Рішення № 30916775, 06.07.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.11 Справа№ 5015/2551/11

За позовом: Миколаївського міжрайонного прокурора Львівської області в особі міського комунального підприємства "Житлово-комунальне управління" (надалі -Підприємство), м. Миколаїв,до відповідача:кредитної спілки "Надія" (надалі -Спілка), м. Миколаїв,про: стягнення 13 714,06 грн. та виселення із займаного приміщення.Суддя Т. РимЗа участю представників:прокурора:не з'явився,позивача:Ікава Л.В. -довіреність від 31.05.2011 р.,відповідача:Кай М.М. -голова правління.На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Миколаївського міжрайонного прокурора Львівської області в особі міського комунального підприємства "Житлово-комунальне управління" до кредитної спілки "Надія" про стягнення 13 714,06 грн. та виселення із займаного приміщення. Ухвалою від 16.05.2011 року провадження у справі порушено, позов прийнято до розгляду, судовий розгляд призначено на 31.05.2011 року. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги з урахуванням поданих уточнень обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договорів оренди від 01.05.2007 року та від 01.05.2009 року не здійснив оплати за надані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 13 358,73 грн. Крім того, відповідачу нараховано 3% річних у сумі 355,33 грн. З огляду на це суд розглядає позов в межах таких вимог.

Відповідач в судове засідання 06.07.2011 року з'явився, позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між Підприємством та Спілкою укладено договори від 01.05.2007 року та від 01.05.2009 року оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності. За умовами цих договорів Підприємство передає, а Спілка приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, а саме: нежитлове приміщення площею 47,12 м2, розміщене за адресою площа Ринок, 16 у місті Миколаєві.

Відповідно до пункту 10.1 договору оренди від 01.05.2009 року його укладено строком на 1 рік, що діє з 01.05.2009 року до 01.05.2010 р.

Як убачається з розрахунку позовних вимог відповідачем станом на 01.04.2011 року допущено заборгованість у сумі 13 358,73 грн. Зазначеного факту відповідачем не спростовано, позовні вимоги визнано.

Листами №18/2-3 від 17.01.2011 року та №20/2-3 від 17.01.2011 року Підприємство вимагало у Спілки звільнити орендовані приміщення та сплатити 11 874,54 грн. заборгованості за оренду приміщення. Спілка отримала зазначені листи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 25.01.2011 року. Зазначені листи залишені без відповіді та реагування.

Листом №463/2-3 від 23.05.2011 року Підприємство подало заяву про припинення дії договору оренди від 01.05.2009 року. Зазначений лист отримано Спілкою 03.06.2011 року, про що свідчить долучена до матеріалів справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення. Спілка повернула орендоване майно за актом приймання-передачі від 30.05.2011 року.

При винесенні рішення суд виходив з такого.

Між сторонами у справі виникло зобов'язання з приводу оренди нерухомого майна на підставі Договору оренди в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення закріплені у частині 1 статті 283 Господарського кодексу України, частині 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Оскільки матеріали справи не містять доказів заперечення якоїсь із сторін щодо продовження строку дії укладеного договору оренди від 01.05.2009 року, то дійшов висновку про продовження дії цього договору на наступний рік в силу статті 764 Цивільного кодексу України. Проте, як установлено судом, листом №463/2-3 від 23.05.2011 року Підприємство повідомило про небажання продовжувати договірні відносини зі Спілкою, а тому об'єкт оренди було повернуто, що свідчить про припинення дії договору оренди від 01.05.2009 року.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач прийняв у користування за плату приміщення в будинку 16 на площі Ринок у місті Миколаєві. Одним із основних обов'язків орендаря у зобов'язанні з оренди майна є своєчасне та у повному обсязі внесення орендної плати. Такий обов'язок визначається частиною 3 статті 18, частиною 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтею 286 Господарського кодексу України.

Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 Договорів оренди орендна плата перераховується на рахунок балансоутримувача у розмірі згідно з розрахунком не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним кварталом. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки відповідач прийняв у користування приміщення, проте у порушення умов пунктів 3.2, 3.3 Договору оренди не проводив оплату за користування ним, вимоги позивача про стягнення з відповідача 13 358,73 грн. основного боргу є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 355,33 грн. -3% річних, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду інших доказів, які би свідчили про наявність інших обставин.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 11, 526, 530, 610, 612, 759, 762, 795 Цивільного кодексу України, статтями 193, 283 Господарського кодексу України, статтями 43, 33, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Уточнені позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з кредитної спілки "Надія" (адреса: площа Ринок, 16, місто Миколаїв, Львівська область, 81600; ідентифікаційний код 25238352) на користь миколаївського комунального підприємства "Житлово-комунальне управління" (адреса: вулиця Возз'єднання, будинок 10, місто Миколаїв, Львівська область, 81600; ідентифікаційний код 05759216) 13 358,73 грн. основного боргу, 355,33 грн. -3% річних.

3. Стягнути з кредитної спілки "Надія" (адреса: площа Ринок, 16, місто Миколаїв, Львівська область, 81600; ідентифікаційний код 25238352) в доход державного бюджету України 137,14 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 08.07.2011 року.

Суддя Рим Т.Я.