Ухвала суду № 30908391, 24.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" квітня 2013 р. м. Київ К-28384/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Лосєва А.М., Степашка О.І.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.08.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2010 по справі №2а-4292/09/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФГ-Дельта» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.08.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2010, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФГ-Дельта» (далі - ТОВ «ТФГ-Дельта», позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі - ДПІ у Печерському районі міста Києва, відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва №0009442303/0 форми «Р» від 27.11.2008 про нарахування податкового зобов'язання на суму 1364,55грн. Визнано протиправними дії податкового органу щодо пред'явлення ТОВ «ТФГ-Дельта» першої податкової вимоги форми «Ю1» №1/12474 від 17.12.2008.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ДПІ у Печерському районі міста Києва 20.08.2010 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 30.08.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.08.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2010, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Печерському районі міста Києва посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п. 4.1.4 п.4.1 ст. 4, п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ (далі-Закон України №2181-ІІІ), п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509-XII, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР (далі-Закон України №168/97-ВР), ст. 161, 163, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що 27.11.2008 ДПІ у Печерському районі міста Києва було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий період за серпень, жовтень 2007, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.07.2007 по 31.07.2007, за результатами якої складено акт №613/23-3/21641157 від 27.11.2008.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення вимог п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України №2181-ІІІ та Наказу ДПА України №166 «Про порядок заповнення декларації з податку на додану вартість», про що зазначено в акті перевірки №613/23-3/21641157 від 27.11.2008, внаслідок несвоєчасного поданні податкової декларації з ПДВ за серпень 2007 року від 11.06.2008 №562534, за жовтень 2007 року від 11.06.2008 №562540; п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7, п.п.7.3.1 п.п. 7.3.6 п.7.3 ст.7, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: у зв'язку з відсутністю позивача за юридичною (фактичною) адресою останній не має права на отримання бюджетного відшкодування за серпень 2007 року на суму 86391,00грн., за жовтень 2007 року на 29395,00грн.

На підставі акту перевірки №613/23-3/21641157 від 27.11.2008 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0009442303/0 від 27.11.2008 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 1364,55грн., у тому числі 909,70грн. за основним платежем та 454,85грн. штрафних (фінансових) санкцій, а 17.12.2008 винесена перша податкова вимога форми «Ю1» №1/12474 на суму 1364,55грн.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України регламентований п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), вимоги якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 цього ж закону, відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів пп. 7.4.5 п. 7.4, 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а» п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 п.7.7. ст.7 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

Відповідно до підпункту «б» п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України №2181-ІІІ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані докментальних перевірок результаті діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Разом з тим, за змістом акту перевірки №613/23-3/21641157 від 27.11.2008, на підставі якого позивачеві було визначено податкові зобов'язання, контролюючим органом не зазначено обставин, які свідчать про порушення, що призвели до неправильного визначення податкових зобов'язань. Перевіркою було встановлено лише несвоєчасність подання декларацій з податку на додану вартість, що тягне за собою накладення штрафу відповідно до ст.17 Закону України №2181-ІІІ та незнаходження позивача за юридичною адресою, що ніяким чином не впливає на донарахування зобов'язання з податку на додану вартість.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.08.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ А.М. Лосєв

___ О.І. Степашко