Рішення № 30914454, 23.04.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: № 22-ц-/790/1650/13 Головуючий: 1 інстанції

Справа: № 2025/3007/2012 Жмуд Н.М.

Категорія: відшкодування шкоди Доповідач: Швецова Л.А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2013 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Швецової Л.А.,

Суддів: Піддубного Р.М., Пилипчук Н.П.

при секретарі: Каменській Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу

за апеляційною скаргою товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Кредо»

на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 24 грудня 2012 року

у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Івестиційно-фінансовий консалтинг» до ОСОБА_2, товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Кредо» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди ( в порядку регресу), -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2012 року позивач - Публічне акціонерне товариство «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» (далі: ПАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг») звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обгрунтування якого посилався на те, що 26 грудня 2008 року у місті Лозова на перехресті вул. Супруна і проспекту Перемоги сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Chery», державний р/н - НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля «Мерседес», державний р/н - НОМЕР_2, під керуванням відповідача ОСОБА_5, в результаті чого належний ОСОБА_3 транспортний засіб було пошкоджено.

Згідно довідки ДАІ в Харківській області № 1829 від 31 грудня 2008 року зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водіями ОСОБА_4 та ОСОБА_2 вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України.

Вина ОСОБА_2 об'єктивно встановлена постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15 січня 2009 року

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (далі: ТДВ «СК «Кредо») за полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів серія ВВ № 4520884.

Автомобіль«Chery», державний р/н - НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту від 07.05.2008 року № 015665-02-21-01 було застраховано Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (далі - ЗАТ «СК «ВУСО»), яке 01.04.2009 року здійснило виплату страхувальнику ОСОБА_3 страхового відшкодування в сумі 18 558,10 грн.

Позивач, вважав, що на підставі ст. 27 Закону України «Про страхування» та п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, з моменту виплати страхового відшкодування у ЗАТ СК «ВУСО», виникло право вимоги до ОСОБА_2 та ТДВ «СК «Кредо» по відшкодуванню спричиненого збитку в межах 50% фактичних затрат СК «ВУСО», що дорівнює 18 558 грн. 10 коп./ 2 = 9 279 грн. 05 коп., оскільки вина водіїв ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є обоюдною.

23 грудня 2009 року між ПАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» та ЗАТ «СК «ВУСО» було укладено договір відступлення права вимоги, яке виникло у останнього на підставі статті 27 Закону України «Про страхування» у зв'язку з виплатою страхувальнику ОСОБА_3 страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту до осіб, відповідальних за заподіяні збитки.

Враховуючи той факт, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ТДВ «СК «Кредо», позивачем на адресу даного страхувальника була направлена заява про страхове відшкодування № 873 від 13 травня 2010 року. Однак, не зважаючи на свій обов'язок відшкодувати заподіяну шкоду, відповідачі на вимоги ПАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» щодо її відшкодування не реагують.

З огляду на викладене, позивач - ПАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» просив суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2, ТДВ «СК «Кредо» на його користь суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 9 279,05 грн., а також судові витрати, понесені ним по справі.

Представник відповідача - ТДВ «СК «Кредо» заявлені позивачем вимоги не визнав, посилаючись на те, що в зв'язку із здійсненою ЗАТ «СК «ВУСО» виплатою страхового відшкодування страхувальнику право зворотної вимоги (регресу), яке передбачене ч. 1 ст. 1191 ЦК України, у позивача не виникло, оскільки в даному випадку мають місце правовідносини, що врегульовані ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», в зв'язку з чим просив суд застосувати до спірних правовідносин позовну давність, позаяк з дня настання страхового випадку (ДТП) та до дня звернення позивача до суду з позовом пройшло більше трьох років.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 24 грудня 2012 року позовну заяву ПАТ «Івестиційно-фінансовий консалтинг» до ОСОБА_2, ТДВ страхова компанія «Кредо» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди ( в порядку регресу ) - задоволено частково. Стягнуто з ТДВ страхова компанія «Кредо» на користь ПАТ «Івестиційно-фінансовий консалтинг» суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 9 279 (дев'ять тисяч двісті сімдесят дев'ять) гривень 05 копійок, а також сплачену позивачем суму судового збору у розмірі 188 (сто вісімдесят вісім) гривень 20 коп. В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 - позивачу відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ТДВ страхова компанія «Кредо» звернулося на нього з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить змінити це судове рішення, скасувавши його в частині стягнення з ТДВ страхова компанія «Кредо» на користь ПАТ «Івестиційно-фінансовий консалтинг» суми завданої матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 9 279 (дев'ять тисяч двісті сімдесят дев'ять) гривень 05 копійок, а також сплачену позивачем суму судового збору у розмірі 188 (сто вісімдесят вісім) гривень 20 коп. та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, не заперечується сторонами, що 26 грудня 2008 року у місті Лозова на перехресті вул. Супруна і проспекту Перемоги сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Chery», державний р/н - НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля «Мерседес», державний р/н - НОМЕР_2, під керуванням відповідача ОСОБА_5, в результаті чого належний ОСОБА_3 транспортний засіб було пошкоджено. Згідно довідки ДАІ в Харківській області № 1829 від 31 грудня 2008 року зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водіями ОСОБА_4 та ОСОБА_2 вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України.

Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (далі - ЗАТ «СК «ВУСО»), 01.04.2009 року здійснило виплату страхувальнику ОСОБА_3 страхового відшкодування в сумі 18 558,10 грн. 23 грудня 2009 року між ПАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» та ЗАТ «СК «ВУСО» було укладено договір відступлення права вимоги, яке виникло у останнього на підставі статті 27 Закону України «Про страхування» у зв'язку з виплатою страхувальнику ОСОБА_3 страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту до осіб, відповідальних за заподіяні збитки.

Судова колегія вважає, що частково задовольняючи позов акціонерного товариства «Івестиційно-фінансовий консалтинг», суд першої інстанції правильно виходив з того, що у позивача виникло права вимоги до товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Кредо», що передбачено ст. 993 ЦК України та Законом України « Про страхування».

З матеріалів справи вбачається, що у позивача виникло право вимоги - суброгації, а не регресу.

Так, пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до цивільного законодавства шкода, завдана майну та особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ст. 1166 ЦК України).

Відносини у сфері страхування регулюються Законом України «Про страхування» від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР, який спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, а також Главою 67 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 979, 980 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату) а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові виплати та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); відшкодування шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

За загальними правилами Страховик, який виплатив страхове відшкодування, набуває право вимоги (регресу чи суброгації), що страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування має до особи, відповідальної за збитки.

І регрес, і суброгація виникають на підставі закону.

Регрес регулюється загальними нормами цивільного права, а також ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-IV.

Так, згідно із ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зазначена норма, що міститься в главі 82 ЦК України та регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди, передбачає право регресу особи в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.

Право регресної вимоги (подачі регресного позову) у відповідних випадках встановлено й для страховика за договорами обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів до особи, яка заподіяла шкоду, у разі, коли ця шкода заподіяна умисно, а також внаслідок вчинення ДТП у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння тощо (ст. 38 Закону України № 1961-IV).

Для суброгації відповідно до ст. 993 ЦК України, яка кореспондується з положенням статті 27 Закону України «Про страхування», встановлено особливий правовий режим. При чому суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Так, відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, інститути (суброгація та регрес) мають не тільки різний режим правового регулювання, а між цими поняттями існують і суттєві відмінності, які мають істотне значення при їх застосуванні на практиці.

Зокрема, у випадку суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

Тобто, при суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

При регресі, навпаки, одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

Таким чином, суброгація не передбачає переходу права вимоги до страховика в порядку регресу (в цьому випадку новий кредитор має право вимагати від боржника виконання зобов'язання в повному обсязі). Право вимоги, що переходить до страховика, здійснюється відповідно до правил, які регулюють відносини між страхувальником (вигодонабувачем) та особою, яка є відповідальною за збитки.

Крім того, регрес у страхуванні виникає стосовно вузького кола осіб, тоді як суброгація застосовуються щодо будь-якої особи, відповідальної за настання страхового випадку. При суброгації перебіг строку позовної давності починається з моменту виникнення страхового випадку. При регресі - з моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування, тобто зазнав збитків.

Таким чином, судова колегія вважає безпідставним посилання апелянта в апеляційній скарзі на пропуск строку позовної давності, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ДПТ мала місце 26 грудня 2008 року, з позовом до суду позивач звернувся 22 грудня 2011 року, тобто у передбачений ЦК 3-річний строк для звернення до суду з позовом.

Водночас, правильно встановивши природу виниклих правовідносин, суд першої інстанції помилково в резолютивній частині стягнув з відповідача суму в порядку регресу.

За таких обставин, посилання суду на стягнення суми в порядку регресу підлягає виключенню з резолютивної частини мотивувальної частини рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 24 грудня 2012 року

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 307 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне в цій частині змінити рішення суду першої інстанції, підставою для чого, згідно п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є порушення норм матеріального права.

В іншій частині рішення суду залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 309, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Кредо» задовольнити частково.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 24 грудня 2012 року змінити

Виключити з резолютивної частини рішення посилання на стягнення в порядку регресу.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення судової колегії набирає чинності негайно, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: