Рішення № 30914401, 24.04.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1615/1015/2012

Номер провадження 22-ц/786/1096/2013

Головуючий у 1-й інстанції Якимець Т.Є.

Доповідач Винниченко Ю. М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 року м. ПолтаваКолегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Винниченка Ю.М.,

Суддів: Карпушина Г.Л., Абрамова П.С.,

при секретарі: Цилюрик М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Харківського національного університету внутрішніх справ

на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 грудня 2012 року

по справі за позовом юридичної особи Харківського національного університету внутрішніх справ до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення фактичних витрат, пов'язаних з навчанням,-

В С Т А Н О В И Л А :

28 лютого 2012 року Харківський національний університет внутрішніх справ звернувся до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення фактичних витрат, пов'язаних з навчанням

Свої вимоги мотивував тим, що згідно наказу Національного університету внутрішніх справ № 241 о/с від 26.07.2005 року ОСОБА_1 зараховано до складу курсантів ХНУВС.

01.09.2007 року між ХНУВС та ОСОБА_1 був укладений договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України. Наказом ХНУВС № 251 о/с від 27.06.2009 року лейтенанта міліції ОСОБА_1 було відраховано зі складу курсантів університету та відкомандировано для подальшого проходження служби до ГУМВС України в Полтавській області. Наказом УМВС України в Полтавській області № 277 о/с від 11.10.2010 року лейтенант міліції ОСОБА_1 був звільнений з органів внутрішніх справ України за п. 64 «ж» (за власним бажанням).

Відповідно до п. 2.3.6 договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України від 01.09.2007 року, укладеного між ХНУВС та ОСОБА_1, останній зобов'язувався у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням під час навчання в університеті. Сума витрат складає 20 996 грн. 43 коп.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 грудня 2012 року в задоволенні позовних вимог Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення фактичних витрат, пов'язаних з навчанням, відмовлено.

Стягнуто з Харківського національного університету внутрішніх справ на користь ОСОБА_1 витрати на проведення судово-почеркознавчої експертизи № 10032 від 14.11.2012 року в сумі 2942 грн. 40 коп.

В апеляційній скарзі Харківський національний університет внутрішніх справ просить рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 грудня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги ХНУВС в повному обсязі.

Посилається на те, що при ухваленні рішення судом неправильно застосовано норми матеріального права та висновки суду не відповідають обставинам справи.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове по суті позовних вимог.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

У відповідності з ч.3 ст.10, ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть учать у справі.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин. Суд оцінює нележність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на піставу своїх вимог і заперечень та добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, та підтверджується матеріалами справи в їх сукупності, що згідно наказу Національного університету внутрішніх справ № 241 о/с від 26.07.2005 року ОСОБА_1 зараховано до складу курсантів ХНУВС.

Згідно договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України від 01.09.2007 року, укладеного між ХНУВС та ОСОБА_1, останній зобов'язувався у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням під час навчання в університеті.

Наказом ХНУВС № 251 о/с від 27.06.2009 року ОСОБА_1 був відрахований зі складу курсантів 4 курсу навчально-наукового інституту підготовки фахівців для підрозділів слідства та дізнання ХНУВС з 27.06.2009 року.

Наказом № 277 о/с від 11.10 2010 року лейтенанта міліції ОСОБА_1, оперуповноваженого сектору карного розшуку Крюківського РВ КМУ 11.10.2010 року звільнено з органів внутрішніх справ України за п. 64 «ж» ( за власним бажанням).

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 100 32, складеного 14.11.2012 року експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.засл.експ.М.С. Бокаріуса - Гріненко Л.О., підписи від імені ОСОБА_1 в договорі про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України від 01.09.2007 року, розташовані у рядках «(підпис особи)» виконані не ОСОБА_1, а іншою особою. За проведення вказаної експертизи ОСОБА_1 сплатив 2942 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією № 7 від 26.10.2012 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Харківського національного університету внутрішніх справ, районний суд виходив з того, що ОСОБА_1 договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України від 01.09.2007 р. не підписував.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися неможна, виходячи з наступного.

На час виникнення спірних правовідносин діяли Постанова КМУ № 992 від 22.08.1996 року «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», наказ МВС України від 30.08.1999 року № 660 «Про затвердження Порядку підготовки фахівців у вищому навчальному закладі МВС України за державним замовленням із числа осіб цивільної молоді, рядового і молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ України та їх працевлаштування» та Наказ Міністерства Оборони України, Міністерства Фінансів України, Міністерства Внутрішніх Справ України, Міністерства Транспорту та Зв'язку України, Адміністрації Державної Прикордонної Служби України, Управління Державної Охорони України, Служби Безпеки України від 16.07.2007 року № 419/831/240/605/537/219/534 «Про затвердження Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах.

Як передбачено п.14 Постанови № 922 від 22.08.1996 року «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом 3-х років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Відповідно до п.3.5 наказу МВС України від 30.08.1999 року № 660 «Про затвердження Порядку підготовки фахівців у вищому навчальному закладі МВС України за державним замовленнм із числа осіб цивільної молоді, рядового і молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ України та їх працевлаштування» - у разі неприбуття молодого фахівця до місця розподілу або відмови без поважної причини стати до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення службової дисципліни чи звільнення за власним бажанням, без поважних причин, протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Таким чином, спірні правовідносини щодо відшкодування вартості навчання у ОСОБА_1 виникли з моменту його зачислення до числа курсантів, а саме з 26.07.2005 року відповідно до наказу Національного університету внутрішніх справ № 241.

У відповідності із фактичними обставинами, має місце порушення відповідачем своїх обов'язків та цивільних прав позивача, який має право на відшкодування завданої йому шкоди, а відповідач несе обов'язок компенсувати таку шкоду.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції було необгрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 вартості навчання та всіх витрат, пов'язаних із забезпеченням його безкоштовним житлом, харчуванням, речовим майном та безкоштовним медичним обслуговуванням, у зв»язку з чим рішення суду першої інстанції належить скасувати у зв»язку з порушенням вказаним норм матеріального права та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному об»ємі в розмірі відповідно до розрахунку вказаних витрат ( а.с. 7).

Відповідно до правил ст. 88 ЦПК України необхідно із відповідача на користь позивача стягнути 214 грн. 60 коп., понесених ним документально підтверджених витрат по сплаті судових витрат - судового збору.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ - ЗАДОВОЛЬНИТИ.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 грудня 2012 року СКАСУВАТИ, ухваливши нове, яким позовні вимоги юридичної особи Харківського національного університету внутрішніх справ до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення фактичних витрат, пов'язаних з навчанням, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Харківського національного університету внутрішніх справ ( пр.. 50-річчя СРСР, 27, м. Харків, 61080, ЄДРПУО 08571096, п/р 35227002000127 в Головному управлінні Державного казначейства в Харківській області, МФО 851011) у відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з навчанням, грошові кошти в сумі 20 996 ( двадцять тисяч дев»ятсот дев»яносто шість) грн. 43 коп, а також судовий збір в сумі 214, 60 гривні, з подальшим зарахуванням коштів до Державного бюджету України.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : _______ Ю.М. Винниченко

Судді: ___ Г.Л.Карпушин _______ П.С.Абрамов