПАТ «ПУМБ» заперечив проти первісного позову та наполягав на задоволенні зустрічних позовних вимог. На запитання суду щодо обґрунтованості нарахування підвищених відсотків пояснень надати не зміг, докази настання обставин, які стали підставою для підвищення відсотків не надав.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України, складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 ГПК, ст. 33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

Встановив:

29 травня 2007р. між Закритим акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк» (далі - банк, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк») та Приватним підприємством «Мірфос» (далі - позичальник) був укладений кредитний договір №93/MPL-ліміт (далі - кредитний договір).

Згідно з п.1.1 (в редакції додаткової угоди №1 від 25.07.2007р.), відповідно до умов, передбачених цим кредитним договором, банк зобов'язується надати позичальнику кредит в розмірі 1 500 000,00 грн., а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути кредит банку в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим договором. Кредит надається позичальнику у вигляді поновлюваної кредитної лінії з щоденним лімітом кредитування, що дорівнює 1 000 000,00 грн. (п.1.2 кредитного договору). Цільовим призначенням кредиту відповідно до п.2.1.1 кредитного договору визначено поповнення обігових коштів.

Надання кредиту відбувається за цільовим призначенням, обумовленим цим договором, шляхом сплати з позичкового рахунку розрахункових документів позичальника або шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, відкритий в банку, з наступним виконанням розрахункових документів позичальника (п.4.1 кредитного договору).

За умовами п.6.1 (в редакції додаткової угоди №1 від 25.07.2007р.), позичальник зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі не пізніше 23.05.2009р.

Відповідно до п.7.1, за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити банку відповідну плату в порядку та на умовах, обумовлених нижче, зокрема, відсотки за користування кредитом, які нараховуються банком за ставкою в розмірі 16,9% річних (із розрахунку 365 днів на рік).

За умовами п. 7.2.1.1, у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником з будь-яких підстав (в т.ч. форс-мажорного характеру) зобов'язань, встановлених підпунктами 10.3.7.1 або 10.3.7.2 (щодо страхування рухомого а нерухомого майна, яке буде передано банку в забезпечення виконання зобов'язань за цим договором), починаючи з першого дня невиконання або неналежного виконання зазначених зобов'язань, відсотки за користування кредитом збільшуються на 2% річних та будуть нараховуватись банком за цією збільшеною відсотковою ставкою до того дня, коли зобов'язання будуть виконані позичальником належним чином. Аналогічні за змістом положення щодо можливості підвищення відсоткової ставки за користування кредитом на 2% умовами п.7.2.1.2 (в редакції додаткової угоди №1 від 25.07.2007р.) встановлено за невиконання п.10.3.7.3 кредитного договору, яким встановлено обов'язок позичальника з 01.08.2007р. щомісячно забезпечувати надходження грошових коштів на всі поточні рахунки, відкриті позичальником в банку, в будь-якій валюті в розмірі не менш ніж 60% від загального обсягу надходжень грошових коштів на рахунки позичальника у банківських установах.

Період нарахування відсотків, згідно з п.7.2.2, складає календарне число днів. Датою закінчення періоду нарахування відсотків є перший банківський день після 24 числа (без його урахування) або день, що передує даті повернення кредиту, а початком - дата видачі кредиту та/або перший банківський день після 24 числа (з його урахуванням). Нараховані відсотки повинні сплачуватись позичальником щомісячно не пізніше 1 банківського дня, наступного за 24 числом кожного місяця (п.7.2.4 кредитного договору).

Згідно з п.12.1 кредитного договору, у разі порушення позичальником строків виконання будь-якого з боргових зобов'язань позичальник зобов'язаний сплатити на користь банка пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконанням грошового зобов'язання за весь час прострочення.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України та ст. 345-346 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Приватним підприємством «Мірфос» оспорюється дійсність кредитного договору №93/MPL-ліміт від 29.05.2007р. з підстав його підписання з боку позичальника невідомою, внаслідок чого вищевказаний правочин не може вважатись належною підставою виникнення у сторін цивільних прав та обов'язків в розумінні ст. 11 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Як зазначає позивач за первісним позовом, договір №93/MPL-ліміт від 29.05.2007р. з його боку підписаний невідомою особою, а не директором ПП «Мірфос» Лафазан Миколою Христофоровичем, як зазначено у преамбулі оспорюваного правочину. Проте, в судовому засіданні 25.04.2013 року, а також в попередніх засіданнях, представник позивача поясняв, що підписувалися нібито проекти договорів, отримання кредитних коштів позивачем не заперечується, але вказується на те, що ставка була інша, ніж зазначено в оспорюваних правочинах.

Як зазначалось вище, статтею 33 ГПК України на сторін покладений тягар доказового доведення обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. В порушення приписів наведених норм, позивачем за первісним позовом не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.34 ГПК України щодо підписання кредитного договору №93/MPL-ліміт від 29.05.2007р. іншою особою, ніж зазначено за текстом договору. Водночас, висновок судово-почеркознавчої експертизи №5822/02-5823/03 від 18.04.2013р. не спростовує підписання оспорюваного правочину директором ПП «Мірфос» Лафазан М.Х.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи (а.с.а.с.100-115, том І), протягом дії кредитного договору №93/MPL-ліміт від 29.05.2007р. позичальником - ПП «Мірфос» здійснювалось повернення кредитних коштів та сплата відсотків за користування ними із розрахунку, зазначеного в договорі. Крім того, до матеріалів справи позивачем за зустрічним позовом були надані оригінали та належним чином засвідчені копії договору застави рухомого майна від 29.05.2007 року№93/MPL-ліміт ЗО та додаткової угоди до нього. Зазначені угоди були укладені позивачем та відповідачем в рахунок забезпечення зобов'язань за оспорюваним кредитним договором та нотаріально посвідчені. З боку позивача ці угоди були підписані Директором позивача Лафазан М.Х. Повноваження, дієздатність осіб , що підписали договір застави з обох сторін , перевірено приватним нотаріусом Володарського нотаріального округу Купінським М.М. Укладання зазначеного договору застави сторонами не спростовується . У відповідності до статті 1 договору застави рухомого майна від 29.05.2007 року№93/MPL-ліміт ЗО сторони визначили суттєві умови кредитного договору №93/MPL-ліміт від 29.05.2007р., у тому числі щодо встановлення процентної ставки за користування кредитом, яка співпадає із зазначеною в оспорюваном правочені.

До того ж, відповідно до ухвали господарського суду Донецької області від 27.04.2010р. по справі №42/58Б, вимоги кредиторські вимоги ПАТ «ПУМБ» за кредитним договором №93/MPL-ліміт від 29.05.2007р. включені до реєстру кредиторів ПП «Мірфос» в розмірі 1 421 179,11 грн. як грошові зобов'язання першої черги. За висновком суду, зазначені дії з боку позичальника свідчать про прийняття оспорюваного кредитного договору до виконання у відповідності до ст. 241 ЦК України.

З огляду на наведені обставини, суд робить висновок про недоведеність у встановленому законом порядку тверджень позивача про підписання кредитного договору №93/MPL-ліміт від 29.05.2007р. невідомою особою, що зумовлює відсутність у неї повноважень виступати від імені ПП «Мірфос» у відносинах з третіми особами.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає безпідставними позовні вимоги ПП «Мірфос» до ПАТ „ПУМБ", м. Донецьк про визнання недійсним кредитного договору №93/MPL-ліміт від 29.05.2007р., у зв'язку з чим відмовляє в їх задоволенні в повному обсязі.

Стосовно заяви ПАТ «ПУМБ» №MPL-61/582 від 19.09.2012р. про застосування наслідків спливу строків позовної давності до вимог про визнання недійсним кредитного договору №93/MPL-ліміт від 29.05.2007р. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом враховано правову позицію Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, висловлену в ухвалі від 24.05.2006р., за якою правові наслідки спливу строку позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання.

Отже, з огляду на висновок суду про необґрунтованість позовних вимог та враховуючи обов'язковий характер вказівок Верховного Суду України, визначений ст.11128 ГПК України, господарський суд не вбачає підстав для застосування за заявою ПАТ «ПУМБ» позовної давності до вимог про визнання недійсним кредитного договору №93/MPL-ліміт від 29.05.2007р.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи №5006/19/58пд/2012 (а.с.100, том І), відповідно до умов п.п.1.1, 4.1 кредитного договору, 29.05.2007р. ПАТ «ПУМБ» перерахувало ПП «Мірфос» грошові кошти в сумі, 26.07.2007р. - в сумі 280 000,00 грн., 27.07.2007р. - в сумі 150 000,00 грн., 30.07.2007р. - в сумі 50 000,00 грн., 02.08.2007р. - в сумі 20 000,00 грн.

В свою чергу позичальник взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, кредитні кошти у визначений п.6.1 кредитного договору строк не повернув, відсотки за користування ними у встановленому порядку та розмірі не сплачував.

Закрите акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк») звернулось до розпорядника майна Приватного підприємства «Мірфос» з заявою №MPL-23/29 від 23.07.2009р., в якій просило визнати його вимоги за кредитним договором №93/MPL-ліміт від 29.05.2007р., що складаються з заборгованості за кредитом в сумі 1 464 600,33 грн. та заборгованості за відсотками, нарахованими станом на 14.06.2009р., в сумі 14 374,01 грн., які включити до реєстру вимог кредиторів ПП «Мірфос». Заявою № MPL-23/103 від 14.04.2010р. банком уточнено розмір вимог до боржника та визначено загальний розмір заборгованості за кредитним договором в сумі 1 421 179,11 грн., до складу якої входить заборгованість за кредитом в сумі 1 419 742,60 грн. та заборгованість за відсотками станом на 26.06.2009р. в сумі 1 436,51 грн.

Листом №01 від 27.04.2010р. арбітражний керуючий ПП «Мірфос» визнав кредиторські вимоги ПП «Мірфос» в сумі 1 421 179,11 грн. Відповідно до ухвали господарського суду Донецької області від 27.04.2010р. по справі №42/58Б, вимоги кредиторські вимоги ПАТ «ПУМБ» за кредитним договором №93/MPL-ліміт від 29.05.2007р. включені до реєстру кредиторів ПП «Мірфос» в розмірі 1 421 179,11 грн. як грошові зобов'язання першої черги.

На підставі п.7.1 кредитного договору банком у період з 27.06.2009р. по 09.08.2012р. продовжувалися нараховуватись відсотки.

На вимогу суду, позивачем до матеріалів справи №5006/19/58пд/2011 надані документи первинного бухгалтерського обліку (виписки з відповідних рахунків другого класу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України), які відповідно до ст.ст.1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтверджують наявність у відповідача заборгованості у зазначеній сумі.

Проте, виходячи зі змісту п.7.2.1.2 кредитного договору №93/MPL-ліміт від 29.05.2007р., підставою для підвищення відсоткової ставки за користування кредитними коштами на 2% є невиконання позичальником зобов'язань за п.10.3.7.3 кредитного договору щодо забезпечення з 01.08.2007р. щомісячного надходження грошових коштів на всі поточні рахунки, відкриті позичальником в банку, в будь-якій валюті в розмірі не менш ніж 60% від загального обсягу надходжень грошових коштів на рахунки позичальника у банківських установах.

За змістом ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог шляхом подання відповідних доказів. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Позивач за зустрічними позовом не наддав суду: інформацію щодо всіх рахунків, відкритих відповідачем у Банку; виписки по рахунках, якими підтверджується обсяг грошових коштів на цих рахунках; виписки по всіх банківських рахунках відповідача, якими підтверджується загальний обсяг надходжень грошових коштів на рахунки позичальника у банківських установах. В судовому засіданні 25.04.2013 року представник позивача за зустрічним позовом також не зміг надати пояснення щодо наявності доказів настання обставин, що зумовлюють підвищення відсоткової ставки.

Отже, беручи до уваги, що банком не доведено належними та допустимими доказами наявності передбаченої договором підстави для підвищення відсоткової ставки за користування кредитними коштами, що полягає у невиконанні позичальником обов'язку забезпечувати певний обсяг грошових надходжень на рахунки банку, суд вважає недоведеним застосування підвищеної процентної ставки в розмірі 18,9% річних при нарахуванні відсотків у період з 27.06.2009р. по 09.08.2012р., які мали нараховуватись за узгодженою сторонами процентною ставкою в розмірі 16,9% річних.

Водночас, суд відхиляє заперечення ПП «Мірфос» проти стягнення відсотків за користування кредитними коштами з огляду на їх нарахування протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів та характер конкурсних вимог внаслідок зумовленості кредитним договором №93/MPL-ліміт від 29.05.2007р., укладеним до порушення справи про банкрутство позичальника за наступних підстав.

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) поточними кредиторами визначено кредиторів за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, в свою чергу, мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію

Проте, виходячи з положень п.7.2.4 кредитного договору, нараховані відсотки повинні сплачуватись позичальником щомісячно не пізніше 1 банківського дня, наступного за 24 числом кожного місяця. Отже, право вимагати сплати відсотків за користування кредитом протягом певного місяця виникає у банка кожного місяця, тому вимоги ПАТ «ПУМБ» про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими у період з 27.06.2009р. по 09.08.2012р., має ознаки поточних вимог в розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Разом з цим, обов'язок позичальника сплачувати відсотки за користування кредитними коштами є істотною умовою кредитного договору та не носить характеру штрафних санкцій, у зв'язку з чим на задоволення вимог про стягнення відсотків не розповсюджується мораторій, який запроваджується ухвалою про банкрутство боржника.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що вимоги позивача про стягнення відсоткової заборгованості за період з 27.06.2009р. по 09.08.2012р. є правомірними, доведеними належним чином та відповідачем не спростовані, вони підлягають задоволенню в обґрунтованій частині, а саме - в сумі 644 865,00 грн., розрахованій за відсотковою ставкою 16,9% річних.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку з несплатою відповідачем відсотків за користування кредитом, позивачем на підставі п.12.1 кредитного договору за період з 25.08.2009р. по 25.07.2012р. нараховано до стягнення пеню за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, в сумі 50 487,66 грн.

Як встановлено судом, 22.05.2009р. господарським судом Донецької області порушено провадження по справі №42/58б про банкрутство Приватного підприємства «Мірфос» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Згідно з абзацом другим ч.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи і пеня, та цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів і ніяк не пов'язаний з поняттям мораторію.

За змістом зазначеної норми боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, встановлених спеціальними нормами законодавства. Аналогічну за змістом правову позицію, обов'язкову для застосування відповідно до ст.111-28 ГПК України, висловлено Верховним Судом України у постанові від 18.12.2012р. по справі №3-67гс12.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що нарахування банком пені за порушення зобов'язань зі сплати відсотків у період з 25.08.2009р. по 25.07.2012р. - протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів ПП «Мірфос» не відповідає нормам чинного законодавства, отже зустрічні позовні вимоги в цій частині є неправомірними, а тому не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі приписів наведеної норми банком пред'явлено до стягнення інфляційну складову відсоткової заборгованості позичальника, яку нараховано за період з 27.07.2009р. по 09.08.2012р. в сумі 46 119,65 грн. Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок інфляційної складової, суд дійшов висновку про його відповідність закону, проте оскільки базою для її нарахування є заборгованість за відсотками, необґрунтовано нарахована у підвищеному розмірі, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення інфляційної складової відсоткової заборгованості у розмірі 41 277,63 грн.

Беручи до уваги наведені обставини і враховуючи, що зустрічні позовні вимоги, документально доведені і відповідачем не спростовані, вони підлягають задоволенню в обґрунтованій частині.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судовий збір за первісним позовом залишається на позивачеві, судовий збір за зустрічним позовом покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 534, 549-552, 611, 612, 629, §2 Глави 71 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 229-234, 345-346 Господарського кодексу України, Законами України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст.1, 4, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Мірфос», м. Маріуполь Донецької області до Публічного акціонерного товариства „Перший Український міжнародний банк", м. Донецьк про визнання недійсним кредитного договору №93/MPL-ліміт від 29.05.2007р. - відмовити.

Зустрічні вимоги Публічного акціонерного товариства „Перший Український міжнародний банк", м. Донецьк до Приватного підприємства «Мірфос», м. Маріуполь Донецької області про стягнення поточної заборгованості за кредитним договором №93/MPL-ліміт від 29.05.2007р. за період з 27.06.2009р. по 09.08.2012р. включно у розмірі 817 787,62грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Мірфос» (87535, м. Маріуполь Донецької області, пр. Ілліча, 141, ЄДРПОУ 30073298) на користь Публічного акціонерного товариства „Перший Український міжнародний банк" (83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 2А, ЄДРПОУ 14282829) заборгованість за кредитним договором №93/MPL-ліміт від 29.05.2007р., а саме - заборгованість за відсотками, нарахованими у період з 27.06.2009р. по 09.08.2012р. в сумі 644 865,00 грн., інфляційну складову відсоткової заборгованості в сумі 41 277,63 грн., судовий збір в сумі 13 722,85 грн.

В задоволенні решти зустрічних позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 25.04.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення за правилами ст.ст.84-85 ГПК України підписано 29.04.2013р.

Головуючий суддя П.В. Демідова

Суддя Ю.В. Бокова

Суддя Т.М. Риженко