Рішення № 30916774, 04.08.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.11 Справа№ 5015/2986/11

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Кравець В.П., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Данило Галицький», м. Львів-Винники

до відповідача: Приватного підприємство «Вокс-ЛВ», с. Утішків Буського району Львівської області

про стягнення 83 010,54 грн.

Представники сторін:

Від позивача: Гойдик В. М. - представник

Від відповідача: не з'явився

Представникам сторін роз'яснено зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України, а саме, його процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору:

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Данило Галицький», м. Львів-Винники до Приватного підприємства «Вокс-ЛВ», с. Утішків Буського району Львівської області про стягнення 83 010,54 грн., а саме: 73 085,00 грн. заборгованості, 1 396,62 грн. пені, 7 308,50 грн. штрафу, 950,10 грн. індексу інфляції, 270,31 грн. 3% річних, а також 830,11 грн. державного мито та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою суду від 01.06.2011 року судом порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву та призначено до розгляду на 16.06.2011 року.

16.06.20111 року в судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте подав клопотання від 07.06.2011 року №1013 (вх. №13171/11 від 09.06.2011 року) про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явки представника, але відповідних підтверджуючих документів відповідач не подав.

Відповідач проти відкладення розгляду справи не заперечував, висловив прохання про продовження терміну розгляду справи.

З метою повного та всестороннього розгляду справи, а також у зв'язку із неподанням сторонами зажаданих ухвалою суду від 01.06.2011 року документів та необхідністю витребування доказів по справі, керуючись ст.ст. 69, 77, 86, 87 ГПК України суд ухвалив продовжити термін вирішення спору, зобов'язати позивача надати акт звірки розрахунків, зобов'язати відповідача надати відзив на позовну заву, докази своєчасного погашення боргу, акт звірки розрахунків, докази статусу юридичної особи, відкласти розгляд справи на 04.08.2011 року та зобов'язати сторін забезпечити в судове засідання явку повноважних представників.

04.08.20111 року в судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові, вимоги ухвали від 16.06.2011 року виконав повністю -акт звірки взаємних розрахунків представив.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

06.01.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Данило Галицький»та приватним підприємством «Вокс-ЛВ»було укладено договір поставки продукції №5 (далі -договір) на поставку жмиху соєвого (далі - товар).

Згідно з цим договором Позивач зобов'язувався передавати належний йому товар у власність Відповідача, а останній зобов'язувався приймати цей товар та оплачувати його вартість на умовах договору. У відповідності до п. 5.3 договору відповідач зобов'язувався здійснювати оплату поставленого позивачем товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки.

На виконання умов договору, у період з 18.01.2011 року по 31.01.2011 року позивачем передано відповідачу, а останнім отримано від позивача товар, підтвердженням чого являються відповідні видаткові накладні, а саме: №14 від 18 січня 2011 року на суму 18 795,00 грн., №17 від 21 січня 2011 року на суму 18 225,00 грн., №20 від 24 січня 2011 року на суму 17 625,00 грн., №25 від 27 січня 2011 року на суму 17 175,00 грн., №29 від 28 січня 2011 року на суму 28 348,00 грн., №32 від 21 січня 2011 року на суму 14 212,00 грн., на загальну суму 114 380,00 грн. (сто чотирнадцять тисяч триста вісімдесят грн. 00 коп.) в т. ч. ПДВ 20% - 19 063,33 грн. (дев'ятнадцять тисяч шістдесят три грн. 33 коп.). Позивач свої зобов'язання, передбачені договором виконував сумлінно, своєчасно, відповідно до вимог чинного законодавства України та умов Договору.

Як вбачається з відповідних платіжних доручень, а саме: №1308 від 18 січня 2011 року на суму 17 500,00 грн., №1316 від 21 січня 2011 року на суму 18795,00 грн., №1581 від 15 квітня 2011 року на суму 5 000,00 грн., відповідач систематично недотримував терміни оплати поставленого позивачем та прийнятого відповідачем товару за договором та здійснював оплату не у повному обсязі згідно з відповідними видатковими накладними. Загальна сума здійснених відповідачем на користь позивача оплат за договором становить 41 295,00 грн. (сорок одна тисяча двісті дев'яносто п'ять грн. 00 коп.) в т. ч. ПДВ 20% - 6 882,50 грн. (шість тисяч вісімсот вісімдесят дві грн. 50 коп.).

А отже, відповідач, свої зобов'язання з повної оплати поставленого позивачем та прийнято відповідачем товару, згідно з п. 6.2.2 Договору, виконав частково, а саме в сумі 41 295,00 грн. (сорок одна тисяча двісті дев'яносто п'ять грн. 00 коп.) в т. ч. ПДВ 20% - 6 882,50 грн. (шість тисяч вісімсот вісімдесят дві грн. 50 коп.), що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Таким чином, станом на день пред'явлення позову, заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 73 085,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят п'ять грн. 00 коп.) в т. ч. ПДВ 20% - 12 180,83 грн. (дванадцять тисяч сто вісімдесят грн. 83 коп.).

Відповідно до п. 7.4 договору -за несвоєчасний розрахунок за товар, з порушенням п. 5.3 договору, відповідач виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення та штраф у розмірі 10% від вартості поставленого та неоплаченого відповідачем товару.

Як вбачається із розрахунку штрафних санкцій за несвоєчасну оплату поставленого позивачем та прийнятого відповідачем товару відповідно до договору, що долучений позивачем до матеріалів справи, пеня з розрахунку облікової ставки НБУ 7,75% річних, що діяла на момент виникнення прострочення становить 1 396,62 грн. (одна тисяча триста дев'яносто шість грн. 62 коп.) за 45-ть календарних днів протермінування оплати з 15.04.2011 року по 30.05.2011 року відповідно до п. 7.4 договору.

Крім того відповідно до п. 7.4 договору штраф за неоплаченого прийнятого відповідачем товару що був поставлений позивачем відповідно до умов договору становить 7 308,50 грн. (сім тисяч триста вісім грн. 50 коп.)

За період з 15.04.2011 року по 30.05.2011 року в наслідок інфляції кошти знецінилися, а отже, відповідно встановленого індексу інфляції сума інфляційних від суми основного боргу становить 950,10 грн. (дев'ятсот п'ятдесят грн. 10 коп.).

Також, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, що становить 270,31 грн. (двісті сімдесят грн. 31 коп.).

При винесенні рішення у даній справі, суд керувався наступним:

Ст. ст. 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Ст. 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч. 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду догорів не вимагалася. Укладення договору поставки підтверджується фактом поставки товару, що підтверджено відповідними видатковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи та фактом проведення часткової оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму в розмірі, встановленому домовленістю, відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України моментом виконання обов'язку продавця передати товар покупцеві є накладна, яка є і доказом отримання останнім товару. Ст. 692 Цивільного кодексу України покладає на покупця обов'язок оплатити товару після його прийняття. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплату товару. Ціна товару погоджена сторонами у видаткових накладних і в загальному становила 114 380,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, вказаних у ст. 11 Цивільного кодексу України, у тому числі з угод, передбачених законом, а також із угод, хоча і не передбачених законом, але не суперечних йому. Виникнення прав та обов'язків пов'язано з юридичними фактами, які підтверджують виникнення між сторонами правовідносин. Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, у силу яких позивач виконав постачання товару, а відповідач зобов'язувався провести оплату, при цьому термін оплати визначений п. 5.3 договору, а саме -відтермінування 14-ть календарних днів з моменту поставки. Момент поставки визначений відповідними видатковими накладними. Ст. 530 Цивільного кодексу передбачає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З метою отримання повного розрахунку вартості поставленого товару, позивач надіслав відповідачу претензію №01-1804/2011 вих. №81 від 19.04.2011 року про сплату заборгованості, яка на момент пред'явлення вимоги складала 35 387,00 грн. Претензія була отримана відповідачем 28.05.2011р. Після проведення відповідачем часткової оплати, позивач продовжив постачання товару відповідачу, в результаті чого сума боргу, на момент пред'явлення позову складає 73 085,00 грн. Дана сума підлягає до стягнення.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ст. 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання недопустима.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Також, ст. 536 Цивільного кодексу України вказує на те, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства України. Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

Позивачем вірно здійснено розрахунок втрат від інфляції та трьох процентів річних, тому позовна вимога про стягнення з відповідача втрат від інфляції в розмірі 950,10 грн. та трьох відсотків річних в сумі 270,31 грн. підлягає до задоволення.

Ст. 546 Цивільного кодексу України у п. 1 зазначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Отже, нараховані позивачем пеня за несвоєчасну оплату поставленого позивачем та прийнятого відповідачем товару в розмірі 1 396,62 грн. та штраф за поставлений та неоплачений товар в розмірі 7 308,50 грн. також підлягає до задоволення.

Таким чином, оскільки неналежність виконання відповідачем обов'язків за договором та наявність його заборгованості за договором доведені, то відповідна сума боргу підлягає стягненню судом у повному обсязі.

Ст. 33 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про необхідність захисту порушеного права позивача та стягнення з відповідача на користь позивача 83 010,53 грн. боргу.

Судові витрати, а саме 830,11 грн. державного мито та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник з його вини.

На підставі наведеного та.керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 87, 115-117 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства «Вокс-ЛВ»(80561, Львівська область, Буський район, с. Утішків, вул. Буська, 1 ЄДРПОУ 20770316) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Данило Галицький»(79495 м. Львів-Винники вул. Шевченка, 1Д, ЄДРПОУ 32800960) 73 085,00 грн. заборгованості; 1 396,62 грн. пені; 7 308,50 грн. штрафу за неоплату поставленого товару; 950,10 грн. інфляційних втрат; 270,31 грн. 3% річних; 830,11 грн. державного мита; 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

4. Дане рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду. Строк і порядок набрання рішення законної сили та його оскарження визначені ст.ст.85,91,93 ГПК України.

Рішення оформлене і підписане 05.08.2011р.

Суддя Станько Л.Л.